Правознавство - Кунченко-Харченко В.І. - 12.2. Загальне поняття злочину. Види злочинів

Поняття злочину займає центральне місце в кримінальному праві будь-якої держави. Це поняття з'являється на певному етапі розвитку суспільства і тільки з появою держави, воно не є постійним, тому що міняється з еволюцією суспільства і відповідає інтересам політичних сил, які здійснюють державну владу. Піонтковський А.А. у своїй праці "Вчення про злочин" підкреслював "визначення поняття злочину міститься у виявленні суттєвих суспільних властивостей того діяння, яке вважається в кримінальному законодавстві даної держави злочином".

Злочином є передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (ст.11 ККУ).

Злочин характеризується ознаками:

- кримінальною протиправністю, тобто діянням (дією чи бездіяльністю) спрямованим проти заборони, визначеної в конкретній статті Особливої частини ККУ;

- суспільною небезпекою діяння, що проявляється в настанні чи загрозі настання суспільно-небезпечних наслідків;

- виною, тобто психічним ставленням особи до вчинюваної нею дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, вираженим у формі умислу або необережності;

- кримінальною караністю, що конкретизована в санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу у вигляді кримінальних покарань.

Наявність всіх вище визначених ознак е підставою для порушення компетентними органами держави кримінальної справи (ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України).

Злочин має місце тільки тоді, коли суспільно-небезпечне діяння містить його склад, тобто сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують це діяння, як злочин. Елементами складу злочину є:

1) об'єкт злочину - це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом і на які здійснюється протиправне посягання (відносини життя, здоров'я людини, відносини власності, екологічні відносини та інші);

2) об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона прояву суспільно-небезпечного діяння, яка характеризується ознаками:

o суспільно-небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю особи);

o суспільно-небезпечними наслідками;

o причинним зв'язком між діянням та суспільно-небезпечними наслідками, що настали;

o місцем, часом, способом, знаряддям та засобом, обстановкою вчинення злочину;

3) суб'єкт злочину - це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до ст. 22 ККУ може наставати кримінальна відповідальність (за всі злочини з досягненням 16 років, а за окремі, перелік яких визначений у цій статті з 14 років). Суб'єкт злочину може бути спеціальним, він крім вищезазначених ознак загального суб'єкта також володіє додатковими ознаками:

- приналежністю до громадянства України при вчиненні державної зради (ст. 111 ККУ);

- приналежністю до громадянства іноземної держави чи перебування у стані без громадянства при вчиненні шпигунства (ст. 114 ККУ);

- перебування у родинних відносинах при вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 ККУ);

- є медичним працівником при ненаданні допомоги хворому (ст. 139 ККУ);

- є службовою особою при вчиненні злочинів у сфері службової діяльності (ст. 364-368 ККУ);

- є військовослужбовцем при вчиненні військового злочину (ст. 402-431 ККУ);

- та інші;

4) суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня психічна діяльність особи пов'язана з вчиненням суспільно небезпечного діяння, яка характеризується ознаками:

o виною (умисною чи необережною);

o метою, тобто психічною уявою особи про бажаний результат, якого вона прагне досягти вчиняючи злочин;

o мотивом, тобто психічним спонуканням особи до протиправних дій (корисливий, кар'єристський мотив, неприязнь та інші);

o емоції; тобто стан сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

Вказані ознаки дають можливість зрозуміти психічні процеси, що відбуваються та відображають зв'язок свідомості та волі особи із тим кримінально-протиправним діянням, що нею вчиняються.

Наявність всіх чотирьох ознак складу злочину є свідченням того, що він має місце, а також єдиною фактичною підставою для кримінальної відповідальності особи.

Залежно від різних критеріїв злочини розподіляються на різні групи:

1) залежно від родового об'єкта злочину:

- злочини проти життя та здоров'я особи;

- злочини проти волі, честі та гідності особи;

- злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи та інші, що визначені в розділах Особливої частини Кримінального кодексу;

2) залежно від ступеня суспільної тяжкості злочину:

o злочини невеликої тяжкості, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.

o злочини середньої тяжкості, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

o тяжкі злочини, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

o особливо тяжкі злочини, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

3) залежно від форми вини особи:

- умисні злочини;

- необережні злочини;

- злочини, що вчиняються при змішаній формі вини, при яких особа порізному відноситься до свого діяння і його наслідків, тобто вона вчиняє діяння умисно, але до наслідків відноситься необережно (при нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, відношення особи до смерті потерпілого є необережним ст. 121 ККУ).