Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 50. Порушення права державної власності на тваринний світ

Самовільна переуступка права лісокористування, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Із змінами, внесеними згідно із законами України від 06.03.96 р. № 81/96-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони лісів (див. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовий кодекс України).

Предмет посягання - права лісокористування.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у самовільній переуступці права лісокористування, а також укладенні інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси (формально-матеріальний склад).

3. Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Стаття 50. Порушення права державної власності на тваринний світ

Самовільна переуступка права користування об'єктами тваринного світу, а також укладення інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на тваринний світ, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 03.04.86 p. № 2010-ХІ; законами України від 06.03.96 р. № 81/96-ВР, від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу (див. Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про тваринний світ").

Предмет посягання - права користування об'єктами тваринного світу.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у самовільній переуступці права користування об'єктами тваринного світу, а також укладенні інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на тваринний світ (формально-матеріальний склад).

Відповідно до преамбули Закону України "Про тваринний світ" тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей.

Згідно статті 3 зазначеного Закону об'єктами тваринного світу є:

- дикі тварини - хордові, зокрема, хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

- частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

- продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Об'єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Згідно статті 5 Закону "Про тваринний світ" право власності на об'єкти тваринного світу набувається та реалізується відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу- об'єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.

Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Об'єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

Об'єкти тваринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, є об'єктом права відповідно державної або комунальної власності.

Об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку*

У передбаченому законом порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

За будь-яких обставин право користування об'єктами тваринного світу (на відміну від права власності) не може передаватися іншим особам. Така передача, якщо це порушує право державної власності на тваринний світ, і утворює склад адмінправопорушення, передбаченого цією статтею.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.