Правознавство - Молдован В.В. - Міні-модуль 1.6. Правомірна поведінка, правопорушення і юридична відповідальність

Мета: ознайомити студентів з основними видами правомірної поведінки та юридичної відповідальності.

Основна проблема: свідоме засвоєння знань про основні ознаки правопорушення та юридичної відповідальності, які стимулюють і керують правовою поведінкою особи.

Провідна ідея: діяльність та вчинки людей оцінюються з урахуванням їх соціального значення, корисності чи шкоди для суспільства. Нормативно-правові акти є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значення, або юридично індиферентної.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії.

Основні поняття теми:

Нормативна поведінка - регулюється будь-якими соціальними нормами: звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.

Правова поведінка - це сукупність вчинків у вигляді дій чи бездіяльності, які мають соціальне значення, регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.

Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана і допустима з огляду на інтереси громадянського суспільства поведінка індивідуальна і колективна суб'єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Активна правова поведінка - полягає у добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Вона заснована на переконаності суб'єкта в необхідності й справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Правопорушення - це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника.

Юридична відповідальність - це закріплений у законодавстві та забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали, перенести несприятливі наслідки.

ПЛАН

1. Поняття та види правової поведінки.

2. Поняття та ознаки правопорушення.

3. Види правопорушень.

4. Поняття та ознаки юридичної відповідальності.

5. Види юридичної відповідальності.

1. Поняття та види правової поведінки

У правовій системі суспільства діяльність та вчинки людей розглядають з погляду права, яке є критерієм їх оцінки як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти являють систему юридичних нормативів, які забезпечуються державою, а також є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значення або юридично індиферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб'єкта права є правовою: вона передбачена нормами права і має юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні чи негативні).

Найбільш широким є поняття нормативна поведінка, під якою розуміють таку поведінку людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами, - звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.

Нормативна поведінка, яка регулюється нормами права, називається правовою поведінкою.

Правова поведінка - це сукупність вчинків у вигляді дій чи бездіяльності, які мають соціальне значення, регламентуються нормами права і зумовлюють правові наслідки.

З урахуванням змісту вчинку правова поведінка поділяється на два види: правомірну і неправомірну (правопорушення).

Основні ознаки правової поведінки:

1) регламентується правовими нормами. Межі поведінки, що зазначені в нормах, вказують на діапазон можливостей та чітко визначені випадки впливу на поведінку юридичними засобами;

2) має юридичні наслідки. Будь-яка правова поведінка, виконуючи роль юридичного факту у механізмі правового регулювання, впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, у яких здійснюються права і обов'язки, реалізуються заходи відповідальності.

Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії. Держава виступає гарантом правової поведінки і суб'єктом, здатним від імені суспільства привести в дію апарат примусу для притягнення до відповідальності за протиправну поведінку.

Певні прояви правової поведінки можуть бути юридичними фактами, тобто такими життєвими обставинами, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому разі правова поведінка розглядається як підстава зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм;

3) правова поведінка виражається у формі діяння суб'єкта, тобто його дії чи бездіяльності. Думки та емоції людини не можуть регулюватися правом. Намір, бажання вчинити юридичне діяння самі по собі наслідків не викликають: вони залишаються поза межами правового впливу;

4) поведінка має значення для суспільства, державою може оцінюватися як соціально корисна, індиферентна чи соціально шкідлива. Соціально корисний характер правової поведінки проявляється у здатності підтримувати конструктивні відносини у всіх сферах життя суспільства; вона сприяє нормальному процесу взаємодії між людьми. Соціально шкідлива поведінка гальмує розвиток їх позитивного потенціалу, викликає негативні економічні, соціально-політичні, морально-психологічні та інші наслідки.

Правомірна поведінка є видом правової поведінки, яка, на відміну від протиправної поведінки, є соціально корисною, відповідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки.

Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана і допустима з огляду на інтереси громадянського суспільства поведінка індивідуальна і колективна суб'єктів, що виявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

- об'єктивно можлива і необхідна;

- бажана і допустима;

- відповідає інтересам громадянського суспільства;

- гарантується й охороняється державою;

- відповідає нормам права.

Правомірна поведінка являє собою загальну форму реалізації суб'єктивних прав і обов'язків, втілення правових настанов у життя, форму перенесення юридичних можливостей у соціальну діяльність.

Правомірна поведінка здійснюється у вигляді їх дотримання, виконання і використання, а також правозастосування, тобто становить єдність юридичного і соціального змісту реалізації норм права.

Правомірну поведінку можна класифікувати залежно від активності суб'єкта - соціально активна; позитивна (звичайна); конформістська; маргінальна.

Соціально-активна правова поведінка - полягає у добровільності здійснення правових норм і адекватній реакції на порушення правових приписів з боку інших суб'єктів. Вона заснована на переконаності суб'єкта в необхідності і справедливості правового регулювання, на високій правовій свідомості та правовій культурі.

Звичайна правова поведінка - необхідність її здійснення стала необхідністю суб'єкта, переросла у звичку і може навіть не усвідомлюватися ним у всіх її аспектах.

Конформістська (пристосовницька) поведінка - пасивно-пристосовницьке ставлення до правового середовища за принципом "поводься так, як поводять себе інші". Базується не на внутрішньому переконанні суб'єкта в необхідності неухильного виконання приписів права, а є формою його пристосування до оточуючого соціального середовища. Потрапляючи в середовище осіб, схильних до правопорушень, такий суб'єкт швидко змінює свою правомірну поведінку на протиправну.

Маргінальна поведінка - ґрунтується не на позитивних правових настроях суб'єкта, а на його страху перед юридичною відповідальністю за вчинене правопорушення. Такий суб'єкт готовий до протиправних дій у разі переконання в їх безкарності.

Правова поведінка забезпечується насамперед свідомим ставленням громадян і посадових осіб до правових вимог, а також силою державного примусу у випадках вчинення правопорушень.