Право - Оуенз К. - 17.5. Надання послуг (включаючи фінансові послуги)

Раніше було важливо відрізняти угоди про продаж товарів від угод про продаж роботи та матеріалів. Однак, як правило, причина цього була пов'язана не з відмінністю у ставленні права до предмета цих двох видів трансакцій, а з оподаткуванням та формою угоди. До 1954 р. контракт про продаж товарів вартістю понад 10 фунтів стерлінгів мав бути засвідчений письмово, в іншому випадку він не мав позовного захисту; наприклад, покупець не міг виграти справу проти продавця, який не доставив йому товари.

Контракт про роботи та матеріали — це контракт такого типу, коли предметом контракту є вміння працівника, а не матеріали, які він надає в разі необхідності для виконання контракту. Контракти про роботи та матеріали регулюються звичайним договірним правом і передбаченими Законом про поставку товарів та надання послуг 1982 р. невисловленими умовами, що маються на увазі в таких контрактах. Елемент "матеріалів", який являє собою поставку товарів, регулюється статтями 2—5, а елемент "робіт", який являє собою надання послуг, регулюється статтями 13—15.

Прикладом може бути справа Робінсон проти Грейвса (1935 р.), у якій художника найняли, щоб він написав портрет. Суд мав вирішити, чи це був контракт про продаж товарів. Суд поставив питання, що було предметом контракту: надання послуг чи вміння продавця? У цьому разі суд вирішив, що в основному контракт був пов'язаний з майстерністю продавця і це був контракт про роботи та матеріали. Однак результат таких справ не завжди передбачуваний. У справі Локет проти Чарльза (1938 p.) було вирішено, що продаж страви в ресторані є продажем товарів; у справі Лі проти Гріффіна (1946 р.) контракт про виготовлення зубних протезів був визнаний контрактом про продаж товарів. З іншого боку, у справі Додд проти Вільсона (1946 р.) контракт між фермером і ветеринаром, за яким ветеринар мав ввести худобі фермера вакцину, спеціально для цього придбану ветеринаром, був визнаний контрактом про роботи і матеріали.

Хоч ця відмінність, як правило, не позначається на правах сторін, ймовірні випадки, коли це трапляється. Приклад можна знайти у справі "Хюндай Хеві Індастріс" проти Папандопулоса (1980 р.). У цій справі Палата лордів мала вирішити, чи контракт про будування і продаж судна була контрактом про продаж товарів чи контрактом про продаж робіт та матеріалів. Платежі за судно мали здійснюватися частинами. Покупці пропустили один термін платежу, і продавець на цій підставі розірвав контракт. Постало питання, чи треба було вносити платіж. Якщо контракт був контрактом про роботи та матеріали, то платіж необхідно було внести, оскільки він стосувався поточних витрат, пов'язаних з конструюванням та будуванням судна. Якщо ж це був контракт про продаж товарів, платіж не слід було вносити, оскільки покупець не збирався одержати те, за що він заплатив (але, звичайно, продавець мав би право на відшкодування збитків через порушення контракту). Палата лордів ухвалила рішення, що контракт був чимось середнім між цими контрактами. Поки судно будувалося, він являв собою контракт про роботи та матеріали, а коли будування завершилося, став контрактом про продаж. Тож продавець мав право на пропущений платіж.

17.5. Надання послуг (включаючи фінансові послуги)

Всі розглянуті вище типи контрактів пов'язані з поставкою товарів у тій чи іншій формі. Однак багато контрактів у сфері бізнесу пов'язані з наданням послуг: туризм, прання, вивезення сміття, виставки, банківська справа, позики, страхування тощо. Правові основи таких контрактів містяться в загальному праві. Однак Закон про поставки товарів та надання послуг 1982 р. передбачає деякі важливі невисловлені умови, що маються на увазі в таких контрактах. Якщо контракт пов'язаний з наданням кредиту чи позики, він може також регулюватися Законом про споживчий кредит 1974 р. (Дія цього закону поширюється не лише на звичайного "споживача". Вона поширюється також на торгівця або партнерство, але не на компанію.) Наданий кредит не повинен перевищувати 15 тис. фунтів стерлінгів. В іншому випадку діє загальне право, а не Закон. Є також певні спеціальні правила, застосовувані до контрактів інших типів, зокрема контрактів страхування.

Часом контракт включає елементи угоди про поставку товарів і елементи угоди про надання послуг. У минулому це інколи спричиняло проблеми, але нині, здається, досить простою справою є застосування невисловлених умов контракту про товари в пов'язаному з товарами елементі контракту і умов контракту про надання послуг в елементі контракту, пов'язаному з послугами. Наприклад, контракт про технічне обслуговування автомобіля містить і елемент роботи (послуги), і елемент матеріалів. Тож якщо ваша скарга пов'язана з тим, що новий розподільник запалення нормально не функціонує через дефект у ньому, ви подасте скаргу за невисловленою умовою про задовільну якість товарів. Якщо ж ваша скарга пов'язана з тим, що новий розподільник запалення не працює як слід, бо неправильно встановлений, то скарга буде на те, що контракт про послуги виконаний без належної старанності та вправності (див. нижче статтю 13 Закону про товари та послуги).

17.6. Застосування норм загального права до контрактів про товари

Положення статті 62(2) Закону про продаж товарів 1979 р. встановлюють, що "дія норм загального права, ... за винятком випадків, коли вони суперечать положенням цього закону,... поширюється на контракти про продаж товарів".

Хоч статутного положення, яке мало б таку дію немає, але те саме стосується і решти пов'язаних з товарами контрактів, а також контрактів про надання послуг: норми загального права застосовуються, якщо вони не суперечать статутним положенням. Це означає, що всі норми договірного права, пов'язані з дотримуванням контракту, зустрічним задоволенням, наміром створити правові відносини, спроможністю укладати контракту тощо застосовуються до контрактів, з якими ви матимете справу.

Якщо є статутні положення, що суперечать нормам загального права, вони мають більшу силу, ніж норми загального права. Крім того, часом трапляються спеціальні норми загального права, які застосовуються лише до певного типу чи типів контрактів, що суперечать загальним нормам загального права. У цьому випадку вищу силу мають спеціальні норми. Наприклад, є спеціальна норма загального права про те, що сторона контракту не повинна нічого розкривати іншій стороні, якщо вона про це не питає (наприклад, якщо я продаю будинок, я не повинен розкривати, що стіни вологі, якщо потенційний покупець не спитає про це; в іншому разі я повинен сказати правду).

Однак, коли йдеться про страхові контракти (і ще про контракти одного — двох типів, які нас не цікавлять), діє інше правило: той, хто пропонує страхову угоду, повинен розкрити всі факти, які мають істотне значення для ризиків страхувальника, незалежно від того, запитав про них страхувальник чи ні. Так, якщо я вирішую застрахувати вміст свого будинку від крадіжки, бо мій сусід нещодавно зазнав крадіжки зі зломом, я повинен розкрити факт пограбування мого сусіда страховій компанії, запитають мене про це чи ні.

17.6.1. Оформлення контракту

Оформлення контракту про продаж товарів (крім продажу на виплат або умовного продажу), бартерної угоди, контракту про роботи та матеріали, угоди про найняття працівника та контракту на послуги регулюється нормами загального права, тобто контракт може бути усним, письмовим або таким, що випливає з поведінки. Однак контракт споживчого кредиту (який включає контракти про оренду з правом викупу, контракт оренди, угоди умовного продажу та угоди про купівлю на виплат) має бути оформлений письмово за формою, визначеною Законом про споживчий кредит 1974 р.