Право - Оуенз К. - 25.8.2. Статут

Щоб організувати компанію, необхідно подати документацію згідно з приписами до Бюро реєстрації компаній разом із необхідними внесками. Якщо все гаразд, Бюро належним чином видає сертифікат інкорпорації. Приватна компанія може негайно приступати до роботи. Публічна компанія повинна мати ще сертифікат на право займатися підприємницькою діяльністю згідно з положеннями статті 117 Закону про компанії 1985 р.

Для цього необхідно подати такі документи.

25.8.1. Меморандум

Це документ, який дає зовнішньому світу основну інформацію про компанію. Меморандум має підписати кожен підписчик у присутності свідків. У таблиці В Закону про компанії 1985 р. наведено модель меморандуму для приватної компанії з відповідальністю, обмеженою акціями, а в таблиці F — модель меморандуму для публічної компанії з відповідальністю, обмеженою акціями. Зміст меморандуму, визначений положеннями статті 2 Закону про компанії 1985 p., має вміщувати таке:

1. Назва компанії

Стаття 25 передбачає, що, якщо компанія є компанією з обмеженою відповідальністю, останнім словом назви компанії має бути "limited" (приватна компанія) або "public limited company" (публічна компанія). Це сигналізує людям, що вони мають справу з підприємством, яке має обмежену відповідальність за своїми корпоративними боргами.

Є положення, які дозволяють скорочувати ці слова до "Ltd" і "ріс" для приватної і публічної компанії відповідно і за певних обставин використовувати валлійські еквівалентні. Положення статті ЗО дозволяють приватним компаніям з відповідальністю, обмеженою гарантією, обходитися без слова "limited", за умови, що завдання компанії відповідають певним критеріям і її меморандум чи статут містить обмеження щодо способів використання компанією активів.

У статті 26 Закону про компанії передбачено обмеження щодо назв, дозволених Бюро реєстрації. Найважливіше обмеження полягає в тому, що не можна зареєструвати назву, якщо таку ж назва вже зафіксовано в покажчику назв компаній, що зберігається в Бюро. Крім того, передбачені такі обмеження: якщо використання тієї чи іншої назви буде кримінальним правопорушенням або буде образливим; якщо слова "limited", "unlimited" або "public limited company" чи їх абревіатури стоять в іншому місці, а не в кінці назви компанії.

Для реєстрації окремих назв потрібне схвалення. Схвалення міністра необхідне для реєстрації назви, якщо вона наводить на думку: про національну чи полінаціональну зверхність; про зв'язок з місцевими органами влади чи центральним урядом; про патронаж чи спонсорство; про підприємницьку вищість або представницький статус; про цілі та статус на зразок страхування. Щодо окремих назв вимагається узгодження з "відповідним органом". Так, для використання слів "Royal" або "Royalty" (королівський), необхідно надіслати письмовий запит до Міністерства внутрішніх справ з проханням повідомити, чи не заперечує воно пропонованому використанню цього слова, а якщо заперечує, то навести причини цього. Відповідь слід направити до Бюро реєстрації компаній, яке має право відмовити в реєстрації назви.

Зміна назви

Компанія може добровільно змінити назву за умови дотримання наведених вище правил, ухваливши спеціальну резолюцію і надіславши її копію до Бюро з відповідними внесками.

Є три обставини, за яких компанія може бути зобов'язана змінити свою назву, а також обставина, передбачена загальним правом, коли компанію можна зобов'язати шляхом судової заборони припинити застосування зареєстрованої назви. У цьому разі компанія змушена буде змінити назву, щоб продовжити свою діяльність.

Ось три обставини, передбачені Законом, за яких компанія зобов'язана змінити свою назву:

1) якщо компанія зареєстрована під назвою, тотожною або дуже подібною до назви, яка є або мала бути в покажчику назв компаній на час, коли дану компанію було зареєстровано. За таких обставин міністр протягом 12 місяців після реєстрації назви може видати письмове розпорядження змінити назву (стаття 28(2) Закону про компанії 1985 p.);

2) якщо міністр довідається, що компанія подала неправдиву інформацію з метою добитися реєстрації конкретної назви або взяла на себе зобов'язання чи надала гарантії, яких не виконала. У такому разі міністр може протягом п'яти років після реєстрації назви видати письмове розпорядження змінити назву (стаття 28(3) Закону про компанії 1985 p.);

3) якщо зареєстрована назва такою мірою вводить в оману стосовно характеру її діяльності, що це може завдати шкоди суспільству. У такому разі Департамент торгівлі та промисловості може розпорядитися, щоб компанія змінила свою назву. Розпорядження необхідно виконати протягом шести тижнів, хіба що компанія звернеться до суду не пізніше, ніж через три тижні з проханням скасувати це розпорядження. Суд може його скасувати або залишити в силі.

