Право - Оуенз К. - 26.8.3. Добровільні компроміси

Адміністратор призначається судом і є практиком з питань неплатоспроможності. Він діє як агент компанії, але не має зобов'язань за її контрактами, на відміну від адміністративного управителя майна. На всій кореспонденції компанії мають зазначатись ім'я адміністратора і факт видання наказу (стаття 12). Адміністратор повинен негайно попередити громадськість про те, що видано наказ про управління майном. Крім того, про це необхідно повідомити в 14-ден ний термін Бюро реєстрації і кредиторів у 28-ден ний термін (стаття 21). Після прийняття адміністратором свого призначення на цю посаду, його головним завданням є виконання наказу, і він має право, щоб для нього підготували звіт про стан справ компанії. У тримісячний строк адміністратор повинен підготувати і розповсюдити серед кредиторів свої пропозиції щодо виконання мети наказу (членам компанії слід повідомити, де можна одержати примірник цього документа). Не пізніше ніж через 14 днів після цього мають відбутися збори кредиторів, на яких пропозиції будуть розглянуті й винесено рішення щодо їх схвалення. Після цього адміністратор має звітувати перед судом, який або дозволить продовжити виконання наказу, або, якщо збори не схвалили пропозиції, скасує наказ (після чого можуть ввести управління майном або розпочати ліквідація компанії) (стаття 24). При винесенні рішення щодо пропозицій, кредитори можуть призначити комітет для роботи з адміністратором (стаття 24). Законодавством передбачена також можливість внесення змін до пропозицій (стаття 25). У будь-який момент, поки наказ у силі, кредитор або член компанії може подати клопотання до суду стосовно несправедливої упередженості; у цьому разі суд може видати такий наказ, який вважатиме за потрібне за цих обставин (стаття 27).

26.8.2. Повноваження

Адміністратор має такі повноваження, передбачені законом:.

а) брати позики і надавати гарантії;

б) займатися бізнесом компанії;

в) продавати майно компанії;

г) передавати бізнес компанії її дочірнім компаніям;

д) оспорювати раніше здійснені трансакції компанії з метою скасування їх у судовому порядку;

е) продавати активи компанії, які є предметом стягнення за правом власності на фіксовані активи (за згоди суб'єкта права власності на них), а також активи,

які є предметом стягнення за правом власності на поточні активи. Після цього право власності переходить з активів на виручені за них гроші (стаття 15);

ж) звільняти і призначати директорів;

з) скликати збори кредиторів і членів компанії.

26.8.3. Добровільні компроміси

Добровільні компроміси, за якими компанія може, наприклад, домовитися про те, що вона погасить частину своїх боргів кожному кредитору, а решту боргу їй буде подаровано ("компромісна угода з кредиторами") вже досить довгий час дозволені законодавством. Положення, що дозволяють добровільні компроміси, містяться в статті 425—427 Закону про компанії 1985 р. Однак головною вадою таких положень є те, що вони діють лише якщо всі кредитори погоджуються на компроміс — немає положень, які дозволяли б зобов'язати кредитора, котрий не хоче приєднуватися до компромісної угоди, пристати до неї заради загальних інтересів. Правомірний компроміс можливий і за загальним правом, але знову-таки немає сили, яка змусила б приєднатися до компромісної угоди кредитора, котрий виступає проти неї.

З огляду на ці вади норм статутного і загального права, Законом про неплатоспроможність 1986 р. запроваджено процедуру, встановлену статтями 1—7 Закону, за допомогою якої при правильно побудованій схемі можна зобов'язати кредитора, котрий не хоче приєднатись до компромісної угоди, зробити це. Інколи можна досягти добровільної угоди в очікуванні на те, що це дасть змогу уникнути витрат, пов'язаних із ліквідацією компанії, і для незабезпечених гарантією кредиторів є надія повернути собі частину свого боргу, тоді як при ліквідації після виплати боргів забезпеченим гарантією кредиторам і оплати витрат, пов'язаних із ліквідацією компанії, їм нерідко не залишається нічого. Інколи вдається досягти компромісної угоди в рамках управління майном компанії або її ліквідації. Перевагою наказу про управління майном компанії з боку адміністратора над добровільною компромісною угодою є те, що в останньому випадку, після того, як пропозиція вже зроблена і до її схвалення, ніщо не заважає окремим кредиторам добиватися задоволення своїх вимог. Наказ же про управління майном компанії з боку адміністратора не дозволяє добиватися задоволення індивідуальних вимог, поки пропозиція перебуває в процесі розгляду.

Добровільна компромісна угода може бути або компромісною угодою з кредиторами з метою повного погашення боргу, або схемою, за допомогою якої компанія може взяти на себе різноманітні зобов'язання перед своїми кредиторами щодо того, як бізнес здійснюватиметься в майбутньому. З ініціативою добровільної компромісної угоди можуть виступити або директори (якщо компанія ще не є предметом наказу про управління майном з боку адміністратора чи ліквідації), або ліквідатор чи адміністратор, які в цей час обіймають вказані посади. Незалежно від того, хто пропонує добровільну компромісну угоду, в цьому необхідна участь практика з питань неплатоспроможності, який має скласти придатну схему і звернутися до суду за попередньою згодою. На цій початковій стадії практика називають "запропонованим кандидатом".

Запропонований кандидат проводить окремо збори членів компанії і збори її кредиторів і представляє їм пропозиції щодо компромісної угоди. Якщо учасники обох зборів схвалять добровільну компромісну угоду, вона стає зобов'язувальною для компанії і всіх її кредиторів. Однак будь-який забезпечений гарантією або привілейований кредитор, чиї права зачіпаються за компромісної угоди, не є зв'язаним схемою, якщо тільки він у явний спосіб не погодиться на неї. Будь-який кредитор або член компанії може протестувати проти схеми, якщо доведе, що вона характеризується несправедливою упередженістю або що на одних зі зборів мало місце певне істотне порушення.

Якщо суд підтримає протест, компромісна угода може бути скасована або призупинена на час, поки будуть подані доопрацьовані пропозиції. Якщо компанія вже є предметом наказу про управління майном з боку адміністратора чи ліквідації, то суд може видати наказ про припинення або призупинення цих процедур. Будучи схваленою, добровільна компромісна угода виконується практиком з питань неплатоспроможності, який з моменту її схвалення називається "наглядачем". Дії наглядача контролюються судом, і будь-яка зацікавлена сторона може звернутися до суду в разі незадовільності дій наглядача. У такому разі, або якщо сам наглядач звернеться з відповідною заявою, суд може видати необхідні розпорядження.