До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.
Підвищення технічного обладнання підприємства новими машинами і механізмами, супроводжується розширенням обсягу робіт, які пов'язані з монтажем і утриманням обладнання у належному стані, що викликає збільшення витрат на утримання й експлуатацію обладнання і збільшення питомої ваги цих витрат в собівартості продукції.
До таких витрат відносяться: витрати на утримання і поточний ремонт виробничого обладнання, амортизація основних засобів, інструментів і пристосувань, витрати на виробничі відрядження робітників для виконання монтажних і ремонтних робіт; витрати по внутрішньовиробничого переміщення вантажів, знос МШП, інші витрати.
Аудитор повинен перевірити правильність ведення синтетичного обліку вище згаданих витрат, який ведеться на активному рахунку 24 "Витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання". Аналітичний облік ведеться в розрізі структурних підрозділів, статей і витрат.
Аудитор повинен перевірити правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку. По дебету рахунку 24 відображаються витрати у кореспонденції з рахунками 05,06,07,08, 12,70,69 і т. п. По кредиту рахунку 24 списуються витрати на рахунку 20 "Основне виробництво", і "Допоміжне виробництво" і інші розприділюються між окремими видами продукції, замовленнями і видами послуг.
Непрямі витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції. Аудит витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню доцільно розпочати з перевірки правильності і обгрунтованості складених на підприємстві кошторисів витрат. В процесі аудиту фактичні комплексні витрати в першу чергу порівнюють із затвердженими кошторисами, як за окремими статтями, так і загалом. При виявленні фактів необгрунтованого завищення кошторисів витрат їх необхідно скоректувати з фактичними сумами витрат. Аудитору необхідно вивчати причини економії і перевитрат по кожній статті витрат. Досліджуючи фактичні витрати по обслуговуванню виробництва і управлінню слід враховувати, що нераціональна економія засобів по окремих статтях, якщо вона пов'язана з невиконанням планів і намічених заходів є негативним показником роботи окремих служб підприємства і в кінцевому підсумку наносять збитки на інших дільницях. Аудитор повинен пам'ятати, що бувають випадки, перекручення звітності шляхом регулювання витрат в розрізі окремих статей кошторису. При цьому необґрунтовано зменшують витрати по тих статтях кошторису де допущено перерозхід і відповідно зменшують витрати по тих статтях кошторису по яких € економія засобів. Такі факти можна виявити порівнянням сум вказаних у звітах з розміром витрат за відповідними реєстрами аналітичного обліку. При цьому необхідно також перевірити правильність їх віднесення по первинних документах на окремі статті витрат.
В процесі перевірки загальновиробничих і загальногосподарських витрат виясняють обґрунтованість списання товарно-матеріальних цінностей і грошових засобів по різного роду актах, бухгалтерських довідках і інших документах; правильність віднесення на виробничі витрати вартості недостач, втрат від псування матеріальних цінностей, які слід відшкодувати за рахунок винних осіб.
Загальновиробничими і загальногосподарськими називаються витрати, які пов'язані з управлінням, обслуговуванням і організацією виробництва на підприємстві. В склад загальновиробничих витрат входять витрати на утримання цеху, амортизації будівель, споруд й інвентарю виробничого призначення, на утримання будівель, споруд і інвентарю, на поточний ремонт будівель, споруд й інвентарю, випробування, опити і дослідження; витрати на охорону праці, знос МШП, інші витрати.
До загальновиробничих витрат також відносяться невиробничі витрати (втрати від простоїв, втрати від псування матеріальних цінностей при їх зберіганні в цехах, дільницях, інші невиробничі витрати).
Загальновиробничі витрати обліковуються на рахунку 25 "Загальновиробничі витрати", рахунок активний, характеризує стан виробничого процесу. На рахунку 25 обліковуються витрати цехів і інших виробничих одиниць.
Аудитор у процесі перевірки перевіряє правильність перенесення витрат з рахунку 25 "Загальновиробничі витрати" за мінусом повернень і залишків на рахунок 20 "Основне виробництво" або 23 "Допоміжне виробництво" за належністю і включають у собівартість продукції, робіт і послуг. Аудитор також перевіряє правильність ведення аналітичного обліку, який ведеться у відомості 12 "Витрати цеху №". Також перевіряться правильність розподілу загальновиробничих витрат на виробничі рахунки (рахунки 20, 23,28 і т.п.).
В основному загальновиробничі витрати кожен місяць списуються на виробництво пропорційно заробітній платі виробничих робітників.
Рахунок 25 "Загальновиробничі витрати" щомісячно закривається і сальдо він не має.
На деяких підприємствах, де використовується однорідна сировина для виготовлення виробів однакової трудомісткості, розподіл загально-виробничих витрат проводиться пропорційно вазі або вартості сировини і основних матеріалів.
В склад витрат на управління включають заробітну плату, відрахування на соціальне страхування управлінського персоналу, витрати на службові відрядження, утримання легкового автотранспорту, канцелярські, топографічні, поштово-телеграфні і телефонні переговори, інші витрати загальногосподарського призначення. Всі витрати з обслуговування та управління виробництвом обліковуються на рахунку 26 "Загальногосподарські витрати".
Особливо детально аудитор перевіряє статті витрат, пов'язані з управлінням виробництвом:
* утримання працівників апарату управління підприємства і його структурних підрозділів;
o витрати на утримання службового легкового автотранспорту;
o витрати на відрядження;
o представницькі витрати;
o оплату вартості ліцензій;
o обов'язкові аудиторські послуги, тощо.
