Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України - Мельник М.П. - Стаття 111-5. Порядок розгляду касаційної скарги.

У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Частиною першої коментованої статті закріплюються процедура розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України, яка співпадає з правилами встановленими для розгляду справи у суді першої інстанції, за виключенням дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Специфіка процесуальних завдань касації (судовий контроль законності рішень і постанов, прийнятих по суті спору) обумовлює значення спеціальних правил судочинства, властивих тільки касаційній інстанції. Правила, встановлені для суду першої інстанції, застосовуються лише, якщо це не суперечить суті касаційного провадження. Наприклад, в касаційному провадженні допустимо застосування правил: про відвід судді (ст. 20 ГПК); про процесуальне правонаступництво (ст. 25 ГПК); про вступ у справу прокурора згідно з нормами ст. 29 ГПК та ін. При цьому, провадження в суді касаційної інстанції і провадження в місцевому суді - самостійні стадії процесу, кожна з яких має свої особливості (цілі, суб'єктний склад, об'єкт, зміст і передумови виникнення).

Відповідно до вимог ст. 1114 ГПК, всім учасникам судового процесу надсилається ухвала Вищого господарського суду в якій зазначається час і місце розгляду скарги. Неявка осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, за умови їх належного повідомлення про час і місце його проведення не є перешкодою для розгляду справи касаційною інстанцією.

Розгляд скарги касаційною інстанцією проходить три взаємопов'язаних етапи: підготовчий; розгляд касаційної скарги по суті; винесення і оголошення касаційної постанови. На підготовчому етапі суд касаційної інстанції, як і суд першої інстанції, вирішує питання щодо можливості розгляду справи: в даному складі суддів; за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, вирішує питання

щодо заявлених учасниками процесу клопотань. Так, наприклад, відповідно до ст. 1116 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.

Суд касаційної інстанції розглядає справи колегіально. Як правило, справи у Вищому господарському суді України розглядаються у складі трьох суддів. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК, можливий розгляд справ і більшою непарною кількістю суддів, в складі головуючого та інших суддів. Хоча" у ГПК нічого не говориться про необхідність доповіді головуючим або одним із суддів касаційної інстанції, проте, беручи до уваги те, що під час розгляду справи в касаційній інстанції діють принципи законності, змагальності, гласності тощо, розгляд справи в касаційній інстанції повинен починатись доповіддю головуючого або одного з членів колегії. Після доповіді головуючого колегія заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, та (або) їх представників. Згідно зі ст. 11111 ГПК, за наслідками розгляду касаційної скарги, суд приймає постанову.

У частині другій коментованої статті зазначається, що касаційна інстанція користується процесуальними правами суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Відтак, під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції застосовуються положення ст.ст. 77 і 79 ГПК, за винятком приписів п.п. 2 - 4 ст. 77 і п.п. 1 і 2 ч. 2 ст. 79 (п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XIIі Господарського процесуального кодексу України" від 24 жовтня 2011 року № II71).

Юридична оцінка обставин справи - це з'ясування, які саме норми матеріального права регулюють права та обов'язки сторін конкретного правовідношення та чи правомірне вирішення судом спору на підставі зібраних у справі доказів.

Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд прийняв рішення розглянувши всі питання і дослідивши всі передбачені нормою матеріального права докази, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.