Право - Оуенз К. - 22.18.2. Припинення угоди кредитором

Дію угоди може припинити кредитор або позичальник. Позичальник має статутне право припинити дію угоди. Кредитор одержує право припинити дію угоди або в обставинах, коли позичальник не припиняє виконання своїх зобов'язань, але така можливість передбачена угодою; або в разі, якщо позичальник не виконує умов угоди в такий спосіб, що порушення зачіпає основу угоди, а отже, може розцінюватись як її розірвання.

22.18.1. Припинення угоди позичальником

Позичальник може достроково виплатити борг, у результаті чого він набуває право на знижку через дострокове погашення (стаття 94). Щоправда, звичайні договірні правила передбачають, що, будучи укладеною, угода має бути виконана, і в іншому разі сторона, яка не виконує угоди, порушує її, але Законом про споживчий кредит передбачено цілу низку винятків з цього правила. Один із таких винятків пов'язаний з угодами, що можуть бути скасовані. Інший виняток дозволяє позичальнику припинити дію угоди в будь-який час до моменту останнього платежу. Положеннями статей 99 та 100 передбачено, що в разі регульованої Законом угоди про оренду з правом викупу або умовний продаж позичальник має право припинити угоду. Позичальник повинен повернути товари кредитору. Суд може наказати йому довести суму своїх платежів до половини купівельної ціни, але може дати розпорядження виплатити й меншу суму, якщо вважатиме, що менша сума стане адекватною компенсацією для кредитора за будь-які втрати, пов'язані з припиненням дії угоди.

22.18.2. Припинення угоди кредитором

Повідомлення про дефолт

Кредитор не може здійснити певних кроків проти позичальника для виконання угоди в разі дефолту останнього, якщо не видасть "попередження про дефолт". У статті 88 вказано зміст і дію такого попередження. Воно має оформлюватися за встановленою формою (тобто його форма встановлюється нормами права, і кредитор не може створювати власної форми) і в ньому мають вказуватися:

1) характер порушення, яке нібито мало місце;

2) якщо порушення можна виправити, то дії, необхідні для цього, і термін таких дій;

3) якщо порушення виправити не можна, то сума, яку слід заплатити на компенсацію за порушення (якщо це треба зробити) і термін сплати.

Вказаний термін, протягом якого позичальник повинен виправити порушення, не може бути меншим за сім днів з моменту одержання повідомлення; якщо не вказано ніякого терміну, то жодні дії не можуть здійснюватися до закінчення семиденного терміну. Якщо у встановлений термін здійснено кроки до виправлення порушення, то вважається, що порушення ніколи не мало місця.

Повідомлення про дефолт необхідно надіслати, якщо кредитор хоче:

1) завершити дію угоди;

2) або вимагати дострокової сплати будь-якої суми;

3) або повернути у своє володіння будь-які товари чи землю;

4) або вважати будь-які права, надані позичальнику чи орендарю угодою як такі, дію яких припинено, обмежено чи призупинено;

5) або одержати будь-яке забезпечення.

Інколи угода може містити умови, що дозволяють кредитору припинити дію угоди і вимагати дострокового повернення товарів тощо, навіть якщо позичальник не порушив угоди, наприклад, коли позичальник став банкрутом або уклав компромісну угоду зі своїми кредиторами. У такому разі, відповідно до положень статті 98, кредитор повинен за сім днів до припинення дії угоди повідомити про це позичальника. Крім того, якщо кредитор бажає виконати умову угоди, яка дає йому право на дострокове повернення будь-якої належної суми або на повернення в його володіння товарів чи землі, або на те, що він може вважати будь-яке право позичальника таким, що втратило силу, стало обмеженим чи призупиненим, він повинен згідно з положеннями статті 76 за сім днів попередити позичальника про свій намір зробити це, або надіслати йому повідомлення щодо термінів і дії, аналогічне повідомленню про дефолт.

22.19. Захищені товари

Якщо позичальник порушив угоду про оренду з правом викупу або умовний продаж, але заплатив бодай третину загальної ціни товарів, тоді товари вважаються "захищеними" і кредитор не може повернути їх у своє володіння без судового наказу (стаття 90). Якщо кредитор повертає собі "захищені товари" без судового наказу, то дія регульованої Законом угоди припиняється, позичальник звільняється від будь-якої відповідальності та може повернути собі сплачену суму (ст. 91). Більше того, кредитор не може "залагодити" неправомочне повернення собі товарів, повернувши їх позичальнику. Це дуже часто відбувається, якщо товари повертаються у володіння через помилку. Жодного судового наказу не потрібно, якщо товари повертаються у володіння кредитора зі згоди позичальника. Однак прецедентне право свідчить, що така "згода" не може розцінюватись як згода, якщо позичальник не робить цей крок добровільно, будучи повністю поінформованим про свої права в цій справі.

Якщо позичальник відмовився від захищених товарів, кредитор може повернути їх без судового наказу. Див. справу Бентінк проти "Кромвель Енджініринг" (1971 р.), в якій позичальник зазнав дорожньої пригоди, під час якої взятий ним в оренду з правом викупу автомобіль був серйозно ушкоджений. Він залишив його в ремонтній майстерні для лагодження і зник, давши фінансовій компанії, якій належала машина, неправильний телефонний номер. Через дев'ять місяців фінансова компанія вистежила машину в ремонтній майстерні, в якій її було залишено, і повернула собі. Спираючись на положення, аналогічні заміненим після введення в дію Закону про споживчий кредит, Апеляційний суд ухвалив, що позичальник відмовився від машини, а отже, кредитор повернув її у своє володіння не від позичальника. Однак це не завжди так. У ситуаціях, коли не цілком зрозуміло, що позичальник мав намір відмовитися від власності, суд може ухвалити рішення, що особа, якій захищені товари передано у володіння для ремонту, перебуває у володінні цими товарами як агент позичальника. Тож якщо кредитор повертає ці товари у своє володіння з ремонтної майстерні, то вважатиметься, що він повернув їх собі від позичальника.

22.20. Накази про терміни

Суд може видати наказ, який передбачає:

а) що необхідно здійснити платіж за регульованою Законом угодою в термін, який суд вважає за доцільний з урахуванням фінансового стану позичальника;

б) або що позичальник повинен виправити будь-яке порушення у визначений судом термін.

Суд може зробити це за таких обставин:

1) за заявою про приведення угоди в дію. У більшості випадків з такими заявами звертаються кредитори, які просять виконати неправильно оформлену угоду, але є й інші обставини, коли угоду можна виконати лише за судовим наказом;

2) або за заявою позичальника після надіслання йому повідомлення про дефолт (або повідомлення аналогічної дії відповідно до положень статей 76 або 98, якщо позичальник не перебуває в дефолті);

3) або в разі порушення судової справи кредитором з метою виконання будь-якої регульованої Законом угоди або повернення у своє володіння будь-яких товарів чи землі, яких стосується регульована Законом угода.