Право - Оуенз К. - 22.4. Визначення угоди про споживчий кредит

Положеннями статті 8 Закону про споживчий кредит передбачено:

угода про особистий споживчий кредит — це угода між окремою особою (позичальником) та іншою особою (кредитором), за якою кредитор надає позичальнику кредит на будь-яку суму;

угода про споживчий кредит — це угода про особистий споживчий кредит, за якою кредитор надає позичальнику кредит на суму не більше 15 тис. фунтів стерлінгів;

угода про споживчий кредит є регульованою угодою в розумінні Закону, якщо вона не є угодою (угодою-винятком), визначеною в статті 16 або відповідно до положень статті 16.

У статті 189 закону міститься визначення терміна "окрема особа", яке включає товариства або інших неюридичних осіб, якщо вони не складаються виключно з юридичних осіб. Якщо об'єднати всі ці визначення, випливає, що угода про споживчий кредит — це угода з будь-ким, окрім юридичної особи, про надання кредиту на суму до 15 тис. фунтів стерлінгів за умови, що ця угода не належить до винятків, передбачених статтею 16.

Досить дивно, що комерційне підприємство у формі товариства підпадає під визначення окремої особи, а отже, є "споживачем". Так, дія Закону поширюватиметься на угоду про надання кредиту компанії "Шарп енд Ко", яка є товариством з багатомільйонним оборотом, за умови, що кредит не перевищує 15 тис. фунтів стерлінгів, але не поширюватиметься на угоду про надання кредиту компанії "Сміт Лтд", яка складається з однієї особи, з оборотом близько ЗО тис. фунтів стерлінгів.

У розумінні норм статті 8 термін "кредит" означає загальну ціну кредиту на товари або послуги без суми депозиту (якщо його передбачено) та загальної суми плати за кредит. Наприклад, Дрю купує машину "BMW". Він зобов'язується заплатити загалом 22 500 фунтів стерлінгів за товар за угодою про оренду з правом викупу. Він вносить депозит у сумі 3000 фунтів стерлінгів і плата за кредит становить 4500 фунтів стерлінгів. Наданий кредит становить: 22 500 фунтів стерлінгів за вирахуванням суми 3000 фунтів стерлінгів та 4500 фунтів стерлінгів. Це дорівнює 15 тис. фунтів стерлінгів. Тож угода підпадає під дію Закону про споживчий кредит.

Однією з проблем цього розрахунку є те, що, хоч він працює з певним ступенем визначеності, коли кредит надається на фіксовану суму, проте, коли кредит надається за поточним рахунком, як-от у випадку овердрафту або картки "Віза", часом важко визначити, чи не перевищує та чи інша угода встановленого ліміту. Інша проблема полягає в тому, що кмітливий оператор може надати великий ліміт на поточний рахунок (скажімо, 20 тис. фунтів стерлінгів), але встановити, що протягом одного року не можна брати, наприклад, понад

тис. фунтів стерлінгів або що в разі, якщо кредит перевищить

тис. фунтів стерлінгів, процент різко зросте. В обох випадках мета полягає у виведенні угоди за межі поля, регульованого Законом про споживчий кредит, але водночас ускладнити позичальнику запозичення суми, вищої за припустимий рівень.

Щоб розв'язати ці проблеми, у статті 10(3) передбачено положення щодо поточного кредитного рахунка, а саме: "У розумінні статті 8(2) (тобто пункту, в якому суму угоди, що регулюється положеннями Закону, обмежено 15 тис. фунтів стерлінгів) кредит за поточним рахунком не повинен перевищувати суми, встановленої в згаданій статті, якщо:

а) ліміт кредиту не перевищує вказану суму (15 тис. фунтів стерлінгів);

б) або незалежно від того, чи є ліміт кредиту, і якщо він є, то незалежно від того, чи перевищує він 15 тис. фунтів стерлінгів:

1) позичальникові не дозволено брати в будь-який час за один раз суми, ... що перевищує 15 тис. фунтів стерлінгів;

2) або угода передбачає, що в разі, якщо дебетове сальдо зростає понад дану суму (не перевищуючи 15 тис. фунтів стерлінгів), зростає ставка загальної

плати за кредит чи набуває сили будь-яка інша умова, сприятлива для кредитора або його партнерів;

3) або в момент укладення угоди є вірогідність того,... що дебетове сальдо ніколи не перевищить визначеної суми".