Проблеми теорії держави і права - Машков А. - Мета та завдання лекції

Мета та завдання лекції

Метою даної лекції є надання загальних уявлень про те, що таке держава, як особливий суспільний інститут, який безпосередньо та в значній мірі впливає на формування і функціонування правової дійсності. Необхідність розгляду питань, пов'язаних з державою у межах ЗЮН, обумовлено тим, що, як це відзначалося раніше, ігноруючи питання, пов'язані з державою, неможливо сформувати цілісне та системне уявлення не лише про правову дійсність загалом, а й описати, проаналізувати та зрозуміти специфіку функціонування окремих правових інститутів та явищ.

Щоб досягнути такої мети необхідно вирішити, як мінімум, наступні завдання:

• дати загальну характеристику поняттю "держава", як суспільно-політичному явищу;

• визначити основні ознаки держави та охарактеризувати їх;

• проаналізувати питання, що пов'язані із суспільною сутністю, суспільним призначенням та суспільною цінністю держави;

• розглянути основні концепції державорозуміння, які поширені в соціально-політичній та державно-правовій думці. Зазначене розуміння цілей та завдань цієї

лекції зумовили її структуру і зміст.

План лекції

• Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави.

• Ознаки держави:

• субстанціонально-просторові;

• змістовно-публічні;

• інституціональні;

• регулятивно-нормативні;

• елементи та атрибути держави.

• Сутність держави.

• Соціальне призначення та цінність держави.

• Визначення поняття "держава".

• Класифікація державознавчих теорій за найважливішими критеріями.

• Висновки.

Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави

В історії суспільно-політичної думки було здійснено безліч спроб проінтерпретувати феномен державності, у тому числі визначитись з питаннями її соціальної сутності і цінності, соціального призначення та функцій тощо. Фактично всі більш-менш відомі мислителі та політичні діячі здійснили спробу, сформулювати своє бачення проблематики, пов'язаної з державою. Тому осмислити та проаналізувати увесь спектр поглядів на державу докладніше, на наш погляд, неможливо, особливо, якщо таке завдання ставиться окремим вченим.

Однак зазначене не означає, що слід зовсім відмовитись від намагання зрозуміти що являє собою держава? Чим вона відрізняється від інших соціальних інститутів? Які її функції? Для чого вона існує? Ці намагання можуть мати перспективу, однак за умови здійснення наукового аналізу, істинність якого багато в чому буде залежати від правильності виділення найбільш важливих, істинних та значущих підходів до розуміння основних питань державорозуміння.

Тому в ході лекції, крім іншого, буде здійснена спроба провести класифікацію підходів до розуміння держави за деякими критеріями, а також подана загальна характеристика найпоширеніших на сьогодні державознавчих концепцій, а також тих державознавчих теорій, які значно вплинули на розвиток державно-правової думки та практики.

Перш за все слід підкреслити, що питання про державу, її походження, сутність, соціальну цінність, функції, типологію, роль в суспільстві тощо віддавна належать до основних та гостро дискусійних у державознавстві. З точки зору В. Хропанюка, це пояснюється щонайменше трьома причинами:

"...По-перше, названі питання прямо і безпосередньо стосуються інтересів різноманітних прошарків, класів суспільства, політичних партій і рухів.

По-друге, ніяка інша організація не може конкурувати з державою в різноманітті виконуваних завдань і функцій, у впливі на долю суспільства.

По-третє, держава дуже складне і внутрішньо суперечливе суспільно-політичне явище"¹.

Породжена суспільством, його протиріччями, держава сама неминуче стає суперечливим соціальним явищем, суперечливим об'єктом дослідження. З одного боку, держава, як форма організації суспільства, покликана забезпечувати його цілісність і керованість, тому вона вимушена виконувати функції, зумовлені потребами суспільства, а отже, служити його інтересам. З другого боку, держава - це політичний інститут, певна результуюча політичного процесу, розкладу та співвідношення політичних сил (стратних груп) у суспільстві, а відповідно, держава не може в своїй діяльності не реалізовувати інтереси тих груп, які володіють політичною владою у суспільстві. Крім того, держава - це суспільний феномен, який має самоідентифікацію, власні інтереси. Тому в діяльності держави збігаються не тільки боротьба суспільних груп за панування їх волі в державній волі, а її боротьба між державою (її окремих інститутів) з суспільством в цілому, не говорячи вже про протистояння окремих державних інститутів між собою. Все це робить питання, пов'язані з державою, заполітизованими, заідеологізованими, дуже заплутаними тощо, а дослідження цих питань схожими на "бойові дії".

