Право - Оуенз К. - 18.3.1. Навіщо потрібна ця невисловлена умова?

Положеннями статті 13(1) Закону про продаж товарів 1979 р. передбачено умову, що, в разі контракту про продаж за описом, товари мають відповідати опису. Далі в статті 13(1) передбачено, що в разі продажу за взірцем і за описом недостатньо, щоб основна партія відповідала взірцю, якщо товари не відповідають опису. Стаття 13(3) передбачає, що продаж товарів не виключає продажу за описом з тієї лише причини, що виставлені на продаж або оренду товари обрав покупець.

18.3.1. Навіщо потрібна ця невисловлена умова?

Чому при тому, що опис, застосований до товарів з висловленою умовою контракту (якщо тільки це не "дута" реклама і не проста заява), необхідно мати ще й невисловлену умову, що товари відповідатимуть опису?

Почасти відповідь на це запитання має історичні корені, але невисловлена умова й тепер залишається актуальною з таких причин.

1. Невисловлена умова — це істотна умова, тоді як висловлена умова може вважатися застереженням, або, ймовірно, може трактуватись як неназвана умова, вплив порушення якої залишатиметься неясним доти, доки не виявляться його наслідки.

2. Згідно зі статтею б Закону про несправедливі умови контрактів 1977 p., обов'язок поставляти товари, які відповідають опису, не може бути виключеним чи обмеженим стосовно будь-якої особи, котра діє як споживач і, крім того, може бути виключеним чи обмеженим стосовно особи, яка діє не як споживач, лише якщо виключення чи обмеження проходить тест на виправданість.

Норми, пов'язані з виключенням чи обмеженням висловленої умови, не такі прямі. Будь-яке виключення чи обмеження при споживчому продажу або, якщо сторони уклали контракт на письмових стандартних умовах бізнесу когось "третього", мають задовольняти тест на виправданість. Так, абсолютна заборона, що застосовується до виключення або обмеження умови, що передбачається статтею 13, при споживчому продажу замінюється стосовно виключення чи обмеження висловленої умови можливістю виключення чи обмеження за умови проходження тесту на виправданість. А коли йдеться про неспоживчий продаж, вимога виправданості, що має на меті виключити чи обмежити дію положень статті 13, застосовується лише в разі, якщо сторони укладають контракт на письмових стандартних умовах бізнесу когось "третього" і якщо виключення чи обмеження стосується висловленої умови.

3. Якщо є висловлена умова, яку було порушено, суд може застосувати доктрину істотного виконання, хіба що сторони домовилися про протилежне або обставини контракту вказують на протилежне.

Наприклад, у справі Хеніг проти Айсаакса (1952 р.) контракт про виконання опоряджувальних робіт та умеблювання квартири було виконано з дефектами. Передбачена контрактом плата становила 750 фунтів стерлінгів. Для виправлення дефектів потрібно було заплатити 50 фунтів стерлінгів. Суд ухвалив рішення, що позивач мав право на одержання решти суми контракту за вирахуванням суми, необхідної для виправлення дефектів. Однак стосовно умови, передбаченої статтею 13, суди виносили рішення, що навіть невелика розбіжність між описаними товарами і придбаними за контрактом достатня для того, щоб покупець відхилив товари. У справі Бовес проти Шенда (1877 р.) партія рису, яку згідно з контрактом мали доставити протягом березня і/або квітня, доставили в лютому. Суд ухвалив рішення, що покупець має право відхилити товари. У справі Аркос проти Ронаасена (1933 р.) предметом контракту були дерев'яні жердини діаметром пів дюйма. Багато жердин були дещо товщими чи тоншими, хоч це й не позначалося на їх відповідності наміченому призначенню. Рішення: тим не менше, товар не відповідав опису, а отже, покупець мав право відхилити товар. У справі Мура та Ландо (1921 р.) предметом контракту були ящики з австралійськими консервованими фруктами. Передбачалося, що буде запаковано по ЗО бляшанок у ящик. Хоч продавець доставив правильну загальну кількість банок, в окремих ящиках було по 24 бляшанки. Суд ухвалив рішення, що покупець має право відхилити товар через невідповідність опису.

Часом твердять, що ця причина втратила більшу частину своєї сили після ухвалення Закону про продаж і поставку товарів 1994 р. Цей закон доповнює Закон про продаж товарів статтею 15А, яка по суті передбачає, що порушення невисловленої умови, що спричиняє настільки незначну шкоду, що буде невиправданим, якщо покупець відхилить товари, може вважатися порушенням застереження (тобто безвинна сторона втрачає своє право анулювати контракт), а не порушенням істотної умови. Інакше кажучи, в разі порушення, шкода від якого є тривіальною, суд може застосувати доктрину істотного виконання. Дія цього положення поширюється лише на продаж, який не є споживчим продажем. У разі споживчого продажу право відхилити товар на підставі порушення умови, хоч би якого малого, залишається в силі.