Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення - Пєтков С.В. - Стаття 166/18. Примушування до анти конкурентних узгоджених дій

Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадив.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 166 згідно із Законом України від 15.11.2011 р. № 4025-УІ)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері підтримки та захисту економічної конкуренції (див. Закони України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції").

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у примушуванні до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції (формальний склад).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, об'єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, об'єднання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання, або вступ до такого об'єднання.

Згідно статті 6 вказаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;

6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.

Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Вчинення всіх вищезазначених антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до закону. Так само забороняється примушування до антиконкурентних узгоджених дій, за що настає відповідальність згідно коментованої статті цього Кодексу. Діяння, передбачене цією статтею, утворює формальний склад адмінправопорушення, оскільки визнається закінченим з моменту фіксації в установленому порядку факту примушування до антиконкурентних узгоджених дій. За вчинення самих цих дій адміністративна відповідальність встановлюється безпосередньо в Законі України "Про захист економічної конкуренції" (ст. 52). ,

3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, що досягла 10-и років); особливий - ч. 2 цієї статті (особа, яка вже була піддана адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.