Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 1.5. Зарубіжний досвід профілактики злочинів

Інтернаціоналізація й тенденція транснаціональності злочинності зумовлюють зростання значення такої складової організації профілактики злочинів, як вивчення та використання закордонного досвіду. В останні два десятиліття у США, Канаді, Японії активного розвитку набуває теорія і практика профілактики злочинів. Кримінологи ведуть мову не про профілактику злочинності як соціального явища, а лише про її обмеження або про стримуючий вплив на конкретні криміногенні фактори й обставини. Все-таки у практичному аспекті профілактикою злочинів робиться дуже багато, зокрема вбачається, що профілактика не може бути ефективною, якщо вона не організована на систематичній і скоординованій основі і не включає заходів щодо поліпшення життя населення, удосконалення карного правосуддя і пенітенціарної системи.

У країнах - членах Європейського Союзу виділяють два рівні профілактики злочинів: соціальну і ситуаційну. Соціальна профілактика спрямована на зміну несприятливих умов формування особистості людини, особливо мікросередовища й мікросоціальної ситуації. Ситуаційна виходить із того, що окремі категорії злочинних діянь відбуваються за певних обставин, у певний час і певних місцях. Сама ситуація стимулює й провокує певні види злочинів (вуличні бійки у кінотеатрах і розважальних закладах, зґвалтування у парках, скверах і т. ін.). Така профілактика, за вітчизняної теорії, слугує запобіганню злочинам та їх припиненню.

У Федеративній Республіці Німеччина виділяють первинну, вторинну і третинну превенцію. Первинна спрямована на подолання дефіциту соціальності й позитивної правосвідомості як головної причини злочинів. Вторинна здійснюється поліцейськими органами й пов'язана із правовими засобами втримання від злочинів. Третинна превенція - це ті профілактичні заходи й засоби, які застосовуються у процесі покарання та ресоціалізації злочинців.

Для координації профілактичної діяльності у багатьох країнах створені відповідні органи (наприклад, Національні ради). Основними їхніми функціями є: збір інформації, планування, виконання та оцінка програм щодо профілактики злочинів, координація діяльності поліції й інших органів, що працюють у цій сфері, забезпечення участі населення, співробітництво із засобами масової інформації, науково-дослідна робота, співробітництво із законодавчими органами, навчальна підготовка.

У практичній діяльності поліції широко пропагується теза про те, що злочини відбуваються найчастіше тоді, коли потенційний злочинець натрапляє на вразливу, неохоронювану жертву або об'єкт. Тому превентивні заходи повинні бути спрямовані або на злочинця, або на систему безпеки, або на потенційну жертву (індивідуальна, загальна й віктимологічна профілактика). У цій тріаді особлива увага приділяється охоронній профілактиці та цілеспрямованій роботі з населенням, спрямованій на його самозахист.

У ФРН тривалий час вважалося, що профілактика злочинів є "додатковим продуктом" поліцейської роботи, адже саме існування апарату поліції діє як фактор, що стримує злочинність. Але починаючи з 60-х років поліція широко практикує цілеспрямовану роботу із громадськістю з орієнтацією на самозахист: консультує населення, як за допомогою технічних засобів вберегти від злодіїв майно і як, завдяки правильним діям, не стати жертвою злочину. З цією метою практикуються: безкоштовне поширення порад щодо профілактики злочинів, трансляція і демонстрація у засобах масової інформації передач із циклу "Кримінальна поліція радить". Існує спеціальна програма кримінальної поліції з профілактики злочинів, центральною тезою якої є: будь-який контакт поліцейського з населенням повинен служити інтересам профілактики.

У Сполучених Штатах Америки використовуються три моделі превентивної діяльності: модель громадських установ, модель безпеки індивідуума та модель впливу через навколишнє середовище. На федеральному й місцевому рівнях реалізуються програми профілактики злочинів. У деяких штатах участь громадян у зміцненні правопорядку сприяла тому, що кількість пограбувань знизилась на 30%. За інформацію, що має оперативно-профілактичне значення, дається винагорода.

У Канаді широко практикується участь громадян у патрулюванні. Діючи разом з поліцією, цивільні патрулі справляють позитивний вплив: знижують страх перед злочинцями, й підтримують відчуття особистої безпеки. У разі необхідності створюються так звані контрольні пости навколо виявлених зон підвищеної злочинної активності, особливо в нічний час.

У Великобританії розроблені мінімальні стандарти кримінальної безпеки, широко залучається населення до співробітництва з поліцією (патрулювання, чергування в найбільш криміногенних районах). Представникам громадськості безкоштовно видається "поліцейське" обмундирування (без знаків розрізнення і службової атрибутики), а також засоби радіозв'язку, кийки, наручники й навіть зброя для "бойового" патрулювання на поліцейських автомобілях. Уся ця діяльність дістає моральну й матеріальну підтримку суспільства й держави.

