Право - Оуенз К. - 1.2.3. Відмінності між цивільним і загальним правом

У більшості західноєвропейських країн та їхніх колишніх колоній діє система "цивільного права". Шотландія, у зв'язку з її давнім союзом із Францією та Нідерландами, також має таку систему. Шотландці нарікають, і небезпідставно, що їхня система засмічена численними законодавчими актами парламенту Великої Британії, які мають чинність на всій її території без винятків. Крім того, оскільки деякі принципи шотландського права ідентичні принципам англійського права, обидві країни вільно запозичають одна в одної закони. Наприклад, прецедент про відповідальність за недбалість, що вперше виник в англійському праві, є і шотландським прецедентом. У наші дні відмінності між договірним правом, цивільними правопорушеннями (в Шотландії вони називаються "делікт") та кримінальним правом мають принциповий характер. З іншого боку, у багатьох сферах сучасного права, що спираються на писані закони (норми законодавства про зайнятість, про несправедливе звільнення, рівну оплату за однакову працю тощо), шотландське право ідентичне англійському.

1.2.3. Відмінності між цивільним і загальним правом

Право Європейського Союзу є системою цивільного права. Підхід цивільного права до створення та інтерпретації писаних законів фундаментально відмінний від того, який сповідує англійське право. Це означає, що коли британським судам доводиться звертатися до права Європейського Союзу (а зараз у Великій Британії воно має верховенство стосовно будь-якого внутрішньодержавного права, що суперечить йому), багато з них зустрічаються з практично чужою системою.

Цивільне право спирається на писані закони (як правило, вони називаються "кодексами"), встановлюючи серію широких принципів і залишаючи за суддями право на їх тлумачення. При цьому вони можуть звернутися по допомогу до справ, які вирішувалися в минулому, включно з аналогічними спірними питаннями, або вдатися до міркувань авторів відомих посібників. На відміну від цього, закони Великої Британії значно докладніші, вони намагаються охопити всі варіанти, які тільки можна передбачити. Звичайно, не кожну ситуацію можна взяти до уваги, тому британські судді також змушені займатися тлумаченням, що передбачає залучення прецедентів та інших джерел, включно зі студіюваннями підручників. Однак ми не повинні надто наголошувати на цій гіпотетичній відмінності, оскільки з метою деталізації Римського договору та інших первинних законодавчих актів Європейського Союзу ухвалено відповідні нормативні акти та директиви.

Щодо тлумачення законів англійський (а отже, британський) метод передбачає необхідність розглянути буквальне значення вжитих слів і надати їм чинності. Не надто важливо, чи матиме буквальне значення наслідки, відмінні від тих, які передбачалися спочатку, аби лише результат не був явним абсурдом чи нісенітницею. У цьому випадку буквальне значення можна модифікувати, але лише тією мірою, якою це необхідно, щоб положення набуло сенсу.

Приклад буквального підходу до тлумачення законів Фішер проти Белла (1961 р.)

Закон 1959 р. про обмеження агресивної зброї передбачав, що "пропозиція про продаж" ряду видів агресивної зброї, включно з викидними ножами є правопорушенням. Власник крамниці виставив у вітрині викидні ножі з прив'язаними до них цінниками. Чи вчинив він правопорушення? Хоч цілком очевидно, що мета закону полягала в покаранні тих, хто поставляє широкій публіці небезпечні види зброї, було визнано, що правопорушення скоєно не було, оскільки згідно з договірним правом товари з прикріпленими до них цінниками пропонуються не на продаж, а на огляд. Тож, якщо застосовувати буквальний підхід, тут не було пропозиції про продаж.

З іншого боку, метод цивільного права, полягає в такому аналізі мети положення й інтерпретації слів, використаних для його формулювання, щоб досягти цієї мети. Такий підхід часто називають "цільовим". Невідповідність між буквальним підходом (який і досі застосовується в суто внутрішньодержавному праві) і цільовим підходом (який має застосовуватися при інтерпретації закону, ухваленого відповідно до наших зобов'язань, передбачених європейськими договорами) створює певні проблеми в англійських судах.

Приклад різної інтерпретації писаних законів

Постанову про передачу підприємств 1981 р. було прийнято з метою надання чинності Директиві ЄС 77/187. Вона має на меті захист трудових прав працівників підприємства, яке передається у власність іншому підприємцю. Постанова передбачає, що контракти найму працівників підприємства безпосередньо перед передачею мають перейти до нового власника. Постало питання про те, що означає безпосередньо перед, оскільки покупці, які хочуть уникнути тягаря передачі їм працівників продавця разом із самим підприємством, схиляли його звільнити працівників незадовго до того, як має відбутися передача підприємства. Відповідність праву таких дій була підкріплена в 1986 р. рішенням апеляційного суду, в якому словам безпосередньо перед було приписано їх буквальне значення і було визначено, що працівники, звільнені за три години перед тим, як відбулася передача підприємства, не були зайняті безпосередньо перед передачею. Однак згодом Палата лордів застосувала цільовий підхід і визнала, що слова безпосередньо перед передачею слід інтерпретувати в такий спосіб, який дозволяє постанові практично досягти мети, задля якої її було ухвалено, тобто Директива ЄС 77/187 набрала чинності.