У той же час слід враховувати, що, якщо хоча б якимось чином не відповісти на питання, які пов'язані з основними моментами буття держави, то, відповідно, не можна сформувати цілісну, науково обґрунтовану та логічно не суперечливу систему поглядів не тільки на державну, а й на правову дійсність, які, на нашу думку, не існують у відриві одне від одного. Саме тому в якості об'єкта ЗЮН як науки та навчальної дисципліни пропонується розглядати державно-правову дійсність, а відповідно у предмет ЗЮН включати питання, які пов'язані з державою.

Якщо залишити осторонь ідеологічне та політичне підґрунтя питань, що пов'язані з державою, то вже сама багатогранність прояву держави у суспільному бутті, її багатофункціональний і значний вплив на суспільні відносини, вже це саме по собі може поставити, як уже зазначалось вище, під великий сумнів саму можливість пізнання цього суспільного інституту. То уявляється, що саме завдання комплексного дослідження держави повинне в якійсь мірі "лякати" дослідника, застерігати його від абсолютизації певних суджень та тверджень, вимагати значної обережності у висновках та пропозиціях. Не випадково В. Чиркін пише, що "держава в один і той же час - це ідея та факт, абстракція та організація", вона не має конкретної реальності, але її присутність відчувається постійно. Цей термін, часто використовується у загальноосвітніх публікаціях, соціологічних та політичних дослідженнях, у науковій державознавчій літературі і у повсякденному житті, однак розуміється неоднаково. У пересічному вживанні мова йде, як правило, про географічне поняття - про державу, але і тоді іноді вона називається неточно ... Автори багатьох публікацій, використовуючи термін "держава", мають на увазі суспільство ... В деяких виданнях, у тому числі словниках, визначення держави починається з твердження, що "держава - суспільство", хоча цьому суспільству притаманні деякі особливості. У філософських працях, виданих у колишньому СРСР, держава ототожнювалась з політичною організацією суспільства.

У спеціальній державознавчій літературі під державою розуміють насамперед особливу, універсальну для даного суспільства політичну організацію, яка володіє публічною (державною) владою та спеціальним апаратом управління суспільства ... У межах більш-менш загального підходу до феномену державності в державознавстві існує безліч різних шкіл, які пропонують свої визначення"².

Вочевидь, що необхідно відрізняти державу від таких явищ, як країна, суспільство, політична система тощо. Коли ми говоримо про країну, то маємо на увазі певний регіон земної кулі з його кліматом та ландшафтом, звіриним та рослинним світом, природними копалинами, населенням, суспільним, державно-правовим та політичним устроєм, економікою, культурою, звичаями, релігією тощо. Під суспільством, тут не даємо наукової дефініції, як і у випадку з поняттям "країна" розуміють, як правило, відособлену від природи частину світу, яка є формою життєдіяльності, взаємовідносин людей, що історично склалась. Поняття "суспільство" включає в себе, зокрема, економіку, науку, мистецтво, мораль, релігію, політичну систему, право, звичаї. Розглядаючи політичну систему суспільства, ми торкаємось питань порядку формування та реалізації владних функцій у межах країни. Зрозуміло, що зазначені три поняття за своїм змістом є більш широкими поняттями стосовно понять "державно-правова дійсність" та "держава".

Відповідні співвідношення існують між поняттям "держава" та більш вузькими поняттями, наприклад, такими, як: "державний орган", "гілка державної влади", "механізм держави" тощо. Зрозуміло, що, з одного боку, розмежування зазначених понять з поняттям "держава" можливе лише за умови чіткого розуміння терміна "держава", а з другого боку, сам зміст згаданих більш вузьких понять формується виходячи із розуміння, що таке є держава.

