Право - Оуенз К. - 26.5.7. Процедура ліквідації

Ліквідація може вважатися добровільною ліквідацією компанії її членами, лише якщо директори компанії подадуть до Бюро реєстрації передбачену законодавством декларацію про платоспроможність, як визначено в статті 89. У ній вказується, що директори повністю проаналізували справи компанії і вважають, що вона зможе повністю оплатити свої борги протягом визначеного періоду, що не перевищує 12 місяців. Якщо директор подає декларацію про платоспроможність, коли немає достатніх причин вважати її відповідною дійсності, то це буде кримінальним правопорушенням, що карається ув'язненням. Якщо компанія насправді не може сплатити своїх боргів, то діє презумпція, що директори не мали достатніх підстав для віри в те, про що вони заявили, хоч директорам і не відмовляється в праві довести протилежне.

Декларація про платоспроможність:

а) подається всіма директорами або, якщо їх більше двох, то більшістю директорів;

б) включає звіт про активи і пасиви компанії станом на останню дату перед ліквідацією, на яку такі дані є;

в) має подаватися протягом п'яти тижнів, що передують дню ухвалення резолюції про ліквідацію;

г) має подаватися до Бюро реєстрації за 15 днів до ухвалення резолюції про ліквідацію.

Ліквідатора можуть призначити члени компанії на загальних зборах, на яких ухвалюється резолюція про її ліквідацію. Якщо його не призначено, зборами, то ліквідатора може призначити суд. Якщо ліквідатор доходить висновку, що компанія неспроможна сплатити свої борги, то може скликати збори кредиторів, і справа продовжиться як добровільна ліквідація компанії її кредиторами. При добровільній ліквідації компанії її членами кредитори не відіграють жодної ролі, бо вважається, що борги перед ними будуть повністю сплачені. Після проведення заключних зборів ліквідатор надсилає копію рахунків до Бюро реєстрації, яке розпускає компанію через три місяці по цьому шляхом викреслення її назви з реєстру.

26.5.6. Добровільна ліквідація компанії її кредиторами

Якщо не подано декларації про платоспроможність, ліквідація продовжується як добровільна ліквідація компанії її кредиторами, навіть якщо врешті-решт компанія повністю сплатить свої борги. Щоб розпочати добровільну ліквідацію компанії її кредиторами, директори повинні скликати загальні збори для ухвалення надзвичайної резолюції. Вони можуть скликати також збори кредиторів (див. статтю 98). Спершу проводяться збори членів компанії, і їхні завдання полягають в ухваленні рішення про ліквідацію компанії, призначенні ліквідатора і обранні до п'яти представників до ліквідаційного комітету.

Збори кредиторів скликаються протягом 14 днів від дня проведення зборів членів компанії. У минулому час між двома зборами давав можливість ліквідатору, призначеному членами компанії, розпорядитися активами, що знижувало шанси кредиторів задовольнити свої претензії, перш ніж вони мали нагоду призначити власного ліквідатора. Цій практиці поклали край положення статті 166 про обмеження повноважень призначеного членами компанії ліквідатора до того моменту, як його призначення ратифіковують кредитори або вони призначать власного ліквідатора.

26.5.7. Процедура ліквідації

Роль ліквідатора полягає в тому, щоб зібрати всі активи компанії і спробувати заплатити за всіма її пасивами відповідно до їх пріоритетності. Активи компанії включать власність, що є предметом стягнення, тобто використовується для забезпечення позичок, які одержує компанія. Ці стягнення, як правило, здійснюються на підставі документа, що називається борговим зобов'язанням. (Необов'язково, щоб боргове зобов'язання було підставою для стягнення — воно є простим визнанням боргу компанії, але нерідко відіграє саме таку роль.) Боргові зобов'язання, як правило, скріплюються печаткою, і стягнення, що проводяться на їх підставі, бувають двох видів: фіксовані й поточні.