Відповідальність за екологічні правопорушення - це один із видів юридичної відповідальності, за допомогою якого держава забезпечує добровільне або примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, режиму використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та інших обов'язків визначених законом.
В залежності від конкретного правопорушення може мати місце цивільно-правова, адміністративна, або кримінальна відповідальність.
Цивільно-правова відповідальність у формі відшкодування заподіяної шкоди застосовується при наявності наступних умов:
- прямої дійсної шкоди;
- протиправної поведінки винної особи;
- причинного зв'язку між заподіяною шкодою та протиправністю діяння особи;
- вини причинителя шкоди.
Екологічне законодавство передбачає визначення шкоди, заподіяної в результаті порушення вимог використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки за допомогою нормативного, затратного, таксового та розрахункового методів. Порядок визначення збитків (шкоди) врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 року "Про відповідальність за порушення лісового законодавства", наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і Державного комітету з рибного господарства і рибній промисловості від 11.09. 1992 року "Про методику підрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства і охорони рибних запасів" та іншими актами.
Адміністративна відповідальність передбачена за адміністративні екологічні правопорушення правил охорони водних ресурсів, водокористування, використання земель державного лісового фонду, засмічення лісів відходами, здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу, правил передачі відходів, законодавства про захист рослин, використання об'єктів тваринного світу та інших, перелік яких визначено ст. 52-914 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Кримінальна відповідальність застосовується за екологічні злочини, перелік яких визначений в окремому розділі Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини проти довкілля" (ст. 236-254), що характеризуються підвищеним ступенем екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров'я населення.
Відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення земельного законодавства може бути цивільно-правовою (визнання недійсними за рішенням суду договорів купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, повернення земельних ділянок власникам землі або землекористувачам у разі самовільного заняття іншими особами та інше), а також адміністративною чи кримінальною за такі порушення:
- самовільне захоплення земельних ділянок;
- псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;
- розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;
- невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;
- порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
- знищення межових знаків;
- приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;
- не проведення рекультивації порушених земель;
- знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд захисних насаджень;
- невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;
- самовільне відхилення від проектів землеустрою;
- ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;
- порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Адміністративна відповідальність, як правило передбачена у вигляді штрафів, конфіскації незаконно добутого природного ресурсу, а кримінальна, поряд із вказаними санкціями передбачає виправні роботи, позбавлення волі, а також позбавлення права займати певні посади, або займатися певною діяльністю.
Контрольні питання
1. Предмет, методи екологічного і земельного права України.
2. Джерела екологічного і земельного права України.
3. Принципи охорони навколишнього середовища України.
4. Екологічні права та обов'язки громадян України.
5. Реалізація екологічних прав громадян.
6. Категорійність земель України.
7. Право власності на земельну ділянку в Україні.
8. Види власності на землю.
9. Суб'єкти права власності на землю.
10. Обов'язкові екологічні вимоги при використанні природних ресурсів фізичними та юридичними особами.
11. Право оренди земельної ділянки.
12. Права та обов'язки землекористувачів.
13. Відповідальність за спричинення шкоди природі, неправомочного використання земель та природних ресурсів держави.
Нормативно-правові акти та учбово-методичні матеріали
1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Кодекс України "Про адміністративні правопорушення" від 07 грудня від 1984 р.
3. Кодекс України "Про надра" від 27.07.1994 р.
4. Водний кодекс України від 06.06.1995 р.
5. Кримінальний кодекс України. -X.: Одісей, 2007.
6. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р.
7. Закон України "Про мисливське господарство та полювання" від 22.02.2000 р.
8. Закон України "Про тваринний світ" від 13.12. 2001 р.
9. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" 16.10.1992 р.
10. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06. 2003 р.
11. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 року.
12. Указ Президента України від 5.07. 2004 р. "Про заходи щодо забезпечення додержання законодавства у сфері надро-користу вання".
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 р. "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення".
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. "Про затвердження Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на прано користування надрами".
15. Курило В./., Пастухов В.Л., Пеньківський В.Ф. та іти. Правознавство: Навч. посібник /Під загальною редакцією В.П. Пастухова. - К.: Алерта, 2006.
16. Основи правознавства України: Навч. посібник. /Ківалов С.В., Музиченько П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - X., Одісей, 2006.
17. Основи правознавства: Навч. посібник / За заг. ред. ПЛ. Гнатенко. - К.: Юридична книга, 2004. - 320 с.
18. Основи правознавства: Навч. посібник / Під заг. ред. В.І. Пастухова. - К.: Алерта. 2005. - 377 с.
19. Правознавство: Навч. посібник /За ред. В.В. Копейчикова. - К., Юрінком Інтер, 2006.
11.1. Поняття, предмет і метод адміністративного права
11.2. Управління, як об'єкт адміністративно-правового регулювання
11.3. Суб'єкти адміністративного права
11.4. Державна професійна служба
11.5. Переконання і примус як основні методи управлінської діяльності
11.6. Адміністративне правопорушення
11.7. Відповідальність за адміністративні проступки
Розділ 12. Основи кримінального права України
12.1. Поняття кримінального права України, його предмета і методів