Основи держави і права України - Ортинський В.Л. - ПЕРЕДМОВА

Підготовлений авторським колективом учених-правників підручник має на меті формувати правову свідомість і правову культуру студентів неюридичних вищих навчальних закладів, передати їм знання з життєво важливих питань про право.

У підручнику стисло, доступно, полі системно, логічно, послідовно викладено увесь спектр найбільш важливих явищ і процесів, урегульованих чинним законодавством, що мають практичне значення для підготовки фахівців. Виклад відповідає сучасним вимогам навчання і узгоджений із Болонським процесом.

У виданні сконцентровано такі явища й поняття суспільного життя, як держава і право, система права, правові відносини, правопорушення і юридична відповідальність; висвітлено такі фундаментальні галузі права, як конституційне, адміністративне, цивільне, трудове, кримінальне, а також подано систему знань про основи сімейного, фінансового, земельного й екологічного права та основи правового регулювання підприємницької діяльності. Разом із тим, приділено увагу правоохоронній, судовій і правозахисній діяльності.

Особливістю підручника, що вигідно його вирізняє з-поміж інших, раніше опублікованих, є те, що в ньому з належною повнотою системно викладено різні види процесуальної діяльності, а саме: конституційну, цивільну, господарську, адміністративну й кримінальну, а також адміністративне судочинство на основі аналізу нового Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином усебічно розкрито зміст "Правознавства" як навчальної дисципліни.

Засвоєння викладених у підручнику теоретичних правових понять і положень чинних законодавчих актів, правильне сприйняття право-застосовної практики державних органів і посадових осіб стане доброю опорою для виконання студентами самостійних та індивідуальних завдань, на що особливо орієнтує Болонська декларація.

Підручник підготовлено з урахуванням чинних програм з правознавства, а також проектів майбутніх законодавчих актів. При підготовці цього видання використано наукові праці відомих учених-правників.

В.Л. Ортинсъкий, доктор юридичних наук, професор

М.А. Мацько, кандидат юридичних наук, доцент

Розділ 1. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Теорія держави і права — це наука, котра вивчає державні та правові явища суспільного життя. Предметом її є загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави і права. Ця наука вивчає причини виникнення держави і права, їх форми й типологію, основні закономірності побудови механізму держави та системи права, їх функціональний вплив на суспільне життя.

1.1. Виникнення держави і права

Держава і право виникають у суспільстві, що представляє сукупність людей, які володіють свідомістю і волею. Об'єднання людей у суспільство проходить на основі спільного інтересу, взаємної співпраці й гармонійного поєднання загальних та індивідуальних інтересів членів суспільства. Це дозволяє спільними зусиллями досягнути тих цілей, котрі є недосяжними для окремої людини.

Суспільство окреслює межі можливої поведінки людей, створюючи відповідні органи влади та правила загальнообов'язкової поведінки. На ранніх етапах історії людства розвиток суспільства відбувався на засадах природного самоврядування, що відповідало рівню розвитку людини як суспільної істоти.

Історія розвитку суспільства розпочинається з утворення первіснообщинного ладу, для якого характерним є низький рівень розвитку засобів виробництва і продуктивності праці. Тому в основі життя громадськості була суспільна власність та засоби виробництва, а розподіл продуктів праці здійснювався на засадах рівності. Щоб забезпечити своє існування, люди об'єднувалися в роди та племена.

Рід формувався на основі кровної спорідненості, а також спільності майна і праці. Влада в роді мала суспільний характер і здійснювалася через органи самоврядування. Владними повноваженнями були наділені всі дорослі члени роду. Органами влади виступали: родові збори, старійшини (обиралися з найавторитетніших членів роду), воєначальники (виконували владні функції під час війни), жреці (виконували релігійні функції). Найвищу владу мали родові збори, котрі контролювали здійснення повноважень іншими органами влади. Проте спеціального апарату, який би займався лише управлінням загальними справами роду, не існувало. Суспільні відносини регулювалися соціальними нормами, такими як звичаї, моральні, релігійні норми.

У процесі історичного розвитку поступово складалися передумови для якісного перетворення суспільства. Цьому сприяло вдосконалення засобів виробництва, підвищення продуктивності праці, а також суспільний поділ праці. Першим великим суспільним розподілом праці було відокремлення скотарства від землеробства. Згодом від землеробства відділилося ремісництво. Пізніше утворилася група людей, котра займалась обміном товарами (купці).

Підвищення продуктивності праці призводило до утворення надлишкового продукту в окремих сім'ях, а відтак — до появи приватної власності. Суспільство почало диференціюватися за майновою ознакою, що спричинило утворення суспільних груп із суперечливими інтересами. У таких економічних умовах родоплемінна організація виявила свою нездатність до керівництва суспільством. Суспільство ж, унаслідок розподілу на економічно нерівні групи, об'єктивно породило таку організацію влади, котра повинна була стримувати суперечності між цими групами. Такою організацією влади і стала держава.

Про появу ознак держави свідчить:

— виділення із суспільства особливої групи людей, що не виробляють матеріальних чи духовних благ, а займаються лише управлінням справами суспільства і наділені для цього правами і владними повноваженнями;

— введення податків та різноманітних зборів;

— розподіл членів суспільства не за ознакою кровної спорідненості, а за адміністративно-територіальною ознакою;

— зародження права.

До появи майнового розподілу і соціальної нерівності суспільство не потребувало права як особливого соціального регулятора. Родові звичаї були розраховані на повну рівність людей і на добровільне виконання правил, що вони містили. Проте зміни соціально-економічного становища покликали до життя нові регулятори суспільних відносин, котрі забезпечувались не лише силою громадського впливу, а й державним примусом.

До ознак, що свідчать про появу права, дослідники відносять:

— соціальне і майнове розшарування суспільства, утворення груп із суперечливими інтересами (багатих і бідних);

— поступове зосередження приватної власності в однієї соціальної групи;

— виникнення майнових, шлюбно-сімейних та інших відносин;

— надання чинним соціальним нормам загальнообов'язкового характеру і забезпечення їх примусовою силою органів держави.

Спершу право формувалось як сукупність нових звичаїв, дотримання яких контролювалось органами держави. Пізніше правові норми почали встановлюватися актами голів держав чи державних службовців, наділених відповідними повноваженнями.

При розгляді проблем виникнення держави і права важливо враховувати і те, що процес виникнення цих феноменів є далеко не однозначним. Окрім первинного утворення держави і права, особливе місце посідає процес утворення нових державно-правових явищ на основі раніше існуючих. Згадані держави утворювались у процесі ліквідації імперій, колоній, суверенізації державоподібних формувань.