Таким чином, для формування достатньо розвинутої соціально-політичної та державно-правової теорій необхідно дослідити питання, пов'язані з розумінням держави, як суспільно-політичного інституту, її соціальним та функціональним призначенням, соціальною сутністю та цінністю тощо. Слід зазначити, що у суспільній науці існує безліч підходів щодо відповіді на згадане питання. Як відзначає В. Афанасьев "Множинність таких теорій пов'язана не тільки із складністю, багатосторонністю держави як суспільного явища, різноманіттям її форм у минулому та сьогоденні, а й з тим, що держава здійснює політичну владу, її діяльність прямо зачіпає інтереси різних соціальних класів і груп. Пов'язано це і з різноманіттям ідеологічних позицій та філософських підходів різних авторів"*. Тобто у межах домінуючих у вітчизняній літературі підходів до поділу "об'єктивне-суб'єктивне", можна виділити дві групи причин, які призводили, призводять та будуть призводити до виникнення ранніх підходів до розуміння того, що являє собою держава. Це:

об'єктивні причини, тобто причини, які зумовлені самим характером прояву держави та суспільства. До них відносять, зокрема,

• складність та багатогранність прояву держави у суспільному житті;

• поліваріантність форм прояву держави;

• історична мінливість форм прояву держави тощо;

суб'єктивні причини, тобто причини, які зумовлені впливом на розуміння державознавчих питань особистості дослідника (мислителя тощо). До них можна, зокрема, віднести:

• соціальну зацікавленість суб'єкта/і пізнання;

• загально світоглядні, ідеологічні, політичні тощо принципи та підходи окремих представників науки, державних, політичних та суспільних діячів;

• обмеженість доступу суб'єктів пізнання до емпіричної інформації, що стосується держави тощо.

Як вже підкреслювалось вище, уявляється, що без відповідної класифікації підходів до тлумачення держави та окремих питань, що з нею пов'язані, через відповідні причини (зокрема, величезний емпіричний та коментаторський матеріал) неможливо здійснити державознавче дослідження. Тому питання про поділ підходів до розуміння держави в науковій літературі достатньо інтенсивно обговорюється, при цьому єдиної точки зору тут на сьогодні немає. Нижче розглянемо деякі з них.

З точки зору В. Чиркіна, "у сучасній науковій літературі можна виділити п'ять основних підходів до поняття держави: теологічний (широко використовується у мусульманських вченнях у зв'язку із концепцією халіфату); класичний (держава як сукупність трьох складових - влади, території, населення); юридичний (держава - юридична персоніфікація нації); соціологічний (представлений найбільшою кількістю шкіл, у тому числі марксистським направленням у державознавстві); кібернетичний (держава як особлива система у зв'язку з потоками інформації, прямими й зворотними зв'язками)*.

Якщо пояснити точку зору, яку навів В.Чирків, то тут слід вказати, що в літературі вважається, що:

• згідно з теологічним підходом держава створена Богом, а ЇЇ діяльність - реалізація божої волі. Саме Бог визначає сутність і форму її діяльності. Цей підхід з'явився у далекому минулому, але це не означає, що його нині не існує чи він малопоширений;

• відповідно до класичного (арифметичного) підходу, який виходить зі світського характеру держави, остання розглядається як єдність трьох елементів: влади, території та населення. Цей підхід, як і теологічний, має своє коріння у далекому минулому, у традиціях античної думки. У сучасних умовах зазначений підхід широко використовується у працях західних політологів, соціологів, юристів, спеціалістів з міжнародного публічного права, а також вітчизняних вчених.

• юридичний підхід стосовно поняття держави розглядає державу перш за все з пози ці й нормативізму: як юридичну особу, сукупність правовідносин. Як зазначав французький юрист М. Тропе у своїй праці "Юридична теорія права", "держава - це персоніфікований юридичний порядок", що це "річ чисто абстрактна", а не фізичне явище⁵. Цей підхід панував у науці до Другої світової війни. На сьогодні він також досить поширений. Відомим представником цього підходу був австрійський вчений Г. Кельзен, який визначив державу як специфічну нормативну єдність.

• у соціологічній концепції, держава - це організація публічної політичної влади будь-якого типу, незалежно від форми та змісту. Загальною рисою для усіх варіантів соціологічної концепції держава є заперечення юридичної природи держави та абсолютизація її силової природи, розгляду як основи держави фактичних відносин володарювання. Загальне поняття "держави" в соціологічній концепцій зводиться до такого: держава - це найбільш діяльна (найбільш сильна, верховна, суверенна) організація влади у населення певної території. Ця концепція держави використовувалася в класичному легістському позитивізмі (Дж. Остін, Г. Шершеневич, Л. Гуплович) для яких: "Право - це наказ держави, верховної влади, суверена". При такому право розумінні виходить, що держава як сила первинна, а "право" (закони) вторинне, що держава - це гола монополія сили, яка передує закону.

