Право - Оуенз К. - 23.8. Шкода

Закон передбачає, і небезпідставно, що для виникнення відповідальності продукт має завдати шкоди. Це та основа, на якій базується більшість позовів щодо нібито дефектних фармацевтичних препаратів. Виробник може заявити у відповідь на твердження, ніби його препарат спричиняє головний біль і нудоту, що багато хвороб мають побічні ефекти у вигляді головного болю та нудоти і немає жодних доказів того, що головний біль та нудота, від яких страждає позивач, спричинені саме препаратом виробника, а не звичайними побічними ефектами самої хвороби. У цьому разі у гру мають вступити правила причинно-наслідкових зв'язків при недбалості. Наприклад, чи спричинена хвороба позивача дефектним препаратом виробника? Чи вона пов'язана з тим, що препарат приписаний лікарем в обставинах, коли цього робити було не слід? Чи вона пов'язана з тим, що аптекар не надрукував необхідних вказівок щодо правильного використання продукту?

Наступне питання, що постає, пов'язане з передбачуваністю шкоди. Загальне правило стосовно делікту недбалості полягає в тому, що якщо ушкодження позивача виникло в непередбачуваний спосіб, то, хоч воно і стало прямим наслідком безпечності відповідача, він не несе відповідальності. Як приклад можна згадати справу Доуті проти "Тернер Менюфекчуринг" (1964 р.), у якій позивач зазнав ушкоджень, коли азбестова кришка через необережність впала до ванни з розплавленим металом, що спричинило вибух. Можливість такого вибуху не була відома до того, як це сталося, і лише контрольний експеримент, проведений згодом, виявив причину — хімічну реакцію між азбестовою кришкою і металом у ванні, що розпочалася при досягненні металом певної температури. Було ухвалено рішення, що відповідачі не несуть відповідальності в цьому випадку. Шкода була непередбачуваним, а отже, надто віддаленим наслідком дій відповідача. Однак не виключено, тест на віддаленість причинного зв'язку шкоди можна модифікувати, щоб він узгоджувався з принципом, сформульованим щодо безумовної відповідальності за Законом про фабрики у справі Міллард проти "Серк Тьюбс" (1969 р.). У цій справі відповідач не звів огорожі навколо агрегата, хоч за Законом про фабрики був зобов'язаний це зробити. Позивач зазнав ушкоджень, але в непередбачуваний спосіб. Суд ухвалив рішення, що не можна стверджувати, що ушкодження позивача спричинене в непередбачуваний спосіб: достатньо того, що якби агрегат був огороджений, то ушкодження не було б. Тож складається враження, що якщо дефектний продукт спричиняє ушкодження в непередбачуваний спосіб, відповідач може, проте, нести за це відповідальність.

23.9. Що таке "дефект" у товарах?

Положення статті З передбачають, що в продукті є дефект, якщо безпечність продукту не така, на яку особи можуть загалом розраховувати. (Товари, які швидко зношуються або не працюють правильно, у зв'язку з цим не вважаються дефектними в розумінні Закону.) Визначаючи, на що особи можуть розраховувати, необхідно взяти до уваги всі обставини, а особливо:

а) спосіб і мету продажу продукту, його оформлення, застосування будь-якої марки до продукту (наприклад, марки Британських стандартів) та інструкцій

чи попереджень про те, що слід або чого не слід робити з продуктом або стосовно нього;

б) чого можна очікувати внаслідок дій з продуктом або стосовно нього;

в) час, коли виробник поставив продукт іншим особам.
Положення статті 3(2) передбачають, що безпека включає ризики,

на які наражаються майно, а також особи, тож дія закону охоплює шкоду майну, а також тілесні ушкодження. Однак далі, у частині 2, передбачено, що, по суті, будь-яке покладання сторони, яка зазнала шкоди, на фальшиву або оманливу обіцянку, що характеризує продукт як такий, не робить продукт дефектним. Є чотири можливі джерела дефектів у продуктах, а саме: виробничі дефекти, конструктивні вади, незастереження про можливу небезпеку, пов'язану з продуктом, недотримання висловленого застереження. З передбачуваних дефектів у товарах, мабуть, найлегше виявити виробничі дефекти. Як правило, товари виготовляють відповідно до конкретних специфікацій, і товари, які не відповідають специфікаціям або компоненти яких не дотягують до них, очевидно, вважатимуться дефектними. Виявити невідповідність висловленому застереженню також має бути відносно просто.

З іншого боку, конструктивні вади, можуть викликати необхідність застосування тестів, що відрізняються від тестів, спрямованих на виявлення недбалості, наприклад, зіставлення суспільної корисності продукту з витратами на усунення конструктивних вад. Аналогічно відповідь на питання, чи слід було робити застереження, може залежати від того, чи існували підстави очікувати, що за даних обставин виникне необхідність у такому попередженні. Однак у преамбулі до Директиви зазначається: "Відповідальність без вини виробника є єдиним засобом розв'язання проблеми, притаманної нашому часу, що характеризується розширенням технічної сторони справи, — проблеми справедливого розподілу ризиків, характерних для виробництва із застосуванням сучасних технологій". З цього можна зробити висновок про те, що поширювати концепцію недбалості на передбачуваність не рекомендується.