Право - Оуенз К. - 1.5. Суди

В англійській правовій системі є структура судів двох типів. Структура першого типу розглядає (переважно) кримінальні справи, а другого — цивільні справи. Майже всі кримінальні справи розглядаються судами магістратів, залишаючи тільки найсерйозніші з них Суду корони. Більшість цивільних справ розглядаються судами графств та різноманітними адміністративними трибуналами, які утворюють систему загальних судів (найважливішими з яких є суди в індустріальних трудових спорах), залишаючи лише маленьку частку для слухання Високим судом.

Цивільні суди розглядають широке коло справ включно з вимогами щодо порушення контракту та щодо делікту. Суд, у якому справу слухали вперше, називається судом першої інстанції. Це такі суди:

1) суди графства;

2) Високий суд, як правило, Відділення Королівської лави, інколи — Канцлерське відділення.

Суди графств

В Англії та Уельсі — до 300 таких судів. їх було створено згідно із Законом про суди графств 1846 р. Ніхто не знає, чому саме вони називаються судами графства, оскільки ні окремі суди, ні мережі, в які вони організовані, не мають нічого спільного з графствами.

Позови на суму до 50 тис. фунтів стерлінгів, пов'язані зі смертю або особистою шкодою, мають розпочинатися в судах графства. Інші справи, пов'язані з контрактами або деліктом на суму до 25 тис. фунтів стерлінгів, слухатимуться в судах графства. Якщо позов на суму менше ніж 5 тис фунтів стерлінгів, суд графства застосовує систему арбітражу. Арбітраж здійснюється переважно окружним суддею, але він має право залучити також свідків-експертів у справі, що розглядається. Апеляція з арбітражу може стосуватися лише питання права. Цей тип арбітражу має ту перевагу, що, як правило, якщо сума позову менше 1000 фунтів стерлінгів, то не видається жодного наказу про судові витрати, за винятком коштів на оформлення судових повісток, якщо в них є потреба.

Суд графства має також юрисдикцію розглядати позови з вимогою про звернення стягнення на землю, якщо річна сума стягнення не перевищує 1000 фунтів стерлінгів. Окремі суди графства можуть слухати справи про банкрутства, і ті з них, які мають такі повноваження, уповноважені й до слухання справ про ліквідацію компаній.

Високий суд

Високий суд складається з трьох відділень: Відділення Королівської лави, Канцлерського відділення та Відділення в сімейних справах. Саме Відділення Королівської лави слухає комерційні справи, хоч Канцлерське відділення уповноважене слухати справи, пов'язані з компаніями, партнерствами, іпотеками та судовими засобами права справедливості, зокрема судовими заборонами.

Високий суд може слухати будь-яку комерційну справу, хоч справи, обмежені грошовою сумою, встановленою для судів графства, як правило, слухаються останніми. Якщо справа про спір на суму менше 50 тис. фунтів стерлінгів починається у Високому суді, справу можна передати до суду графства.

Справа Високого суду, як правило, слухається суддею Високого суду, хоч простіші випадки можуть передаватися на слухання окружному судді. Високий суд знаходиться в Лондоні (Royal Courts of justice (RCJ) Stroud, London). Крім того, є ще 23 провінційні центри, в яких можуть слухатися справи Високим судом.

Суддя Високого суду має, наприклад, ім'я Джордж Браун. При посиланні на нього він іменуватиметься пан суддя Браун (Mr. Justice Brown). Як правило, застосовують скорочення Brown J. Ситуація ускладнюється тим, що в суді до нього звертатимуться "мілорде" або "ваша світлосте". Однак він не є лордом (якщо тільки він не має цей титул незалежно від своєї посади за юридичною професією). Всі судді Високого суду посвячуються в лицарі, таким чином пан Суддя Браун, якого називають "мілорд" у суді, у приватному житті іменуватиметься "сер Джордж Браун". Тож не дивно, що нефахівці, навіть журналісти з досвідом написання репортажів про судовий процес, часто плутаються у питанні, як називати суддю Високого суду!

Якби Джордж Браун перед тим, як стати суддею Високого суду, був окружним суддею, то його називали б суддя Браун. До нього зверталися б "ваша честь" у суді, і про нього писали б як "суддя Браун" або "його честь, суддя Браун".

Слуханню передує широке попереднє судочинство, яке називається "пледирування". Воно має на меті з'ясувати питання, які є предметом спору між сторонами, і заощадити цінний час суду, щоб він не марнувався на з'ясування питань, які не є предметом спору. На практиці пледирування, як правило, застосовується як засіб гальмування судового процесу, коли одній зі сторін вигідно його затягувати.

Комерційні справи можуть розглядатися в Комерційному суді, який входить до складу Відділення Королівської лави. Процедура спрощена, і справа слухається спеціалізованим суддею. Суд має право виступати як арбітр. Щоб спонукати сторони комерційного спору не вдаватися до третейського суду, було висловлено пропозицію дозволити судам проводити засідання за зачиненими дверима (вони мають таке право, коли розглядаються справи, пов'язані з торговельними секретами і т. ін., або коли суд діє як арбітр). Цю пропозицію було внесено до законопроекту "Про відправлення правосуддя" 1970 p., але її відхилила Палата громад.

Суд виступає як відправна точка для арбітрів. Будь-яка сторона арбітражу може вимагати, щоб арбітр "постановив, що це особливий випадок" для питання права, який має розглядатися Комерційним судом. Якщо арбітраж відбувається у самому Комерційному суді, то справа може бути передана до апеляційного суду. Не виключено, що кількість справ, що слухаються комерційним судом, переданих з арбітражу, більша, ніж кількість порушених безпосередньо в суді.

Застосування комерційного суду як арбітра, коли існує ймовірність прив'язки до істотних питань права, має явні переваги. Виступаючи як арбітр, суд може засідати в будь-якому місці, зручному для сторін — не обов'язково, щоб слухання відбувалося в приміщенні суду. Й оскільки в окремих випадках справа може бути передана до Апеляційного суду під час слухання, одна стадія процесу апеляції випускається, що сприятиме прискоренню процесу та збереженню КОШТІВ;