Судоустрій - Молдован В.В. - 8. Суди незалежної України (1991-2010 рр.)

За формою правління Гетьманська держава 1918 р. була буржуазно-поміщицькою монархією з широкими повноваженнями Гетьмана. Він сам визначав свою компетенцію як верховного правителя, затверджував закони, призначав склад уряду (Раду міністрів) і Генерального суду, одноосібно керував зовнішньополітичними і військовими справами, вирішував питання помилування. На випадок смерті чи тривалого перебування Гетьмана за межами України утворювався тріумвірат - колегія верховних правителів держави, одного з яких заздалегідь призначав сам Гетьман, другого обирав Державний сенат, а третього Рада міністрів.

Використовувалися судова система і законодавство Російської імперії, поліційні жандармські функції виконував Департамент державної варти, а судові - Генеральний суд (Державний сенат).

7. Суди української РСР (1922, 1924, 1938 рр.)

У 1924 р. у складі УРСР була створена Автономна Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (АМРСР), судова система якої складалася із народних судів і Головного суду АМРСР.

У зв'язку зі скасування у 1925 р. губерній і створенням замість них округів, губернські суди були замінені окружними.

У складі окружних судів і Головного суду АМРСР діяли надзвичайні сесії, які розглядали справи про "Політичний бандитизм". Розслідувало ці справи Головне політичне управління ( ГПУ).

У 1924 р. був створений Верховний суд СРСР і Об'єднане державне політичне управління (ОДПУ) для боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній роботі транспорту.

У 1930 р. були створені залізничні суди (замість військових транспортних трибуналів). У 1933 р. - морські і річкові транспортні суди "з метою посилення боротьби зі злочинами, які загрожували нормальній транспорту".

У 1941-1943 рр. в місцевостях, де оголошувався військовий стан, народні й обласні суди перетворювалися у військові трибунали. Лінійні суди залізничного і водного транспорту були реорганізовані у військові трибунали залізничних доріг і водних шляхів сполучень.

8. Суди незалежної України (1991-2010 рр.)

Міжрайонні (окружні) суди утворювалися Верховною Радою України з 1992 р. для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, у яких була недостатня кількість суддів. До їх складу входили декілька районних чи міських судів (ліквідовані у 2001 р.).

У 1993 р. було прийнято Положення про військові суди, які до цього іменувалися військовими трибуналами. У 1994 р. Закон України "Про судоустрій" доповнено главою 3.1. "Військові суди".

У 1994 р. у м. Києві було утворено міжобласний суд у складі голови, заступника голови та шести членів суду. Затверджено окремий склад Пленуму Верховного Суду України (голова і 15 суддів) для розгляду в порядку нагляду справ, підсудних міжобласному суду. У Дніпропетровську, Львові, Харкові були окремі судді міжобласного суду (ліквідований у 2001 р.).

Міжобласний суд був судом першої інстанції, у межах своїх повноважень розглядав на особливо режимних об'єктах, розташованих на території України, всі цивільні і кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Обирався Верховною Радою України у складі голови, заступника голови і суддів. Народні засідателі міжобласного суду обиралися Верховною Радою на 5 років. За поданням голови цього суду кількісний склад міжобласного суду встановлювався Верховною Радою за поданням Міністра юстиції і голови Верховного Суду України.

21 червня 2001 р. до Закону про судоустрій України були внесені зміні щодо створення місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів. Судові колегії Верховного Суду України перейменовані в судові палати.

7 лютого 2002 р. було прийнято Закон України "Про судоустрій України", який визначав правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлював загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулював інші питання судоустрою.

7 липня 2010 р. прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів", у якому викладені сучасні правові засади організації судової влади. Прийнятий закон покликаний започаткувати новий етап судово-правової реформи в Україні, стати першим кроком на шляху удосконалення правової і судової системи в нашій державі.

Визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про статус суддів" - з 1 січня 2011 р.; Закон України "Про судоустрій України"; Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді" Верховною Радою України; Постанову Верховної Ради України від 5 грудня 1992 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів"; внесені зміни до КПК України, до Кодексу про адміністративні правопорушення, до ГПК України, до КК України, до Бюджетного кодексу України, до ЦПК України, до Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Судова система за законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2010 р.)

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди (ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів апеляційного суду про діяльність судової палати (ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати (ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

До складу Верховного Суду України входять сорок вісім суддів з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та п'ять його заступників.

У Верховному Суді України діє Пленум Верховного Суду та чотири судові палати (в адміністративних, кримінальних, господарських і цивільних справах) для вирішення питань, визначених Конституцією України та законодавством. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду України та судових палат визначаються законодавством (ст. 38, 39 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").