• прихильники техніко-кібернетичного підходу зовсім відходять від традиційних точок зору на розуміння держави. Вони розглядають державу як абстрактну систему, яка діє згідно з загальними принципами теорії систем.

Така класифікація має право "на життя", однак вона має суттєвий недолік - відсутність єдиного класифікаційного критерію. Тому вона є досить еклектичною і навряд чи є прийнятною.

Однак, незважаючи на те, що хоча позиція В. Чиркіна є не зовсім точною та повною, втім, є більш правильною та вдалою, ніж погляди інших авторів, зокрема, В. Нерсесянца. Останній, розглядаючи питання про підходи до розуміння держави, виділяє соціологічну, легістську та лібертарну концепцію держави.

Перші дві він трактує так як наведені вище (соціологічна та юридична відповідно), згідно з лібертарним підходом, держава - це універсальне політичне суспільство й водночас організація у суспільстві, яка володіє особливою суверенною публічною (державною) владою та спеціалізованим апаратом регулятивного (в т. ч. примусового) впливу (включаючи соціально-політичний арбітраж), яка виражає перш за все (і не тільки) інтереси домінуючого соціального прошарку (класу), та яка виконує загальні для суспільства завдання. Ця організація будується на основі поділу населення за політико-територіальними одиницями, створення спеціальних органів, виділення управлінського персоналу, використання інститутів громадянства і права⁶.

Слід визнати, що класифікація підходів до розуміння держави, яку здійснив В. Нерсесянц також не може бути визнана як прийнятна з підстав, які вже були зроблені відносно точки зору В. Чиркіна. Але в ній є ще недолік, вона повністю відкрито ігнорує цілі, напрями державорозуміння, зокрема теологічний підхід.

Існують і інші точки зору на це питання. Так, В. Афанасьєв вважає, що "існуючі теорії держави умовно можна поділити на чотири групи: про сутність держави, про її цілі та завдання, про засоби та методи її діяльності, про шляхи та перспективи її подальшого розвитку. Оскільки автори, які розглядають у своїх працях проблеми, що пов'язані з державою, так чи інакше звертаються до всіх вказаних питань, то теорії, які відносяться до цих груп, взаємодіють між собою, утворюють різні варіанти"⁷. Друге речення наведеної цитати В. Афанасьєва, наштовхує на роздуми, для чого тоді вводити наведену ним класифікацію підходів до розуміння держави, якщо вона взагалі нічого не дає, оскільки реально існуючі теорії водночас розглядають всі ці аспекти державорозуміння. У межах однієї теорії, якщо вона достатньо розвинута, знаходимо відповіді на питання, що стосуються і сутності держави, і її цілей та завдань, і засобів та методів ЇЇ діяльності, і шляхів та перспектив її подальшого розвитку. У межах різних теорій відповіді на ці питання можуть відрізнятись, але що їх різнить? Мабуть, у цьому зміст відповіді на ці питання, однак із класифікації В. Афанасьєва не зрозуміло в чому різниця між змістами відповідей на одне і теж питання. Тому вважаємо, що з точкою зору Афанасьєва щодо поділу підходів до розуміння держави важко погодитись. Ця класифікація є ще менш вдалою ніж у В. Нерсесянца.

Вбачається, що неузгодженості та недоліки, які ми знаходимо у процесі розгляду питання класифікації на групи підходів до розуміння держави, пов'язані з тим, що упускається з виду та обставина, що розуміння держави формується та включає в себе розуміння деяких відносно самостійних від інших питань державознавства, однак визначальних аспектів державності, а саме розуміння Ті ознак, соціальної сутності, соціального призначення та соціальної цінності, визначальні особливості її функціонування.

Тому, щоб дати класифікацію теорій державо-розуміння треба, по-перше, визначитись відносно згаданих аспектів держави, а по-друге, класифікувати підходи до розуміння держави вже залежно від змісту тлумачень цих аспектів. Тому далі будуть розглянуті питання про ознаки, соціальну сутність, соціальне призначення та соціальну цінність держави, після цього буде дана класифікація підходів щодо розуміння держави.