Право - Оуенз К. - 1.3.6. Інтерпретація законів

Після того, як закон ухвалено і він став джерелом права, нерідко в суду виникає потреба вирішити, що цей закон регулює. Наприклад, припустимо, що прийнято закон, який передбачає, що паркування транспортного засобу в такий спосіб, що він загороджує дорогу, є правопорушенням. На перший погляд, це формулювання здається достатньо чітким, але на практиці одразу виникли б проблеми з інтерпретацією. Наприклад, чи запарковано транспортний засіб, якщо він не рухається, але водій все ще сидить за кермом, а двигун працює? Чи залишається транспортний засіб транспортним засобом, якщо через поломку він не в змозі самостійно пересуватися? Чи має місце загороджування дороги, якщо інші транспортні засоби можуть обминати припаркований транспортний засіб? Чи включає термін дорога тротуари та траву обабіч проїжджої частини?

Правило буквального тлумачення

Є чимало правил, якими мають керуватися суди при інтерпретації положення закону. Основним є правило буквальності, яке означає, що слову необхідно надати його буквальне значення, навіть якщо результат цього не відповідає наміру парламенту. Ми навели приклад такого підходу, коли висвітлювали основні відмінності між системами загального і цивільного права в підході до статутного права (див. вище с. 40—41).

Як це не дивно з погляду мало обізнаних з правом, судам донедавна не дозволялося звертатися до тексту парламентських дебатів, що привели до прийняття відповідного акта. Однак нещодавно при розгляді Палатою лордів справи Пеппр проти Харта, всупереч попередній практиці, було ухвалено, що звертатися до офіційного опублікованого тексту дебатів можна, коли це потрібно для інтерпретації закону, але лише за таких обставин:

а) текст законодавчого акта допускає подвійне тлумачення, є не ясним або навіть веде до

абсурду;

б) парламентські матеріали, якими керуватиметься суд, складаються з одного чи кількох

тверджень міністра або іншої особи, яка внесла законопроект, а також інших парламентських

матеріалів, необхідних для розуміння цих тверджень;

в) твердження, якими керуватиметься суд, є ясними.

Хоч тут іще далеко до цільового підходу Суду ЄС, але це все-таки крок у цьому напрямку, і оскільки право Європейського Союзу дедалі глибше проникає в усі сфери, можна сподіватися, що англійські методи інтерпретації законів урешті-решт буде гармонізовано з методами ЄС.

Золоте правило

Інколи трапляються ситуації, коли застосування правила буквального тлумачення призвело б до абсурдності або позбавило б те чи інше положення сенсу. У цьому випадку золоте правило дозволяє відступити від буквального формулювання, але лише тією мірою, якою це необхідно для того, щоб позбутися абсурдності або надати положенню хоч якогось сенсу.

Приклад

Закон про правопорушення проти особи 1861 р. передбачав, що якщо хтось, будучи одруженим, одружиться за життя свого чоловіка/дружини, то він тим самим вчинює правопорушення двоєженства. Оскільки за законом неможливо одружитися за життя свого чоловіка/дружини (звичайно, якщо шлюб не було законним чином анульовано або розірвано), застосування правила буквального тлумачення веде до висновку, що скоїти злочин двоєженства просто неможливо. Тому суди змінили формулювання положення, і воно тепер читається так: "якщо хтось, будучи одруженим, пройде церемонію одруження", він скоює злочин двоєженства.

Правило шкоди

Є давнє так зване правило шкоди, яке, щоправда, нині застосовується рідко. Це правило полягає в тому, що суд має, де це можливо, інтерпретувати закон у такий спосіб, щоб усунути "шкоду", для виправлення якої його ухвалено. На практиці здебільшого застосовується правило буквального тлумачення попри те, що воно не завжди може виправити шкоду (пригадайте, скажімо, наведений вище приклад з викидним ножем). Однак правило шкоди тісно зв'язане з правилом цілеспрямованості, про яке йтиметься нижче.

Правило цілеспрямованості

Щодо положень, прийнятих для надання чинності зобов'язанням Великої Британії за правом ЄС, то тут простежується бажання розглянути мету положення і цілеспрямовано визначити його значення.