Право - Оуенз К. - 17.3. Визначення продажу товарів

Контракт, за яким надається право володіти і користуватися товарами, може не відповідати визначенню продажу товарів з однієї з таких двох основних причин.

1. Відсутність продажу або домовленості про продаж, як вимагається статтею 2 (див. нижче). Контракт може бути одного з трьох типів: оренди, оренди з правом викупу або бартерна угода.

У статті 2 Закону про продаж товарів 1979 р. визначено, що контракт про продаж — це "... контракт, за яким продавець передає власність або погоджується передати власність на товари покупцеві за грошове зустрічне задоволення, яке називається ціною".

Оренда

Контракт про оренду відносно легко відрізнити від продажу товарів, бо в такому контракті ніколи не передбачається перехід власності на товари (тобто права власності) від власника до орендаря.

Контракт про оренду — це такий, за яким одна особа тимчасово передає (тобто надає право на володіння без права власності) товари іншій особі в обмін на плату. Плата може бути одноразовою, як у більшості випадків оренди автомобілів, або періодичною, як при оренді телевізора. Контракти про оренду можуть називатися "угодами прокату", "угодами здачі в оренду", "орендними угодами" тощо, але з погляду права це одне й те саме. Умови, що маються на увазі в контрактах про оренду, такі самі, як і в контрактах про продаж чи передачу товарів; вони визначені в Законі про поставку товарів та надання послуг 1982 р. Якщо контракт про оренду підпадає під визначення "угоди про споживчу оренду", то такий контракт додатково регулюється Законом про споживчий кредит 1974 р.

Оренда з правом викупу

Відмінність між продажем на виплат, умовним продажем та контрактом про оренду з правом викупу незначна. Продаж на виплат — це продаж, коли власність на товари переходить до покупця в момент продажу, але плата відстрочена угодою. Це продаж товарів, бо товари продаються, а не орендуються.

Умовний продаж — це продаж на кредитних умовах, за якими продавець залишає за собою титул на товари (тобто право власності на них) до моменту виконання покупцем умови (як правило, умови сплати ціни товару). Це також продаж товарів, бо тут має місце домовленість про продаж.

Контракти про оренду з правом викупу регулюються в основному Законом про споживчий кредит 1974 p., але істотні невисловлені умови передбачені для таких контрактів Законом про поставку товарів (невисловлені умови) 1973 р. (статті 8—11), а також застосовуються норми загального права та інші статутні норми.

Коли орендар вирішує скористатися своїм правом викупу, набирає сили контракт про продаж товарів. До цього моменту він є просто орендарем товарів. Це має важливі наслідки для передавання правового титулу, яке відбудеться належним чином.

Оскільки в контрактах оренди та оренди з правом викупу маються на увазі невисловлені умови, аналогічні подібним умовам контракту про продаж товарів, то відмінність між купівлею на виплат та умовним продажем, з одного боку, і контрактом про оренду з правом викупу, з іншого, видається важливою лише з огляду на права третьої сторони на товари, неправильно продані дебіторові (див. розд. 23 "Споживчий кредит"), і навіть у цьому разі відмінність між умовним продажем і орендою з правом викупу зникає, якщо трансакція регулюється Законом про споживчий кредит (тобто якщо виданий кредит не перевищує 15 тис. фунтів стерлінгів і дебітор не є корпорацією).

Бартер

Бартерна угода — це не продаж. Бартер має місце, коли або а) товари обмінюються на товари, або б) товари обмінюються на товари і певне зустрічне задоволення на кшталт грошей.

В останньому випадку, оскільки задіяні гроші, часом важко визначити, чи це угода бартеру, чи продажу. Однак видається, що якщо сторони прив'язують до товарів, що беруть участь у трансакції, грошову вартість, то ця трансакція є продажем товарів. У справі Давсон проти Датфілда (1937 р.) позивачі продали відповідачу дві вживані вантажівки. Ціна становила 475 фунтів стерлінгів, з яких 250 фунтів стерлінгів слід було заплатити готівкою, а решту шляхом надання двох інших вантажівок на часткову заміну. Суд ухвалив рішення, що трансакція була продажем товарів. В ірландській справі, що контрастує з цією справою, машина була продана за 250 фунтів стерлінгів плюс зустрічний продаж наявної машини клієнта. Оскільки ні до нової машини, ні до машини клієнта, використаної для зустрічного продажу, не було прив'язано грошової вартості, угоду було визнано бартерною.

Схоже на те, що нині цій відмінності не надається великої ваги, бо умови, що маються на увазі в бартерних угодах, і ті, що маються на увазі в контрактах продажу, по суті ідентичні.

2. Інша причина, з якої продаж може не відповідати визначенню продажу товарів, полягає в тому, що продана власність не відповідає визначенню терміна "товари". У такому випадку продаж може стосуватися землі або відчуження права на землю, це може бути контракт про роботи та матеріали або контракт про відчуження майна у вимогах (або, звичайно, контракт якогось іншого типу).

Значення терміна "товари"

Положеннями статті 61(1) передбачено, що термін "товари" охоплює все особисте рухоме майно, за винятком майна у вимогах і грошей, і, зокрема, комерційний урожай на корені та речі, що прив'язані до землі або становлять її частину, про які домовлено, що вони мають бути відокремлені від неї, перш ніж відбудеться продаж або за контрактом продажу.

Вислів "особисте рухоме майно" означає матеріальне майно, як-от портфель чи ручка, але не включає орендне право щодо нерухомості. Він не включає також майно (тобто речі) у вимогах. Майно у вимогах — це права, які можуть реалізуватися лише шляхом правових дій, а не шляхом заволодіння майном. Приклади: чеки, акції компанії, борги, торгові знаки, авторські права, патенти, страхові контракти тощо. Так, чек як такий не має внутрішньої цінності. Якщо чек не приймають, то треба вдатися до правових дій, щоб довести право на гроші, які він репрезентує. Гроші — не товар, хоч гроші, продані за антикварною цінністю як грошові знаки, що вже вийшли з обігу, або гроші, які мають цінність завдяки своєму вмісту металу, як, наприклад, золоті монети ПАР, крюгеранди, можуть бути товарами.

Термін "товари" не включає землі або права в нерухомості. Визначення, чи це продаж товарів чи землі, може бути важливим, бо згідно із Законом про власність (різні положення) 1989 р. контракт продажу або іншого відчуження прав у нерухомості має обов'язково бути письмовим, в іншому разі він не матиме позовного захисту. Не виключені випадки, коли в разі продажу товарів, прикріплених до землі, не ясно, чи це продаж товарів, чи землі.

Комерційний урожай на корені — це товар. Однак у справі Сандерс проти Пілчера (1949 р.) було укладено контракт про продаж вишневого саду, який включав "урожай фруктів цього року". Суд ухвалив рішення, що це був продаж землі.

Термін "товари" включає також "речі, що прив'язані до землі або становлять її частину, про які домовлено, що вони мають бути відокремлені від неї, перш ніж відбудеться продаж, або за контрактом продажу". Однак у справі Морган проти "Рассел енд Сане" (1909 р.) мав місце контракт про продаж конвеєра для шлакової маси, який стояв на землі певний час і заріс травою. Покупець мав усунути конвеєр для шлакової маси із землі. Суд ухвалив рішення, що оскільки конвеєр для шлакової маси вріс у землю, то це був продаж землі.