Правознавство - Олійник А.Ю. - § 1. Фінансове право України: поняття та предмет правового регулювання

§ 1. Фінансове право України: поняття та предмет правового регулювання

Перехід України до ринкових умов господарювання передбачає кардинальні зміни її фінансової системи і створення нового фінансового законодавства. На сьогодні фінансове право як галузь вітчизняного права, що активно розвивається, з позиції його системи поповнилось новими правовими інститутами, розширилось, стало більш різноманітним коло суб'єктів фінансових правовідносин.

Фінансове право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають з приводу формування (мобілізації), розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування з метою виконання поставлених перед ними завдань і функцій.

Фінансове право має особливий предмет і метод його правового регулювання. Його норми регулюють сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. У фінансових правовідносинах проявляється організаційна роль органів державної влади та місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими. Це є головною ознакою, яка відрізняє фінансово-правові відносини від інших відносин грошового характеру, зокрема, у цивільному та адміністративному праві. Водночас існує тісний зв'язок не лише з основними галузями права, зокрема, з конституційним, адміністративним, кримінальним, цивільним, а й із трудовим, пенсійним тощо.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвитку держави. Водночас, відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів господарюючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються.

З-поміж інших, фінансові відносини за своїм змістом та колом учасників відрізняються великою різноманітністю: - бюджетні відносини;

- податкові відносини;

- відносини у сфері загальнообов'язкового державного страхування;

- відносини державного кредиту;

- відносини банківського кредитування і розрахунків;

- відносини регулювання грошового обігу;

- відносини валютного контролю.

У складі фінансових правовідносин виділяють такі основні групи:

- відносини між центральними і місцевими органами державної влади й управління;

- відносини між державними органами і державними підприємствами, установами та організаціями;

- відносини між фінансовими і кредитними органами;

- відносини між фінансовими органами та громадянами;

- відносини між державними господарюючими суб'єктами, які діють на засадах госпрозрахунку;

- відносини між державою в особі уповноважених нею органів та підприємствами, установами й організаціями недержавної форми власності.

Особливості фінансових відносин полягають у тому, що вони:

а) виникають у сфері фінансової діяльності в процесі розподілу і перерозподілу доходу з метою утворення потрібних суспільству фондів споживання і фондів нагромадження;

б) їх об'єктом завжди є гроші або грошові зобов'язання, що пов'язані з формуванням і використанням грошових фондів;

в) є результатом фінансової діяльності держави, у зв'язку з потребою забезпечення держави фінансовими ресурсами і виконання нею властивих їй функцій;

г) е результатом надання правової основи фінансово-економічним відносинам, через правову регламентацію поведінки їхніх суб'єктів;

ґ) для них характерною є обов'язкова участь держави в особі уповноваженого нею органа, що здійснює від свого імені та під контролем держави владні повеління іншій стороні відносин;

д) для них характерною є нерівність сторін, унаслідок їх владного характеру;

е) їх виникнення, зміна та/або припинення, безпосередньо пов'язане з нормативними актами, а отже, суб'єкти цих відносин незалежно від їх організаційної форми та власності, не мають права самостійно встановлювати, змінювати чи припиняти ці правовідносини, що автономно здійснює держава як інститут влади.

Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується метод їх правового регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією зі сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язкового для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є держава або органи місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів чи посадових осіб.

Відповідно до трьох сторін фінансової діяльності (формування, розподіл та використання коштів), методи регулювання фінансових відносин прийнято також ділити на три групи:

а) методи формування (мобілізації) грошових коштів, як то податковий метод, добровільні внески грошових коштів (придбання облігацій, лотерейних білетів), сплата мита, внески до спеціальних фондів тощо;

б) методи розподілу грошових коштів. Такими є: фінансування - як планова, цільова, безповоротна та безоплатна виплата державних грошових коштів з бюджетів; кредитування - також планова, цільова, але платна і поворотна видача коштів у вигляді банківських позик;

в) методи використання грошових коштів. Розрізняють використання грошових коштів безготівковими коштами і готівкою.

Водночас основним методом фінансового права є - державно-владні приписи, які стосуються порядку і розмірів платежів до бюджетної системи держави, фондів, цільового використання державних грошових коштів та ін.