Призначення і вступ на посаду глави дипломатичного представництва - акредитування - складається з декількох етапів:
- підбір кандидатури посла чи посланника;
- держава, що акредитує, направляє державі перебування запит про згоду на призначення особи на посаду (запит - біографічні дані, посадове та сімейне становище);
- агреман (від франц. — згода) — це позитивна відповідь держави перебування на призначення конкретної особи як посла, посланника чи повіреного у справах. Особа вважається persona grata -бажаною особою в даній державі, у разі відмови в агремані - persona non grata (не мотивується);
- видання акта внутрішнього права, що оформлює призначення;
- одночасне в обох столицях офіційне повідомлення у ЗМІ про призначення, що відбулося;
- видача вірчих грамот;
- попередня аудієнція у міністра закордонних справ держави перебування та передача копії вірчих грамот;
- початок виконання повноважень - з моменту вручення вірчих грамот або з моменту повідомлення про своє прибуття.
Вірча грамота - документ, який дається послу (посланнику) для акредитації в іноземній державі, підписується главою держави, що акредитує, і скріплюється печаткою міністерства закордонних справ. ЇЙ вручають в урочистій обстановці.
Випадки закінчення місії дипломатичного представника:
♦ оголошення державою перебування дипломатичного представника persona non grata (небажаною особою)
♦ розірвання дипломатичних відносин або виникнення стану війни між державами, що акредитує дипломатичного представника, і державою його перебування
♦ відкликання дипломатичного представника акредитуючою державою (відзивна грамота)
♦ припинення існування як суб'єкта міжнародного права держави, яка акредитувала представника, або держави перебування
♦ докорінна зміна державного устрою в держав, що акредитувала дипломатичного представника.
Також глава дипломатичного представництва припиняє місію у разі відкликання в установленому порядку, відставки, смерті. Припинення місії глави дипломатичного представництва не означає розриву дипломатичних відносини між відповідними державами.
Дипломатичні імунітети та привілеї
Дипломатичні привілеї та імунітети - це сукупність особливих пільг, прав і переваг, наданих іноземним дипломатичним представництвам, їх персоналу та іншим особам, що користуються ними за міжнародним правовим захистом на території держави перебування.
Розрізняють дипломатичні привілеї та імунітети дипломатичного представництва й особисті привілеї та імунітети дипломатичного представника.
Під дипломатичними імунітетами розуміють вилучення дипломатичних агентів із сфери дії юрисдикції держави перебування, незастосування до них засобів примусу, санкцій, передбачених внутрішнім правом. Це необхідна гарантія нормального здійснення дипломатом своїх функцій.
Статті 22 і 24 Віденської конвенції 1961 р. зобов'язують держави додержуватися дипломатичного імунітету таким чином:
1. Помешкання представництва оголошуються недоторканими, а влада держави перебування може вступити в ці помешкання лише за згодою глави представництва.
2. На державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів щодо захисту помешкань представництва від будь-якого порушення спокою представництва чи образи його гідності.
3. Помешкання представництва, меблі та інше майно, що є в них, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій.
4. Архіви і документи представництва недоторкані у будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження.
До привілеїв та особистих імунітетів належать недоторканність особи і житла; повний імунітет від кримінальної юрисдикції держави перебування; повний імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції щодо службової діяльності; фіскальний (податковий) імунітет. Загальновизнаними дипломатичними особистими привілеями є митні привілеї (право на безмитне перевезення багажу і звільнення його від митного огляду), вільне пересування дипломатів та членів їх сімей на території іншої держави.
До імунітетів дипломатичного представництва належать недоторканність приміщень; імунітет від примусових дій щодо майна і засобів пересування представництва; недоторканність кореспонденції; фіскальний імунітет. До привілеїв дипломатичних представництв належать право на безперешкодні зносини зі своїм центром та іншими представництвами держави; митні та протокольні привілеї (право на прапор, на носіння форми, на старшинство і т.п.).
Загалом дипломатичні пільги і привілеї — це чинники, що сприяють дипломатичній роботі і полегшують її.
5. Консульські представництва: види і функції.
Правовий статус консула в законодавстві України і міжнародному праві.
6. Правовий статус спеціальних місій, представництв держав При міжнародних організаціях.
Дипломатичне право міжнародних організацій
Тема 8. Право міжнародних організацій
1. Поняття, ознаки, правосуб'єктність міжнародних організацій.
Історія розвитку міжнародних організацій
2. Види міжнародних організацій.
3. ООН: система органів, функції, повноваження. Спеціалізовані установи ООН.