Судоустрій - Молдован В.В. - 3. Кандидатські вимоги та порядок добору кандидатів на посаду судді у ФРН

У дворічний строк обов'язкового стажування може бути зараховано стаж роботи як чиновника високого рангу, як службовця на державній службі в Німеччині або на службі в якій-небудь міждержавній чи міжнародній організації, якщо ця діяльність за своїм характером і значенням відповідала службовій діяльності високого рангу; як такого, що захистив докторську дисертацію викладача права в німецькому університеті; як адвоката, нотаріуса чи асесора при адвокатові чи нотаріусові; в іншій сфері, де робота сприяє одержанню знань і досвіду, які необхідні для виконання суддівських обов'язків.

Професійними суддями є спеціально підготовлені особи, які здобули юридичну освіту і були призначені на державну посаду для здійснення судочинства. Вікова межа перебування судді на посаді в судах загальної юрисдикції - 65 років, а мінімальний вік для претендування на посаду судді у вищих федеральних судах - 35 років.

По закінченню навчання на теоретичному курсі, відповідно до положень статті 5 Закону, складається перший державний іспит (референдарський), усний і письмовий. Цей іспит приймають члени комісії в одному з екзаменаційних відомств судового управління міністерства юстиції землі, а не в університеті, де відбулося навчання. Якщо іспити складено успішно, призначається практичне стажування - підготовча служба (референдарський строк) тривалістю два роки, що також регулюється положеннями закону.

Обов'язковість стажування передбачається в таких установах, як: 1) суди цивільної юрисдикції; 2) суди кримінальної юрисдикції; 3) установи управлінської діяльності; 4) практикуючі адвокати. Крім того, стажисту дається можливість альтернативного вибору ще однієї установи для додаткового стажування з такого переліку: 1) одна з установ обов'язкового стажування; 2) один з органів влади Федерації чи землі; 3) нотаріальна контора; 4) один із судів спеціалізованої юрисдикції, вказаних у Конституції; 5) профспілка, об'єднання підприємців, орган самоврядування в галузі економіки або соціальної чи професійної сфери; 6) промислове підприємство; 7) міжнародна, міждержавна чи іноземна організація, іноземний адвокат; 8) інша установа, в якій може бути забезпечений достатньо високий рівень практичного навчання стажиста у сфері правозастосування. Слід зазначити, що в кожній з обов'язкових для стажування установ стажист повинен мати практику не менш як три місяці, а в установі за вибором - не менш як чотири - шість місяців.

Після закінчення стажування референдар складає другий державний іспит (асесорський) в екзаменаційному відомстві складу комісії, який визначається міністерством юстиції землі. Головна увага під час цього іспиту приділяється знанням, що отримані студентом протягом стажування. Іспит у переважній більшості складається з усної частини, але законодавством відповідної федеральної землі може бути передбачена і письмова частина іспиту. Види іспиту рівнозначні.

Остаточна оцінка випускника університету складається з результатів першого та другого державних іспитів, але перевага може бути віддана результату другого іспиту, який вже свідчить про здатність особи до практичного правозастосування. Така похибка не може перевищувати однієї третини середнього бала за сукупністю пунктів в екзаменаційних питаннях. Після позитивного результату іспиту особа отримує свідоцтво про юридичну освіту і право претендента на відповідну посаду, яка передбачає наявність такої освіти, в тому числі й право претендувати на посаду судді.

У ФРН відбором кандидатів займається відповідний федеральний міністр разом із спеціальним комітетом, який складається з відповідальних міністрів всіх федеральних земель і 11 членів, що обираються Бундестагом. Лише особи, запропоновані цим комітетом, можуть бути призначені президентом ФРН на посаду судді.