Найбільш витребуваною є віктимологічна профілактика злочинів. Вона не вимагає значних матеріальних витрат і реалізує властиве всім людям прагнення до самозахисту. У Західній Європі й США публікуються численні популярні статті і рекомендації на тему "Як захистити себе, свою родину, своє житло і свою власність від злочинних посягань". Реалізуються програми захисту потерпілих і свідків у кримінальних справах, створено асоціації потерпілих від злочинів. Скрізь виникають "Асоціації сусідів", члени яких патрулюють мікрорайони й селища та у разі необхідності викликають поліцейські патрулі.

У всіх навчальних закладах - від початкової школи до вишів - проводяться заняття з прикладної віктимології. Бажаючі можуть не тільки прослухати лекції, а й пройти спеціальний тренінг: опанувати прийоми самозахисту та виробити навички оптимальної поведінки в екстремальних ситуаціях.

Досить цікавим є так званий архітектурний напрям у практиці профілактики злочинів. Установлено, що у багатоповерхових житлових будинках реєструється у сім разів більше злочинів, ніж у малоповерхових. Виявилося, що архітектурний стиль великих міст нерідко ініціює злочин і полегшує його вчинення. Ці фактори почали враховувати у практиці містобудування при виконанні таких робіт: розширення обсягу будівництва малоповерхових котеджів; скорочення кількості тупиків, прохідних дворів, підвалів і підземних переходів; знесення будинків, що визначають "криміногенний ландшафт". У Лондоні жителям криміногенного кварталу Стоун-бридж Міністерство житлового будівництва виділило по І тис. фунтів стерлінгів для обладнання кожної квартири цього кварталу системою сигналізації й іншими засобами захисту.

У Західній Європі і США величезна увага приділяється превентивним заходам, спрямованим на профілактику насильства у суспільстві. Так, Адміністрація Президента США прийняла федеральну програму морального оздоровлення американського суспільства. Основними елементами! цієї програми є:

- формування ненасильницьких установок і навичок у підростаючого покоління;

- підтримка місцевих громад у запобіганні насильству;

- припинення розпалювання расової, національної і культурно-національної ворожнечі;

- обмеження поширення зброї серед громадян;

- ідеологічне і матеріальне стимулювання оздоровлення сімейного способу життя;

- рекомендації засобам масової інформації щодо скорочення реклами насильства і про посилення пропаганди, що сприяє скороченню насильства;

- розроблення наукових досліджень, присвячених виявленню умов, за яких профілактика злочинів дає найкращі результати.

Потрібно відзначити, що програми профілактики насильства розробляються у рамках двох основних напрямів профілактики злочинів, прийнятих у США: соціального реформування і клінічної кримінології. Крім цих моделей у практиці профілактики злочинності в останні роки досить популярними стають заходи, пов'язані із реформою поліцейської системи на основі використання досягнень науки.

Численні комісії, що перевіряли діяльність поліцейських відомств США, дійшли висновку, що ці структури ізолювалися від населення й не в змозі контролювати розвиток криміногенної ситуації у країні. Нова стратегія дістала назву громадської поліцейської діяльності. Відповідно до неї головним завданням поліції є активна діяльність з профілактики злочинів, а не реагування на повідомлення та протидія. Акцент став робитися на демонстрацію присутності поліцейських у житлових районах. При цьому поліцейські значною мірою відмовилися від використання автомобілів, аби бути ближче до людей. Із цією ж метою вони користуються велосипедами або патрулюють пішки.

Велика увага приділяється усуненню причин і умов злочинів, припиненню актів вандалізму, запобіжним заходам щодо конфліктних ситуацій у родині, формуванню довірчих відносин між поліцією і громадянами.

Значну роль у підвищенні ефективності профілактики злочинів відіграє використання досягнень науки. Особливо перспективними є застосування лазерної та іншої оптичної техніки з метою контролю над рухом транспорту, наркотиків, зброї тощо; удосконалення методик складання соціально-психологічного портрета злочинця на основі характерних ознак злочину і обстановки на місці його вчинення; підвищення рівня інформаційного забезпечення запобігання злочинам і їх припинення. У США створені Національний центр інформації про злочини. Уніфікована система обліку й реєстрації злочинів та Автоматизована система ідентифікації відбитків пальців.

Досить поширеною мірою покарання стає домашній арешт із електронним моніторингом, що є ефективним заходом профілактики рецидиву злочинів. З нетрадиційних методів профілактики злочинів, що практикуються у США, слід відзначити спроби застосовування гіпнозу і медитацій (групові сеанси гіпнозу й антикриміногенної медитації) .

Вивчення моделей, форм і методів профілактики злочинів, що використовуються у закордонних країнах, дає підстави дійти висновку: відбувається постійний рух до реалізації у цій діяльності принципів системності, адекватного забезпечення, гуманізму й участі всіх членів суспільства.