Непродуктивні витрати ревізор перевіряє суцільним методом. Кожну суму вивчають на основі первинних документів, а в необхідних випадках проводять інвентаризацію або виробничі експерименти. Важливим питанням ревізії є перевірка правильності і економічної обгрунтованості розподілу витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничих і загальногосподарських витрат між виробами, а також між товарною продукцією і незавершеним виробництвом. Аудитор зобов'язаний перевірити:
* чи доцільно і економно витрачаються засоби виділені підприємством на утримання апарату управління підприємством;
* чи немає випадків неекономного витрачання канцтоварів;
* чи не допускається недовикористання коштів на придбання меблів та інвентарю й обладнання для службових приміщень;
* чи ведеться контроль за поштово-телеграфними витратами.
За результатами ревізії розробляють пропозиції направлені на усунення причин, які викликають підвищення собівартості товарної продукції.
Джерелами аудиту є рядки Головної книги по рахунках: 24,25, 26, відомості № 12, 15, журнали-ордери № 10, 10М.
Одним з найважливіших направлень аудиту є вивчення поелементного складу і структури витрат в динаміці за ряд років, що дозволяє аудиторам намітити головні направлення пошуку резервів зниження собівартості продукції. До цих витрат з обліком їх економічного змісту відносяться матеріальні витрати (за мінусом вартості повернених відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби, амортизацію основних фондів; інші заходи.
В елементі "Матеріальні витрати" знаходять відображення вартість придбаних зі сторони сировини і матеріалів, покупні матеріали, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру, природничої сировини, придбаного зі сторони палива, покупної енергії всіх типів. Аудитор вивчає повноту оприбуткування матеріальних цінностей і отримання норм їх витрачання на виробництво продукції. Встановлюється правильність визначення вартості матеріальних ресурсів. Вона формується виходячи з цін їх придбання (без врахування податку на додану вартість), націнок (надбавок), комісійних винагород постачальницьких організацій, вартості послуг товарної біржі, митних зборів, оплати за перевезення, зберігання і доставку.
Слід мати на увазі, що витрати, нараховані в оплату відпусток, повинні включатись у фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, яка приходиться на дні відпустки, звітного місяця. Якщо частина відпускного періоду переходить на наступний місяць виплачену персоналу суму за ці дні слід відображати, як виданий аванс по дебету рахунка 70 з фіксуванням його в склад виробничих витрат тільки в наступному місяці. Треба звернути увагу на можливі факти включення у собівартість витрат, які не входять в неї, а саме, премій, які виплачуються за рахунок коштів спеціального призначення і місцевих поступлень; матеріальної допомоги; оплат додатково наданих по колективному договору (понад передбачених законодавством) відпусток робітників; надбавок до пенсій; компенсаційних виплат у зв'язку з підвищенням цін, які проводяться понад розміри індексації; компенсації подорожчання вартості харчування в їдальнях; оплати проїзду до місця праці транспортом загального користування; цінових різниць по продукції, які надаються робітникам підприємства; оплати путівок на лікування і відпочинок та інших виплат, не пов'язаних безпосередньо з оплатою праці.
В тісному зв'язку з даною статтею перевіряються "Відрахування на соціальні потреби". Аудитор встановлює правильність обов'язкових відрахувань від витрат на оплату праці за встановленим законодавством нормам державного соціального страхування, пенсійного фонду, державного фонду зайнятості і медичного страхування. Якщо організації заключають договори з комерційними страховими компаніями на добровільне медичне та інші види страхування, то такі відрахування здійснюють за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні організації.
Перевіряючи статтю "Амортизація основних фондів", аудитор встановлює правильність і законність відображення суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів. Вони повинні вираховуватись виходячи з балансової вартості основних фондів і затверджених норм, включаючи і прискорену амортизацію, їх активної частини. Нагадаємо, що невиробничі основні засоби амортизуються за рахунок коштів фонду соціальної сфери або чистого прибутку. Ці ж джерела використовуються для списання зносу МШП невиробничого призначення.
Особливо старанно аудитор вивчає комплексну статтю "Інші витрати". В неї включають: податки, збори, відрахування до соціальних позабюджетних фондів, платежі за гранично допустимі викиди, забруднюючих речовин, платежі за кредитами в межах ставок, оплата робіт по сертифікації продукції, витрати на відрядження за встановленими нормами, підйомні, плата стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону, за навчання і підготовку, а також перепідготовку кадрів, оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, оплата за оренду та інші витрати.
Керуючись галузевими методичними рекомендаціями щодо питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, аудитор встановлює правильність групування витрат за статтями, розподілення їх за видами продукції, між звітними періодами, а також між готовою продукцією і залишками незавершеного виробництва.
Велике значення має встановлення наявності фактичних залишків незавершеного виробництва і їх реальної оцінки, оскільки від цього залежить достовірність показників собівартості товарної продукції, прибутку, відрахування від неї в бюджет, резервного капіталу, фондів накопичення, споживання і соціальної сфери.
У зв'язку з цим аудитор повинен зіставити показники балансової статті "Незавершене виробництво" з величиною сальдо у Головній книзі за рахунками 20, 21, 23, 29,30 і встановити обґрунтування їх оцінки в обліку.
Виявлені порушення доцільно фіксувати у відомості за наступною формою:
Узагальнені дані таких відомостей слід в подальшому використовувати при оформленні аудиторського висновку за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності організації.
Список використаної літератури