Правознавство - Олійник А.Ю. - 11.5. Прокуратура України

У зв'язку зі змінами, що відбулися у нашому суспільстві у нормативно-правових актах, що стосуються діяльності прокуратури обґрунтовується необхідність докорінного реформування головних її функцій. Вказувалось, що із розвитком ринкових відносин і підвищенням ролі судової влади у захисті прав підприємців і власників, змінюється загально-наглядова функція прокуратури у сфері господарської діяльності. При цьому під загально-наглядовою функцією прокуратури слід розуміти нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Продовжуючи і поглиблюючи цей напрямок реформування прокуратури Конституція України розглядає прокуратуру, як організаційно самостійну державно-правову інституцію, яка при виконанні своїх повноважень активно взаємодіє з усіма гілками державної влади і є важливим елементом у забезпеченні балансу між ними.

У відповідності з Конституцією України на прокуратуру України покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді. При цьому прокурор не здійснює нагляду за діяльністю судів, він є рівноправним учасником судового процесу, що поряд з іншими суб'єктами бере участь у дослідженні доказів, а в обвинувальній промові обґрунтовує перед судом свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. Прокурор підтримуючи державне обвинувачення зобов'язаний керуватися вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів, і саме тому у разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Маються на увазі законні інтереси громадян і держави, що зафіксовані у Конституції України та інших нормативно-правових актах. Виходячи із змісту цього пункту можна стверджувати, що прокуратура може представляти будь-які інтереси громадян та держави у суді, але тільки у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Оперативно-розшукову діяльність можуть виконувати тільки визначені у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року, суб'єкти. До них відносять оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів служби безпеки, прикордонних військ, управління державної охорони. При цьому під оперативно-розшуковою діяльністю розуміють систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Важливо підкреслити, що прокуратура наглядає не за самою оперативно-розшуковою діяльністю, а за додержанням законів вищеназваними органами при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

Органами дізнання є: міліція; органи державної безпеки - у справах, віднесених до їх відання; командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ - у справах про всі злочини вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних4 Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи; митні органи - у справах про контрабанду та інші державні органи, повний перелік яких наведений у статті 101 Кримінально-процесуального кодексу України.

Особливу увагу слід звернути, що у Конституції України, щодо цього, вводиться нове поняття - досудове слідство, у зв'язку з чим має бути сформована система цих органів, а також прийнято закон, що регулює її функціонування. На сьогодні цю функцію виконують органи попереднього слідства якими є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки. Діяльність органів попереднього слідства врегульована кримінально-процесуальним законодавством і перебуває під постійним наглядом прокурора, повноваження якого по відношенню до них мають владний характер. Вказівки прокурора у кримінальній справі є обов'язковими для органів попереднього слідства;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Здійснення цієї функції передбачає, що прокуратура наглядає за дотриманням законів в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, тюрмах, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, а також у психіатричних лікарнях з суворим і посиленим наглядом. Надзвичайна важливість цієї функції пояснюється тим, що прокуратура забезпечує законність в установах, де в силу ізоляції від суспільства люди залишаються найменш захищеними з точки зору дотримання їх прав та інтересів;

б) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. З приводу зазначеної функції варто наголосити на тому факті, що вона передбачає собою здійснення нагляду за; по-перше, додержанням прав і свобод людини і громадянина і, по-друге, додержанням законів із цих питань.

Конституцією проголошено, що прокуратура України становить єдину систему, яку складають Генеральна прокуратура, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури. Єдність системи забезпечується тим, що нижчі прокурори підпорядковуються вищим" а всі прокурори - Генеральному прокуророві України. Вона обумовлена єдиними завданнями, функціями, принципами її організації і діяльності, повноваженнями по виявленню правопорушень і засобами реагування на них. Єдність прокуратури означає, що вона функціонує як незалежний централізований державний орган на підставі узгоджених між собою нормативно-правових актів. Так у сучасний період розвитку нашої країни діяльність прокуратури регулюється Конституцією України, Концепцією судово-правової реформи в Україні від 28 квітня 1992 року, Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року, іншими законодавчими актами.

Конституція України встановила, що Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України - Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади. При цьому варто звернути увагу на те, що Конституція України не передбачила, на жаль, підстав звільнення та відставки Генерального прокурора України. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.

І, на закінчення, ще одне надзвичайно важливе зауваження. Слід звернути увагу, що пункт 14 статті 92 Конституції України регламентує, що виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури, тобто у майбутньому у відповідності з Конституцією України буде прийнятий новий Закон України "Про прокуратуру". Окрім того в цьому Законі слід врегулювати питання стосовно ЇЇ системи, структури, органів, кадрів, матеріального і технічного забезпечення та інші.