Право - Оуенз К. - 21.16. Право відхилити товари

Часто постає питання: "За яких обставин покупець має право відхилити товари через порушення контракту продавцем?" Зазвичай застосовується правило: покупець має право відхилити товари, якщо продавець порушує умову контракту. Так, у справі Мура та Ландо (1921 р.) покупець мав право відхилити партію фруктів, бо було порушено умову, що мається на увазі в контракті за положеннями статті 13 Закону, що товари мають відповідати своєму опису. Можливо, ви пригадуєте, що там поставили правильну кількість консервованих фруктів у відповідних бляшанках, але не всі бляшанки були запаковані в ящики по ЗО штук, як передбачалося контрактом: в окремих з них містилося по 24 бляшанки.

Однак право відхилити товари можна втратити в багатьох випадках:

покупець може скасувати цю умову. Інакше кажучи, у справі Мура та Ландо покупець міг просто не звернути уваги на те, що товари запаковані в ящики з порушенням умов контракту, особливо з урахуванням того, що в усіх інших аспектах товари відповідали умовам контракту;

покупець може трактувати порушення істотної умови контракту як порушення застереження. У такому випадку покупець не відхиляє контракту, але подає позов про стягнення збитків через порушення контракту;

у певних обставинах право може зобов'язати покупця трактувати порушення істотної умови контракту як порушення застереження.

Положення статті 11(4) передбачають, що в разі, якщо контракт продажу неподільний і покупець прийняв товари або частину їх, порушення істотної умови контракту може трактуватись як порушення застереження, а не як підстава для визнання контракту розірваним, хіба що є висловлена чи невисловлена умова контракту, що має таку дію.

Положення ст. 35 Закону стосуються питання прийняття. Вони передбачають, що покупець вважається таким, що прийняв товар:

а) коли він доводить до відома продавця, що прийняв товар;

б) або коли товари передані йому і він робить з ними будь-які дії,
що суперечать праву власності на них продавця.

Крім того, покупець вважається таким, що прийняв товари, коли після закінчення розумного часу він залишає товари собі й не заявляє продавцю, що відхилив їх. Через це на практиці виникають проблеми. У справі Бернштейн проти "Пемсон Моторе" (1987 р.) Б. придбав "ніссан" у компанії П за 8 тис. фунтів стерлінгів. Після того, як він їздив на ній протягом трьох тижнів, проїхавши 140 миль, машина поламалася. Покупець відхилив машину, подавши позов про стягнення суми, за яку він придбав машину. Рішення: хоч стан автомобіля у момент передачі позивачеві й не відповідав умові комерційної якості, згідно з положеннями статті 14(2) термін три тижні та пробіг 140 миль достатні для обстеження і випробування машини. Тож Б. прийняв товар у розумінні статті 35, а отже, згідно з положеннями статті 11(4) був зобов'язаний трактувати порушення істотної умови компанією П як порушення застереження. Таким чином, він мав право на відшкодування збитків, але не на стягнення заплаченої ціни. (Примітка: однак, коли Б. заявив про свій намір подати апеляцію, йому повністю повернули купівельну ціну. Це, можливо, вказує на те, що відповідач не дуже сподівався на підтримку рішення Високого суду Апеляційним судом.)

Проте у справі "Фарнворт Фасілітіс" проти Еттрайда (1970 р.) було ухвалено, що якщо відповідач взяв мотоцикл в оренду з правом викупу і неодноразово скаржився на дефекти в ньому, які не було належним чином усунуто, то він не прийняв транспортний засіб, хоч той був у нього протягом чотирьох місяців і пробіг мотоцикла становив 4 тис. миль. Якщо товари передано покупцеві, і він не обстежив їх попередньо, то не вважається, що він прийняв їх доти, доки не матиме належної можливості обстежити їх, щоб переконатися, чи відповідають вони умовам контракту, а у випадку продажу за зразком — можливості порівняти всю партію із взірцем.

Закон про продаж і поставку товарів 1994 р. доповнив Закон про продаж товарів новою статтею 15А, яка передбачає, по суті, що порушення невисловленої умови, яке спричинює таку незначну шкоду, що відхилити товари було б нерозумно з боку покупця, може трактуватись як порушення застереження (тобто безвинна сторона втрачає своє право розривати контракт), а не як порушення істотної умови. Інакше кажучи, в разі, якщо порушення призвело до тривіальної шкоди, суд може застосувати доктрину істотного виконання. Дія цього положення поширюється лише на неспоживчий продаж. У разі споживчого продажу право відхилити товари через порушення умови контракту зберігається, хоч би якою малою була шкода.