Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Розділ ХIV. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ

Стаття 107. Право касаційного оскарження

Сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в

В апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; 2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на перевірку законності судових актів у касаційному порядку є однією з найбільш значущих гарантій правосуддя, яка забезпечує його ефективність і справедливість. Метою діяльності касаційної інстанції є перевірка законності оскаржених рішень суду першої інстанції та своєчасне усунення помилок і порушень у роботі судів під час розгляду господарських справ. Крім того, така перевірка забезпечує формування єдиної практики застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Право на касаційне оскарження мають сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їхні права та обов'язки. Згідно зі ст. 28 ГПК таким правом, також, наділені представники осіб, які беруть участь у справі, якщо вони уповноважені на вчинення такої дії. Право на касаційне оскарження має бути спеціально обумовлене у виданій їм довіреності.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (позивачі та відповідачі)15. Позивачі підприємства й організації, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачі - підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст. 29 ГПК прокурор має право подати касаційну скаргу на судові акти незалежно від того, чи був він учасником процесу по конкретній справі чи ні. Прокурор несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Правом на оскарження в касаційному порядку наділені також особи, які не брали участі у справі. Проте, лише тих судових рішень, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права чи обов'язки цих осіб.

1) Згідно зі ст. 14 Закону України про судоустрій і статус суддів учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на касаційне оскарження судового рішення. У касаційну інстанцію можуть бути оскаржені як рішення суду першої інстанції, так і постанови суду апеляційної інстанції по будь-якій справі, розглянутій господарським судом, одночасно або окремо. Іншими словами, сторона має право, в касаційному порядку, оскаржити рішення першої інстанції, чи погодитись з рішенням першої інстанції, проте не бути згодна з висновками зазначеними у постанові апеляційного суду, через неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. У випадку прийняття рішення першою та апеляційною інстанцією, яке не задовольняє сторону, вона також має право оскаржити дане рішення в касаційному порядку.

У п. 5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 24 жовтня 2011 року № 11 зазначається, що скаржник вправі оскаржити судовий акт повністю або частково. Зокрема, коли сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не оспорюючи резолютивної частини рішення, не згодні з його мотивувальною частиною, вони вправі оскаржити його лише в цій частині.

При цьому, ст. 129 Конституції України встановлює обмеження на касаційне оскарження рішень прийнятих першою інстанцією18. Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів "найвищий судовий орган", "вищий судовий орган", "касаційне оскарження", які містяться у ст.ст. 125, 129 Конституції України №8-рп/2010 від 11.03.2010 це обмеження визнано конституційним. Зокрема, Конституційний Суд України вказав, що встановлене ГПКУ виключення можливості оскарження в касаційному порядку рішень і ухвал Вищого Господарського Суду України, які вступили в законну силу, не означає, що такі рішення взагалі не підлягають оскарженню і судової перевірці. З метою реалізації ст. 55 Конституції України вони можуть бути переглянуті в порядку передбаченому розділом XII (2) ГПКУ.

2) У п. 4. роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 24 жовтня 2011 року № 11 зазначається, що ухвала місцевого господарського суду може бути переглянута в касаційному порядку окремо від рішення за одночасної наявності двох умов:

- ця ухвала належить до числа зазначених у частині першій статті 106 ГПК;

- вона вже переглядалася в апеляційному порядку.

Оскільки ухвали місцевого господарського суду, які виносяться під час виконання судового рішення, неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні процесуальних дій, зазначених у п.п. 17, 18, 20 ч. 1 ст. 106 ГПК, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Предметом касаційного розгляду можуть бути й окремо від судового рішення ухвали, винесені апеляційною інстанцією, якщо вони належать до числа зазначених у ч. 1 ст. 106 ГПК, або якщо можливість їх оскарження передбачена відповідними нормами ГПК чи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (зокрема, про: відмову у прийнятті апеляційної скарги; повернення апеляційної скарги; залишення апеляційної скарги без розгляду; припинення апеляційного провадження; зупинення апеляційного провадження тощо).