Право - Оуенз К. - 7.5. Які твердження є частиною контракту?

Ми бачили, що з метою визначення важливості умов контракту їх можна (хоч і не завжди це роблять) розділити на "істотні умови" та "застереження". Є ще один варіант згрупування умов за категоріями — за способом введення їх до контракту. Так, умови можуть бути прямо включені до контракту (вони називаються "висловлені умови"), а можуть бути включені не в явний спосіб (вони називаються "невисловленими", або "таким, що маються на увазі").

Однак часом твердження, зроблене з метою стимулювати укладення контракту, зовсім не включається до нього. Якщо таке твердження виявиться фальшивим, то суд визначить засіб захисту права не за порушення контракту, а за введення в оману.

7.5.1. Висловлені умови

Висловлена умова — це те, що сторони фактично сказали чи написали. Якщо контракт усний, то сказане сторонами — це справа факту, який має бути встановлений у суді.

На перший погляд, якщо контракт зводиться до того, що записано, то не повинно виникати великих проблем, але на практиці саме тут і криються юридичні труднощі.

Якщо контракт побудований на стандартних умовах однієї зі сторін і передбачає включення умов іншого документа, то можуть виникнути проблеми, пов'язані з тим, що інша сторона могла не приділити належної уваги умовам цього документа. Така проблема часто постає у зв'язку з умовами про звільнення від зобов'язань, і ми розглянемо її згодом у цьому контексті.

7.5.2. Правило, що виключає усні докази, які змінюють чи доповнюють письмовий контракт

Діє загальне правило, що не можуть визнаватися докази, які б доповнювали, змінювали письмовий документ чи суперечили йому. Суддя Лоуренс так сформулював це правило у справі Джекобе проти "Батавіа та Дженерал Плантейшнс Траст" (1924 p.):

"Твердо встановленим є правило про неможливість визнання усних

доказів, які б доповнювали, змінювали документ за печаткою або інший

письмовий документ чи суперечили йому".

Це правило підточене численними винятками до такої міри, що в 1976 р. Комісія з питань права запропонувала скасувати те, що залишилося від нього. У 1986 р. у своєму робочому документі Комісія з питань права встановила, що для скасування цього правила не потрібно ухвалювати ніяких правових актів, бо воно вже не діє. Однак, оскільки правило не скасоване статутним правом, а прецедент-ним правом воно скоріше викривлене, ніж скасоване, то необхідно розглянути ці винятки.

Умови, що маються на увазі (невисловлені умови)

Умова, що мається на увазі, може бути включена до контракту статутом, загальним правом або торговельним звичаєм чи практикою (або судом, але в цьому разі умова не є такою, що існувала заздалегідь). У кожному разі усні докази існування умови, що мається на увазі, визнаються.

Доказ відсутності угоди

Можна навести зовнішній доказ, який засвідчить, що попри видимість угоди, що має силу, насправді вона сили не має.

У справі Пім проти Кемпбелла (1856 р.) був укладений контракт, який не мав виконуватися доти, доки не буде схвалений третьою стороною. Третя сторона не схвалила його. Позивач стверджував, що сталося порушення контракту, заявляючи, що згідно з правилом про виключення усних доказів, відповідач не має права наводити докази, які доповнюють, змінюють чи заперечують письмовий контракт. Рішення: відповідач не прагнув змінити умови угоди. Він прагнув показати, що угоди не було зовсім (оскільки умова про схвалення третьою стороною не була виконана). Доказ того, що угоди не було, можна було прийняти.

Доказ, який доводить помилку чи викривлення фактів

Сторона, яка була введена в оману усною заявою, може засвідчити цей факт, щоб довести твердження про те, що контракт є недійсний чи може бути визнаний недійсним, що документ необхідно виправити або що вона має право на відшкодування збитків.

Доказ, який доводить, що сторони не мали на меті, що цей письмовий документ вважатиметься оформленим контрактом

Є презумпція, що документ, котрий має вигляд оформленого контракту, є оформленим контрактом.

Однак позивач інколи може переконати суд, що попри те, що письмовий документ виглядає як завершений контракт, сторони мали намір, що цей документ становитиме лише частину контракту, а інша частина буде усною.

"Коли у сторін є певний письмовий контракт, складається враження або виникає припущення, що такий контракт має містити всі умови договору, але це лише припущення, і будь-яка зі сторін вільна заявити, що крім цього була висловлена умова, стосовно якої не було наміру, що вона буде виключена, а навпаки, вона матиме силу паралельно з оформленою письмово угодою", — лорд Рассел у справі "Джіллеспай Броз енд Ко" проти "Чіней, Еджгар енд Ко" (1896 p.).

Найчастіше виникає проблема, пов'язана з обговоренням питання про те, чим є сказане однією стороною іншій стороні — договірною умовою чи простим твердженням. Просте твердження, яке виявляється фальшивим, називається введенням в оману, і до середини 60-х років XX ст., коли Палата лордів винесла рішення у справі Хедлей Байрн проти Хеллера і було ухвалено Закон про введення в оману 1967 p., засоби судового захисту при порушенні контракту були загалом значно сприятливішими для позивача, ніж при введенні в оману. Навіть зараз виникають ситуації, коли на позов про порушення контракту суд присуджує відшкодування збитків, тоді як на позов про введення в оману — нічого не присуджує або присуджує лише дуже незначну суму. Тож у численних випадках позивачі стверджували, що письмовий контракт є лише частиною контракту, яка має розглядатись як одне ціле з усними твердженнями сторін. Докладніше ми розглянемо це питання, коли досліджуватимемо різницю між твердженням та договірною умовою.