До набрання чинності Законом про назви компаній 1985 р. компанія могла обійти викладені вище правила, прийнявши фірмову назву, відмінну від назви компанії. Наприклад, невелика компанія, яка працює лише в Нортгемптоні, могла зареєструватися як "Сміт Таерс Лтд" і мати фірмову назву "Інтернешнл Таєрс Сервісне". Однак за Законом про назви компаній до фірмових назв компаній застосовуються такі самі правила, як і до зареєстрованих назв.

Попри ці правила, може статися, що компанія добивається реєстрації назви, яка такою мірою подібна до наявної назви компанії або фірмової назви, що ця організація має підстави побоюватися, що нову компанію можуть випадково з нею сплутати. У такому разі наявне підприємство може звернутися до суду, щоб він видав наказ про заборону новій компанії користуватися зареєстрованою назвою. При цьому вона заявляє, що вова компанія вчиняє делікт "підміни", тобто видає свою організацію за підприємство наявної компанії. Прецедентом з цього питання є справа Евінг проти "Батеркап Маргарин Ко Лтд" (1917 р.). У цій справі позивач займався бізнесом під назвою "Баттеркап Дейрі Ко". Він добився судового наказу, що забороняв відповідачеві послуговуватися зареєстрованою назвою компанії на тій підставі, що може сформуватися громадська думка, ніби ці два підприємства пов'язані між собою.

2. Юридична адреса компанії

Місце, де знаходиться зареєстрований офіс компанії, визначає її юридичну адресу. Адреса зареєстрованого офісу — це адреса, куди слід надсилати повідомлення компанії і за якою можуть вручити судовий наказ. Крім того, є перелік важливих документів, передбачених різними статтями Закону про компанії, які мають зберігатися в зареєстрованому офісі.

3. Завдання компанії

Пункт меморандуму про завдання спершу мав істотне значення, але в останні роки втратив свою вагу.

Ultra vires

Спершу доктрина ultra vires (що означає "поза компетенцією") означала, що в разі, якщо компанія розпочинає певну підприємницьку діяльність або справу, що не включена до пункту про завдання компанії, будь-які контракти, пов'язані з такою діяльністю, не мають позовної сили ні від імені, ні проти компанії. Отже, особа, котра мала справу з компанією, мусила ознайомитися з пунктом меморандуму про завдання компанії. Якщо вона цього не робила, то за доктриною презумованої обізнаності однаково вважалося, що вона це зробила, а отже, була обізнана з фактом обмеження компетенції компанії. Цю проблему було почасти розв'язано шляхом включення великої кількості різних видів діяльності до пункту про завдання компанії. Таким чином, виходило, що компанія може займатися будь-якою справою, якщо директори ухвалять рішення про це.

У 1972 р. Законом про Європейське Економічне Співтовариство до законодавства було внесено зміни, які тепер увійшли до статті 35 Закону про компанії

1985 р. Згідно зі статтею 35 стосовно особи, котра добросовісно має справу з компанією, будь-яка трансакція, щодо якої директори ухвалили рішення, мала вважатися належною до компетенції компанії. Отже, особа, котра добросовісно має справу з компанією, могла виконати в судовому порядку будь-яку трансакцію ultra vires. Однак компанія чи особа, стосовно якої можна довести, що вона діяла недобросовісно, не могла виконати такої трансакції в судовому порядку. Ситуація змінилася після набрання чинності Законом про компанії 1989 p., який замінив Закон 1985 р. Згідно з положеннями статті 35А, трансакції можуть виконати в судовому порядку проти компанії навіть особами, які фактично знали, що ця трансакція не належить до компетенції компанії. Таким чином, вимога добросовісності з боку кредитора компанії стосовно трансакції ultra vires зникла.

