Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 3.6. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні

Визначаючи місце Верховної Ради України в системі органів державної влади, слід відмітити, що вона забезпечує законодавче регулювання всіх суспільних відносин в державі. В той же час згідно із здійсненням державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, Верховна Рада є частиною механізму стримувань і противаг, який усуває можливість узурпації влади органами держави або посадовими особами.

Верховна Рада України складається із 450 народних депутатів, обраних у відповідності з Законом України "Про вибори народних депутатів України" в редакції від 7 липня 2005 р. строком на 5 років, які здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Статус народного депутата закріплений у Конституції України (ст. 78-81,86,88,93), а також у Законі України "Про статус народного депутата України" від 21 листопада 1992 р., в редакції від 22 березня 2001 р.

Вказані акти регламентують питання повноважень народних депутатів, основні права, обов'язки і гарантії їх діяльності, а також підстави дострокового припинення їх повноважень і можливі юридичні наслідки, що виникають внаслідок цього.

Робота Верховної Ради України чітко визначена. Вона регламентується не тільки Конституцією, а й спеціальним Регламентом Верховної Ради, який має силу закону, встановлює порядок скликання і проведення сесій Верховної Ради, ЇЇ засідань, формування керівних органів Парламенту, визначає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної та інших видів діяльності Верховної Ради, її органів і народних депутатів, які випливають із їх повноважень.

Залежно від суті і призначення повноваження Верховної Ради України можна класифікувати на окремі групи:

1) повноваження, пов'язані із внесенням змін до Конституції України;

2) повноваження, пов'язані з прийняттям законів, внесенням до них змін і доповнень;

3) повноваження/ пов'язані з функцією контролю за бюджетом;

4) повноваження, пов'язані з визначенням засад політики держави та програм суспільного розвитку;

5) повноваження, пов'язані з визначенням взаємовідносин з Президентом України;

6) повноваження, пов'язані з формуванням визначених законом державних органів;

7) повноваження, пов'язані з функцією парламентського контролю Верховної Ради;

8) повноваження, пов'язані з організацією адміністративно-територіального поділу країни;

9) повноваження, пов'язані зі здійсненням зовнішніх функцій держави та ін.

Головним завданням Верховної Ради є прийняття законів держави. Конституція в ст. 92 закріплює, що виключно законами України визначаються:

- права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, обов'язки громадянина;

- громадянство, правосуб'єктність громадян;, статус іноземців та осіб без громадянства;

- права корінних народів і національних меншин;

- порядок застосування мов;

- засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

- основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

- правовий режим власності та інші питання. Виключно законами України встановлюються:

- державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори, засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

- порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

- одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

- порядок використання і захисту державних символів;

- державні нагороди;

- військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

- державні свята;

- порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального;

- оголошення амністії.

Закони Верховна Рада України приймає у визначеному конституційно-правовими нормами порядку, пов'язаному із розробкою, обговоренням прийняттям і введенням в дію законів держави, який отримав назву - "законодавчого процесу".

Законодавчий процес зумовлений політичною системою, історичними традиціями, загальною правовою свідомістю, правовою культурою, моральними засадами суспільства, поточною політичною та економічною ситуацією в країні, складом парламенту та іншими факторами.

Законодавчий процес врегульований Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та іншими законодавчими актами. Він має досить складну процедуру, свої етапи:

- підготовку проекту закону;

- внесення проекту до Верховної Ради;

- реєстрацію законопроекту;

- попередній розгляд проекту:

- розгляд проекту в комітетах Верховної Ради;

- внесення на розгляд на пленарному засіданні;

- внесення до порядку денного;

- перше читання проекту;

- внесення поправок;

- друге(третє) читання проекту;

- оформлення документа;

- розгляд Закону Президентом;

- розгляд зауважень Президента;

- опублікування Закону;

- введення Закону в дію.

Основними етапами законодавчого процесу є:

1) законодавча ініціатива - це право і можливість вносити у законодавчий орган законопроекти (попередні тексти законів), це право належить згідно ст. 93 Конституції Президентові України, народним депутатам України і Кабінету Міністрів України;

2) розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ради України;

3) обговорення законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України;

4) прийняття закону Верховною Радою України;

5) підписання і офіційне опублікування, тобто оприлюднення закону Президентом України;

6) введення закону в дію.

Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді не сформовано коаліцію депутатських фракцій, до складу якої повинно входити більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців його повноважень і повноважень Верховної Ради України.