Згідно з положеннями статті 44 продавець, якому не заплачено за товар, має право затримати його в дорозі, відновити своє володіння товарами і тримати товар до моменту, коли буде заплачено його вартість. Це право виникає, коли покупець стає неплатоспроможним. Право реалізується або шляхом фактичного заволодіння товарами, або шляхом повідомлення продавцем, якому не заплачено за товар, перевізника про свої претензії — стаття 46. Складність, з якою стикається продавець у таких обставинах, полягає в тому, що, згідно з положеннями статті 46(4), він має нести витрати за передоставку товарів йому. У разі експорту ці витрати можуть бути істотними.
У справі "Бут Стімишп Ко" проти "Карго ФлітЛйрон Ко" (1916 p.) відповідачі, що перебували в становищі продавця, якому не заплачено за товар, одержали попередження, що їхні покупці в Бразилії стали неплатоспроможними. Тож вони надіслали повідомлення перевізникам (позивачам), щоб ті затримали товар у дорозі. Позивачі повідомили відповідачів, що товар не можна вивантажувати, доки не буде заплачено мито, після чого відповідачі відмовилися від будь-якої відповідальності за оплату фрахту, витрати на розвантаження чи мито. У момент розгляду справи плату за розвантаження і мито не було внесено. Позивачі подали позов, вимагаючи покриття витрат фрахту. Відповідачі відмовилися платити на тій підставі, що рейс не завершився. (Товари мали перевозитися переважно морем, а потім решту шляху — баржею; частина рейсу, що виконувалася судном, завершилася, але решта маршруту, що мала подолати баржа, — ні.) Було ухвалено, що перевізники мали право на те, щоб продавець, якому не заплачено за товар, заплатив за фрахт. Причина, чому подорож не завершилася, полягала в тому, що продавець, якому не заплачено за товар, неправомірно відмовився від своїх обов'язків стосовно товарів.
Положення статті 45 передбачають, що товари вважаються товарами в дорозі з моменту, коли вони передані перевізнику з метою передачі покупцеві, й до моменту, коли покупець або його агент приймає поставку їх від перевізника. Якщо товари доставляються на судно, зафрахтоване покупцем, то від обставин залежить, чи власник судна діятиме як перевізник товарів (у цьому разі право затримати товари в дорозі залишатиметься в силі протягом усього рейсу), чи він діє як агент покупця (у цьому разі право затримки товарів у дорозі припиняється в момент доставки товарів на судно). Якщо покупець відхиляє товари, і вони залишаються у володінні перевізника, товари продовжують вважатися товарами в дорозі, а отже продавець може й надалі реалізувати своє право на затримку товарів у дорозі. Так, якщо товари прибули до місця призначення, де покупець відмовився прийняти поставку, після чого продавець відмовився прийняти товари назад (можливо, маючи намір подати позов з вимогою виплати ціни), то продавець може, попри це, після одержання повідомлення про неплатоспроможність покупця реалізувати своє право затримати товари в дорозі.
Перебування товарів у дорозі закінчується, якщо:
а) покупець або його агент одержує товари до досягнення ними місця призначення — див. статтю 45(2);
б) якщо перевізник неправомірно відмовляється передавати товари покупцеві — див. статтю 45(6);
в) якщо після прибуття товарів за призначенням перевізник підтверджує покупцеві або його агенту, що він зберігає товари від його імені й залишається у
володінні ними як його агент чи відповідальна особа, якій товари передано на зберігання для продавця або його агента. Не істотно, що покупець визначив
місце подальшого призначення товарів — див. статтю 45(3).
Якщо поставку товарів виконано частково, то решту товарів можна затримати в дорозі — див. статтю 45(7).
21.14. Право перепродажу
21.15. Засоби судового захисту за порушення контракту
21.15.1. Засоби судового захисту продавця
21.15.2. Засоби судового захисту покупця
21.16. Право відхилити товари
Розділ 22. СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ
22.1. Типи кредитів
Банківський овердрафт
Банківська позика