Стаття 35 передбачає, що будь-який член компанії може домагатися судової заборони, яка утримає директорів від здійснення трансакції ultra vires. Якщо директори вже здійснили таку трансакцію, то судова заборона може не бути видана. Аналогічно судова заборона не може бути видана, якщо члени компанії ратифікували трансакцію ultra vires спеціальною (якщо йдеться про одноособову компанію) або письмовою резолюцією. Директори мають відшкодувати збитки компанії, понесені у зв'язку з будь-якою трансакцією ultra vires. Однак компанія може й увільнити директорів від цього обов'язку, ухваливши спеціальну (або письмову) резолюцію відповідного змісту.

Трансакції ultra vires, здійснені директором з компанією або з її холдинговою компанією, можна заперечити в суді, тобто анулювати їх на прохання компанії. Угоди ultra vires, укладені з особами, зв'язаними з директором, можуть заперечуватися в суді, так само як і угоди з асоційованими компаніями, тобто компаніями, в яких директор володіє 20 % або більшою часткою випущеного акціонерного капіталу чи контролює щонайменше 20 % голосів акціонерів. Зв'язаними з директором особами є його дружина, власна чи прийомна дитина, а також будь-яка асоційована компанія. Крім того, зв'язаним з директором є партнер директора (тобто бізнес-партнер) або будь-якої зі зв'язаних з директором особи.

Проблем з пунктом про завдання зараз можна майже повністю уникнути, коли йдеться про відносини між компанією та її кредиторами. Нова ст. ЗА передбачає, що компанія може бути зареєстрована із завданнями (або відповідно змінити свої завдання) займатися бізнесом як компанія, створена для комерційної діяльності загалом, що дає змогу компанії займатися будь-якою підприємницькою діяльністю. Це уможливлює будь-які дії компанії, що відбуваються під час такої діяльності або супроводжують її.

4. Обмежена відповідальність (хоч це, звичайно, буде само очевидно з її назви)

5. Сума статутного акціонерного капіталу та її поділ на акції конкретної вартості

Крім того, в меморандумі публічної компанії має міститися пункт, в якому буде зазначено, що це публічна компанія. Стаття 14 Закону про компанії передбачає, що меморандум компанії є зобов'язувальним для компанії та її членів такою мірою, ніби на ньому стоять підпис та печатка кожного члена і в ньому міститься угода з кожним членом компанії про дотримання його положень.

25.8.2. Статут

Статут регулює все внутрішнє управління компанії. Він визначає такі питання, як випуск акцій, скликання зборів, включно з процедурами, які мають бути схвалені та голосуванням за ними, призначення директорів та визначення їхніх повноважень тощо. Компанія з відповідальністю, обмеженою акціями, не зобов'язана реєструвати статут, на відміну від компанії з необмеженою відповідальністю та компанії з відповідальністю, обмеженою гарантіями. У таблиці А до Закону про компанії наведено модель статуту як публічної, так і приватної компанії. Стаття 8 передбачає, що таблиця А може автоматично застосовуватись і компанією з відповідальністю, обмеженою акціями, якщо тільки компанія не прийняла рішення не ухвалювати статут або змінити його форму. Як правило, компанії просто схвалюють статут за моделлю, запропонованою таблицею А, але в разі потреби вносять до неї зміни.

Стаття 7 передбачає, що статут повинен мати друковану форму з пронумерованими параграфами і бути підписаним особами, котрі підписали меморандум у присутності бодай одного свідка. Якщо між меморандумом і статутом є розбіжності, то вищу силу має меморандум. Компанія може внести зміни до свого статуту за допомогою спеціальної резолюції, як передбачено положеннями статті 9 Закону про компанії, за умови дотримання обмежень, що містяться в названій частині. Стаття 14 Закону про компанії передбачає, що статут компанії (так само, як і її меморандум) є зобов'язувальним для компанії та її членів такою мірою, ніби на ньому стоять підпис та печатка кожного члена і ніби в ньому міститься угода з кожним членом компанії про дотримання його положень. У широкому розумінні наслідком цього є те, що компанія щодо положень, передбачених у меморандумі, зв'язана контрактом з її членами, а члени компанії — один з одним.

Крім меморандуму та статуту, особи, причетні до організації компанії, повинні подати:

1) довідку, підписану особами, котрі підписали меморандум, яка:

а) подає докладну інформацію про перших директорів компанії і секретаря компанії;

б) містить інформацію про те, де планується розмістити зареєстрований офіс компанії;

2) довідку про капітал компанії;

3) статутну декларацію про те, що особи, причетні до організації компанії, вжили всіх необхідних заходів для її організації.