Право - Оуенз К. - 14.6.2. Відокремлення частини умови

Як ми бачили, ставлення судів до протиправних контрактів полягає в тому, що суди не приводять їх у примусове виконання, а також не видають наказу про повернення грошей чи власності, що перейшли за контрактом. Однак суди безвідносно до протиправності забезпечують реалізацію прав позивача в разі, якщо той має підстави для претензії.

У справі "Боумейкерс" проти "Барнет Інструменте" (1945 р.) позивачі здали відповідачам в оренду механічні верстати відповідно до трьох угод оренди з правом викупу. При цьому виходили з припущення, що ці угоди суперечать нормам Постанови про захист держави. Відповідачі продали два з цих верстатів і відмовилися повернути позивачам третій, не здійснивши ніяких платежів, передбачених угодою. У відповідь на подання позивачами позову про делікт незаконного привласнення (протизаконне розпорядження товарами позивачів, ніби власними), відповідачі заявили, що вони не несуть ніякої відповідальності, бо контракт між ними та позивачами був протиправним. Рішення: в основі позову, поданого позивачами, був не протиправний контракт, а їхнє право власності на товари. Це право не залежить від контракту, а тому позивачі виграли справу.

У виняткових ситуаціях суд може видати наказ про повернення грошей або власності, переданих за протиправним контрактом. Ось ці винятки.

А. Якщо сторони винні в протиправності не однаковою мірою (тобто in pari delicto).

У справі Хаджес проти Ліверпульського товариства взаємодопомоги "Вікторія" (1916 р.) агент відповідача шахрайськими методами спонукав пані Хаджес взяти на себе виплату страхових внесків за полісом, щодо якого вона не мала жодного страхового інтересу. Тож контракт був протиправним. Хаджес подала позов9 вимагаючи повернути їй зроблені нею страхові внески. Рішення: оскільки вона уклала контракт думаючи, що він є дійсним, вона не була in pari delicto (так само винна), як страхова компанія, тож страхові внески їй слід повернути.

Б. Якщо сторона протиправного контракту відмовиться від участі в ньому до часу його остаточного виконання.

У справі Тейлор проти Boeepca (1876 р.) Тейлор, побоюючись, що на певні товари кредитори накладуть арешт, оформив фіктивну передачу їх X. Без відома Тейлора X. заставив товари у Боверса, який знав про фіктивну передачу. Тейлор подав позов на Боверса, вимагаючи повернення товарів. Рішення: Тейлор мав право на задоволення свого позову, бо протиправної мети завадити здійсненню правосуддя не було досягнуто.

В аналогічній справі Керлей проти Томпсона (1890 p.), яка, втім, контрастує з наведеною вище справою, К. був другом особи, яка зазнала банкрутства. К. заплатив адвокатській конторі Томпсона, котра представляла одного з кредиторів, певну грошову суму, поставивши умову, що її представники не з'являться на публічну експертизу банкрута, а також не заперечуватимуть увільненню його від банкрутства. Вони не з'явилися на публічну експертизу. Після цього К. вирішив припинити ці дії й подав позов, вимагаючи повернення йому грошей. Рішення: він не мав права на це, бо відповідачі частково виконали контракт, а отже, каяття К. запізніле.

Аналогічним був результат у справі Бігос проти Боустеда (див. вище), в якій розкаяння настало через те, що операція провалилася, а не через те, що сторона, яка претендувала на повернення власності, краще її обміркувала.

14.6. Відокремлення

Інколи протиправну частину контракту можна відокремити від її законної частини, тоді законну частину можна виконати в судовому порядку. Тест на допустимість цього залежить від того, чи йдеться про умову протиправного контракту, чи тільки про частину умови, яка є протиправною.

14.6.1. Відокремлення умов

Чи можна відокремити протиправну умову від законного контракту, залежить від того, чи умова, що порушує норми права, є основною частиною зустрічного задоволення особи, яка дала обіцянку, чи вона є додатковою щодо основної мети. Якщо протиправна обіцянка є лише допоміжною, її можна відокремити, не позбавляючи контракт чинності. У справі Гудінсон проти Гудінсона (1954 р.) дружина уклала контракт зі своїм чоловіком, за яким в обмін на те, що чоловік виплачуватиме їй щотижневу суму утримання, вона звільнить його від усіх своїх боргів, не братиме участі в майновій відповідальності за його майном і не звертатиметься до суду з вимогою про виплату їй утримання. Остання обіцянка була протиправною, бо вона обмежувала юрисдикцію суду. Рішення: обіцянку не звертатися до суду можна відокремити від решти угоди для збереження її чинності, оскільки обіцянка не подавати до суду не була основним зустрічним задоволенням, даним дружиною.

14.6.2. Відокремлення частини умови

Коли лише частина обіцянки є протиправною, суд може відокремити цю частину обіцянки, якщо він може це зробити, не переписуючи протиправної умови і без зміни її сенсу. Відокремлення такого типу виникло переважно у зв'язку з контрактами про обмеження підприємницької діяльності.

У справі "Норденфельд" проти Максима Норденфельда (1893 р.) Н. продав компанії свою справу виробництва зброї і запевнив, що вів не братиме участі в жодному бізнесі як постачальник певних типів зброї, а також не займатиметься жодним бізнесом, що якимось чином конкурує з компанією. Обмеження конкуренції з компанією в будь-який спосіб було явно надто широким, бо відповідало обмеженню конкуренції взагалі, котре, як ми бачили, не є згідно з правом інтересом, що заслуговує на судовий захист. Виконання цієї умови в судовому порядку означало б, що якби Н. зайнявся, наприклад, бізнесом виробництва тракторів, а дещо згодом, перейшла б на виробництво тракторів компанія, то Н. повинен би був закрити свою справу, бо вона конкурувала б з бізнесом компанії. Однак суд ухвалив рішення, що частина обіцянки, пов'язана з відмовою від конкуренції з компанією, може бути відокремлена від решти з тим, щоб залишити обмеження в силі.

У справі Amтвуд проти Ламонта (1920 р.) А. займався бізнесом як основний постачальник одягу в Кіддемінстері. Він мав універмаг з багатьма відділами, а Л. був менеджером ательє пошиття одягу при універмазі. Він підписав обмежувальну умову, яка мала на меті заборонити йому працювати закрійником, кравцем одягу, торгувати мануфактурними товарами взагалі, бути модельєром, виробником капелюхів, галантерейником, постачальником чоловічого, жіночого та дитячого одягу в радіусі 10 миль від Кіддемінстера. Було ухвалено рішення, що умови надто широкі щодо обмеження діяльності, але А. заявив, що обмеження стосовно якоїсь іншої роботи Л. крім кравця, може бути відокремлене (див. нижче), при цьому обмеження на роботу кравцем залишається в силі. Було ухвалено рішення, що обмеження на роботу кравцем не може бути відокремлене від обмеження на інші види діяльності, бо, на думку суду, в контракті йшлося про надто широке загальне обмеження, а не про серію обмежень, які можна роз'єднувати.