Правознавство - Молдован В.В. - 7. Представництво і довіреність

Представництвом - є правовідносини, в яких одна сторона "представник" зобов'язана або має право вчиняти правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.

- виникає на підставі договору, закону, довіреності, акту органів юридичної особи, а також інших підстав, встановлених законом;

- представник може бути уповноважений на вчинення тих правочинів, право на вчинення яких має та особа, яку він представляє;

- представник не може вчиняти правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений особою, яку він представляє;

- представник не може вчиняти правочину від імені особи, яку він представляє, в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, крім випадків, передбачених законом.

Представник зобов'язаний вчиняти правочин особисто. Він може передати свої повноваження частково або повністю інший особі, якщо це спеціально встановлено законом, договором тощо, або якщо представник був змушений до передачі повноважень з метою охорони інтересів довірителя.

Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Представництво, яке ґрунтується на договорі або на акті юридичної особи, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреність - це письмовий документ, який видається однією особою іншій для представництва її інтересів перед третіми особами (ст. 244 ЦК).

За своєю юридичною природою є одностороннім правочином, видача довіреності не вимагає згоди представника, але він має право відмовитися від виконання дій, на які його уповноважує довіритель.

У довіреності має бути вказана особа, на яку видана довіреність (представник), особа, яка її видала (довіритель), має бути чітко відображена воля останньої на вчинення від її імені представником правочину, вказані місце та дата підписання довіреності, оскільки без неї довіреність є нікчемною, прізвище, ім'я та по батькові (повне найменування юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника та особи, які представляють, а в необхідних випадках і посада, яку він займає, строк дії довіреності. Завжди має письмову форму.

Довіреності залежно від характеру та обсягу повноважень бувають:

разові - на вчинення одного правочину (наприклад на продаж будинку або отримання заробітної плати);

спеціальні - на вчинення багатьох правочинів у певній сфері на певний час (наприклад отримання заробітної плати, пенсії, поштового переказу протягом тривалого строку);

загальні (генеральні) - на вчинення багатьох різних правочи-нів в необмеженій кількості у різних сферах діяльності (наприклад на управління майном та ведення справ учасників договору спільної діяльності).

Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

Особа, яка видала довіреність, а потім скасувала її, зобов'язана негайно повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб для представництва, перед якими було видано довіреність.

8. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Суб'єкти інтелектуальної власності - громадяни, юридичні особи, держава.

Об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 420 ЦК) - літературні та художні твори, комп'ютерні програми, фонограми, передачі (програми) організацій мовлення, наукові відкриття, винаходи, промислові зразки, товарні знаки, фірмові найменування та інші результати інтелектуальної власності.

Усі результати творчої діяльності поділяються на дві групи: перша охороняється авторським правом, а друга (так звана промислова власність) - патентним правом.

Майнові права, що належать суб'єктам інтелектуальної власності, можуть передаватися повністю або частково іншій особі за договором, а також у порядку спадкування, якщо інше не передбачено законом. Наприклад, художник, який намалював картину, може продати чи подарувати її, але нікому не може передати право авторства на неї.

Авторське право - це сукупність правових норм, якими регулюються майнові та немайнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки та мистецтва. Положення авторського права передбачені ЦК та Законом України "Про авторське право та суміжні права".

Авторові належить право:

1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору всіма дозволеними законом способами під своїм ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без позначення імені;

2) на недоторканність твору;

3) на одержання винагороди за використання твору іншими особами, крім випадків, зазначених у законі.

При виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни до твору чи в його назву. Забороняється без згоди автора супроводжувати його твори ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, будь-якими поясненнями.

Авторське право на радіо- і телепередачі належить радіотелевізійним компаніям, що передають їх, а на твори, включені в ці передачі, - їх авторам. Авторові твору, створеного при виконанні службового завдання в науковій чи іншій організації, належить особисте немайнове право на цей твір¹.

Використання твору автора (у тому числі переклад на іншу мову) іншими особами допускається лише на підставі договору з автором або його правонаступником, крім випадків, передбачених законом.

Допускається без згоди автора, але із зазначенням його імені:

1) використання цитат з опублікованого твору;

2) публічне виконання музичних творів під час офіційних та релігійних церемоній;

3) вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом з метою освіти, навчання, приватного дослідження.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Воно переходить у спадщину.