Право - Оуенз К. - Розділ 23. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕБЕЗПЕЧНІ ПРОДУКТИ

Можлива як цивільна, так і кримінальна відповідальність за небезпечні продукти. її передбачено Законом про захист споживачів 1987 р. Розділ 1 цього закону стосується цивільної відповідальності, а розділ 2 — кримінальної.

23.1. Цивільна відповідальність: правові основи

Як ми бачили, якщо продавець зазнає збитків через те, що товари виявилися дефектними, то продавець (за умови, що цей продаж здійснено в ході бізнесу) несе відповідальність перед покупцем згідно з положеннями статті 14 Закону про продаж товарів або аналогічними законодавчими нормами. Продавець посилається на те, що товари незадовільної якості, або на те, що вони не відповідають призначенню. У такому разі відповідальність є безумовною. Це означає, що вона накладається незалежно від того, чи мала місце помилка з боку постачальника. Так, якщо ви тільки включаєте ваш новий телевізор, а він вибухає і ви дістаєте опік руки, то роздрібний торгівець з Хай - стріт, котрий продав вам телевізор, марно стверджуватиме, що не він виробляв телевізора і той потрапив до вашої оселі в коробці, в яку його запакували безпосередньо на за воді-виробнику, а отже, він не несе відповідальності за завдану вам шкоду. Але він несе відповідальність перед вами за порушення контракту. Справедливість у таких випадках часто швидше очевидна, ніж реальна, бо роздрібний торгівець порушить справу проти свого постачальника за порушення положень ст. 14 і т. д., доки ланцюгом поставок не дійде до виробника. Єдиний випадок, коли цього може не статися, якщо позов, поданий проти однієї особи в ланцюзі поставок з певної причини не можна задовольнити, наприклад, якщо вона неплатоспроможна або захищена від відповідальності діючою умовою про звільнення від відповідальності.

Безумовна відповідальність може, однак, означати, що роздрібний продавець несе відповідальність за події, яких не можна уникнути, попри всі намагання дотримуватися обережності, докладені для цього всіма сторонами в ланцюзі поставок. У справі Фрост проти "Айлсбері Дейрі Ко" (1905 p.) позивач придбав молоко у відповідача. Молоко містило збудник тифу, виявити який можна було лише в ході тривалих тестів, у разі здійснення яких молоко на час їх завершення стало б непридатним. Відповідач заявив, що він з усією ретельністю підійшов до виробництва молока і що на практиці зі збудником тифу зробити нічого не можна було. Суд ухвалив рішення, що відповідач несе відповідальність, бо відповідальність за порушення контракту є безумовною, тобто відповідальність виникає незалежно від того, чи припустився відповідач якоїсь провини.

23.2. Випадки, коли збитків зазнає не покупець

Проблема виникає в разі, якщо шкода заподіяна не покупцеві, а третій стороні. Наприклад, Еліс придбала телевізор з дефектом, але увімкнула його і зазнала в результаті цього ушкоджень не вона, а її мати Барбара. У такому випадку між Барбарою і роздрібним продавцем немає приватності контракту. Це означає, що Барбара повинна подавати позов не проти продавця, а проти виробника. Справа буде порушено на підставі делікту недбалості. Першою справою такого роду стала справа Донох'ю проти Стівенсона (1932 р.). У цій справі друг Д. придбав у М. морозиво й імбирне пиво. Д. та її друг удвох ласували морозивом і пили пиво. Д. саме доливала у свій бокал пиво, коли з пляшки випали розкладені рештки слимака. Д. заявила, що вона в результаті захворіла на гастроентерит. Оскільки вона не могла подати позов, бо пиво купував її друг, Д. подала позов на виробника пива С. за недбалість. Справа дійшла до Палати лордів. На розгляд було винесено питання, чи нестиме відповідальність С, якщо Д. доведе факти. Аргумент, який С. висунув на свій захист і який на той час з погляду закону міг розглядатись як аргумент, полягав у тому, що оскільки С. потенційно ніс договірну відповідальність, пов'язану з імбирним пивом, перед М., він не міг одночасно нести відповідальність перед Д. щодо одного і того самого товару і не мав стосовно Д. обов'язку дотримуватися обережності. У своєму славнозвісному рішенні, яке започаткувало розвиток сучасного права щодо недбалості, Палата лордів ухвалила рішення (але лише трьома голосами проти двох), що С. справді має обов'язок перед Д. дотримуватися обережності, тож, якщо вона доведе обґрунтованість свого позову, то матиме право на відшкодування збитків. Як свідчать звіти, справу було зрештою улагоджено поза стінами суду сумою 100 фунтів стерлінгів.

Це рішення відкрило шлях подальшим позовам проти виробників, ремонтників та ін., котрі виконали свою роботу недбало, внаслідок чого постраждали особи, з якими вони не мали договірних відносин. Проте, оскільки в справах про недбалість необхідно доводити вину відповідача, не виключено, що наслідки позову про порушення контракту відрізнятимуться від наслідків позову про недбалість, попри те, що факти в обох випадках будуть однакові.

У справі Деніелс проти Байта (1938 р.) Д. придбав у Т. пиво та пляшку лимонаду. Він приніс їх додому і змішав обидва напої, щоб зробити коктейль "шенді". Він випив "шенді" сам і почастував дружину. Проте в лимонаді були домішки карболової кислоти, і в результаті обоє захворіли. Д. мав змогу подати позов безпосередньо проти пивної за порушення контракту, бо лимонад не відповідав за якістю вимогам статті 14. А от його дружина, не будучи стороною контракту, мусила подати позов проти виробника за недбалість. Виробник навів докази, що він має сучасне обладнання для миття пляшок, котре гарантує, що в момент розливу лимонаду пляшки не містять жодних забруднень. Виходячи з цих доказів, суд ухвалив рішення, що виробник доклав усіх необхідних зусиль, щоб подбати про безпечність товару, і не несе відповідальності перед дружиною Д. за недбалість.