Приватне життя і поліція - Римаренко Ю. І. - Право на доступ до документів

Ст. 7 Хартії захищає особисте та сімейне життя: "Кожна людина має право на повагу до її особистого та сімейного життя, житла та таємниці комунікації (спілкування)".

Права, гарантовані ст. 7, відповідають правам, гарантованим ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини, та враховують останні досягнення в сфері технологій шляхом заміни слова "кореспонденції" на слово "комунікації" (спілкування). Як передбачено ст. 52 (3), значення та сфера дії цього права цілком відповідають значенню та сфері дії відповідної статті Європейської конвенції про захист прав людини. Отже обмеження, які можуть бути накладені правовим шляхом на це право, відповідають тим обмеженням, що передбачені ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини (див. вищеп. 2.1.1.1).

Захист персональних даних

Стаття 8 Хартії присвячена захисту інформації особистого характеру:

1. Кожна людина має право на захист персональних даних про свою особу.

2. Такі дані повинні оброблятися справедливо в спеціальних цілях та за згодою особи, якої вони стосуються, або на будь-якій іншій нормативно-правовій основі, встановленій законом. Кожна людина має право на доступ до персональних даних, зібраних про неї, та право на виправлення таких даних.

3. Дотримання цих правил контролюється незалежним органом.

Ця стаття заснована на положеннях ст. 286 Угоди про створення Європейської Союзу та Директиви 95/46/ЕС Європейського Парламенту та Ради Європи "Про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних та безперешкодного руху цих даних" (OJ L 281,23.11.1995 р.), а також на положеннях ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та Конвенції Ради Європи від 28 січня 1981 р. "Про захист фізичних осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних", ратифікованої всіма державами-членами ЄС. Право на захист персональних даних реалізується згідно з умовами, викладеними у вищезазначеній Директиві, та може обмежуватися згідно з положеннями ст. 52 Хартії.

Право на доступ до документів

Ст. 42 Хартії основних прав Європейського Союзу гарантується спеціальне право на доступ до документів Європейського Парламенту, Ради Європи та Європейської Комісії:

"Будь-який громадянин Європейського Союзу, будь-яка фізична або юридична особа, що мешкає або має юридичну адресу в державі-члені ЄС, має право на доступ до документів Європейського Парламенту, Ради Європи та Європейської Комісії". Право, гарантоване цією статтею, аналогічно праву, гарантованому ст. 225 Угоди про створення Європейського Союзу. Як передбачено ст. 52 (2) Хартії, таке право застосовується згідно з умовами, встановленими цією Угодою.

Обмеження

У ст. 52 Хартії описується сфера дії гарантованих прав наступним чином: "1. Будь-які обмеження щодо здійснення прав та свобод, що визнаються цією Хартією, мають бути передбачені законом та поважати сутність таких прав та свобод. У відповідності до принципу пропорційності, обмеження можуть встановлюватися лише якщо вони є необхідними для досягнення цілей в загальних інтересах, визнаних ЄС, або є необхідними для захисту прав та свобод інших осіб.

2. Права, визнані цією Хартією, що засновуються на Консолідованих договорах ЄС та Угоді про створення ЄС, здійснюються при дотриманні умов та в рамках обмежень, встановлених цими угодами.

3. Ця Хартія містить права, що відповідають правам, гарантованим Конвенцією про захист прав людини; значення та сфера дії таких прав мають бути аналогічними тим, що встановлені вищезазначеною Конвенцією. Це положення не може зашкодити законодавству ЄС забезпечити більш розширений захист прав та свобод людини."

Метою ст. 52 є визначення сфери дії гарантованих прав. В § 1 йдеться про заходи щодо обмеження таких прав. Формулювання базується на прецедентному судовому праві: "в прецедентному праві Європейського суду чітко визначено, що обмеження щодо здійснення основних прав, зокрема, в контексті спільної організації ринку, мають чітко відповідати завданням, що становлять загальний інтерес для держав-членів ЄС, та не представляють собою, з огляду на ціль, що переслідується, непропорційного та недоцільного втручання, яке підриває власне засади цих прав." (постанова суду від 13 квітня 2000 р., справа С-292/97 § 45 про причини). Посилання на загальні інтереси, визнані ЄС, охоплює як цілі, встановлені в ст. 2, так і інтереси, що захищаються окремими положеннями Угоди, такими як ст. 30 або 39 (3). У § 2 визначено, що, якщо право витікає з Консолідованих договорів ЄС, то воно є суб'єктом умовте обмежень, встановлених цими Угодами. Хартія не змінює системи прав, передбаченої такими Угодами. § 3 покликаний забезпечити необхідну спорідненість положень Хартії та положень Європейської конвенції про захист прав людини шляхом дотримання принципу відповідності прав, встановлених даною Хартією, правам, гарантованим Європейською конвенцію про захист прав людини, а також відповідності значення та сфери дії прав, в тому числі санкціонованих обмежень щодо цих прав, правам та обмеженням, визначеним вищезазначеною Конвенцією. Це, зокрема, означає, що законодавець, викладаючи обмеження щодо цих прав, має дотримуватися тих же стандартів, що викладені у детальних заходах щодо обмежень, зазначених в Конвенції, не порушуючи при цьому автономність законодавства Співдружності та Європейського Суду. Посилання на Європейську конвенцію про захист прав людини включає як саму Конвенцію, так і протоколи до неї. Значення та сфера дії гарантованих прав визначаються не лише текстом цих правових інструментів, а й прецедентним правом Європейського суду з прав людини та Суду Європейської Співдружності.

Останнє речення цього параграфу покликане дозволити ЄС гарантувати всеохоплюючий захист.