Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Кримінальна розвідка

Друга оцінка значення Рекомендації № R (87) 15 стосовно використання персональних даних у сфері поліцейської діяльності, проведена у 1998 р. Групою Проекту з питань захисту інформації (С J-PD) також посилається на Рекомендацію 1181 (1992)1 стосовно співпраці поліції та захисту персональних даних у секторі поліції (див. вище пункт 2.1.5.2). У ній наголошується на тому, що дієва система боротьби зі злочинністю передбачає обмін даними у секторі поліції та рекомендує прийняти до уваги для подальшої роботи наступні пункти:

o визначення цілей кримінального розслідування правовим шляхом, тобто визначаючи критерії в законі, або процесуальним шляхом, визначаючи органи та обставини, що можуть ініціювати збір даних кримінальної розвідки;

o термін зберігання даних кримінальної розвідки, після якого дані необхідно переглянути або знищити;

o використання даних стосовно особи, що не є підозрюваною, та зібраних під час розслідування певного злочину, для розслідування інших злочинів, не пов'язаних між собою;

o узгодженість даних з відкритих джерел, як-от Інтернет або загальнодоступні файли, з даними поліції з метою пошуку даних про осіб, що раніше не були підозрюваними;

o повідомлення осіб, про яких у поліції зберігаються дані;

o зберігання та використання генетичних даних з огляду на встановлення осіб злочинців;

o створення наглядового органу для захисту даних про особу, що зберігаються поліцією;

o розробка інструментів моніторингу використання методів розслідування, включаючи збір, зберігання та використання особистої інформації.

У своєму звіті пан А. Патійн, експерт СJ-РD з Нідерландів, вимагає урівноваження повноважень, необхідних для поліції, та обмежень, необхідних для захисту приватного життя, що постійно змінюються за причини розвитку інформаційних технологій. "З одного боку, ця технологія сприяє більш ефективному досягненні своєї мети злочинцями; з іншого боку, вона сприяє більш ефективному виконанню своїх обов'язків поліцією." Оскільки дані, що ґрунтуються на підозрах, можуть вплинути на положення будь-кого у суспільстві навіть більше, ніж дані, що ґрунтуються на визнанні винним, зокрема, коли інформація стає відомою поза межами сектору поліції, кримінальні дані у більш широкому розумінні, на його думку, сприймаються як такі, що потребують захисту. Після аналізування європейських правових положень він приділяє окрему увагу так званій кримінальній розвідці. Він вважає, що дані не відносяться до розряду таких, що були отримані через здійснення "кримінальної розвідки", якщо вони збираються під час кримінального розслідування, коли існує достатнє підґрунтя для підозри особи у скоєнні певного кримінального злочину незалежно від того:

(1) чи ці дані використовуються тільки у кримінальній справі, під час розслідування якої її було зібрано, чи після цього вони також будуть використовуватися для розслідування злочинів у майбутньому;

(2) чи були зібрані ці дані, використовуючи або не використовуючи повноваження, гарантовані Кримінальним Кодексом.

Він пропонує:

1. Національні законодавці мають точно відповісти на ряд питань стосовно захисту даних у національному Законі про захист даних, національному Кримінальному кодексі або у поліцейському праві.

2. Держави-члени мають у їхньому національному законодавстві визначити чіткі цілі, що можуть бути предметом кримінальної розвідки. Звідси можна висловити припущення щодо серйозної організованої злочинності та злочинів що потенційно загрожують суспільству. Закон має чітко визначати часові рамки періодичного переглядання даних, що зберігаються протягом довгого періоду.

3. Будь-яке повноваження контролювати використання загальних даних або узгодженість з метою попередження злочину на основі даних поліції, зібраних під час кримінальних розслідувань на основі величезної кількості осіб, можливо, абсолютно непричетних до будь-якого злочину, має обмежуватись окремими серйозними випадками, визначеними у Кримінальному кодексі, та гарантуватись на основі певних повноважень судової системи.

4. У Кримінальному Кодексі має чітко визначатись, у яких випадках файли поліції можуть узгоджуватись з загальнодоступними файлами, фінансовими даними стосовно незвичних фінансових операцій або зі скачаними з Інтернету.

5. Закон має бути чітким стосовно обставин, за яких має бути проінформований суб'єкт даних, чи за ініціативою поліції, чи на прохання суб'єкта даних. Позиція приватних осіб, що співпрацюють з поліцією у сфері подання персональних даних про третіх осіб, має бути чітко визначеною.

6. Держави-члени у своєму національному законодавстві мають створити систему незалежного нагляду над файлами поліції у країні, що буде мати дієві повноваження застосовувати правила захисту даних у випадку невідповідності.

7. Рекомендовано, щоби будь-яке повноваження контролювати використання загальних даних або узгодження з метою попередження злочину на основі даних поліції, зібраних під час кримінальних розслідувань на основі величезної кількості осіб, що, можливо, абсолютно непричетні до будь-якого злочину, було обмежене окремими випадками, описаними у Кримінальному кодексі, та було гарантовано на основі певних повноважень судової системи.

8. Рекомендується, щоби Кримінальний кодекс у окремих випадках включав до повноважень судової системи узгодження з загальнодоступними файлами, даними про незвичні фінансові операції або отриманими з Інтернету файлами поліції, якщо це вважається необхідним для розслідування або завершення певного кримінального злочину.

9. Багатогалузева група у Раді Європи буде розглядати певні проблеми у відношенні до/ що стосуються генетичних даних. Група може взяти вищезазначені питання до уваги.

10. Національні законодавці мають розглянути можливість нормативних засобів контролю за використанням методів розслідування поліції, що включають в себе збір, зберігання та використання особистих даних.