Сучасне міжнародне право - Пронюк Н.В. - 6. Нейтралітет у війні. Ведення морської війни.

Нейтралітету війні - це особливий правовий статус держави, що не бере участь у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейтралітет на практиці виявляється як принцип неупередженості, за яким нейтральна держава не повинна віддавати перевагу жодній з воюючих держав і надавати кожній з них ті права і переваги, що вона надає іншій. У міжнародному праві розрізняють:

- постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815 р., Австрія з 1955 р.);

- евентуальний нейтралітет (уданій війні);

- нейтралітет у силу договору між відповідними державами. Права й обов'язки нейтральних держав закріплені в нормах V

Гаазької конвенції про права й обов'язки нейтральних держав і осіб у сухопутній війні 1907 р.

Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, повинні виконувати правила нейтралітету. Так, постійно нейтральні держави не можуть у мирний час входити у воєнні блоки; надавати свою територію для іноземних військових баз або формування військових загонів воюючих; допускати передачу воюючим техніки і боєприпасів. При порушенні цих правил воюючі держави можуть вважати територію нейтральної держави театром воєнних дій.

Водночас нейтральні держави мають право: відбивати силою спроби порушити статус нейтралітету; надавати свою територію для утримання поранених; дозволяти заходження у свої порти санітарних суден воюючих держав і т.д.

Воюючі не вправі здійснювати на нейтральній території й у нейтральних водах які-небудь дії, що порушують нейтралітет. Заборонено перетворювати нейтральні порти і води в бази для морських операцій. Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету. Але не можна користуватися територіальними водами, портами і рейдами задля збільшення воєнного потенціалу збройних сил воюючих.

Воєнні судна воюючих можуть отримати доступ у порти нейтральної держави на термін не більш 24 годин для усунення наслідків аварії, для поповнення запасів продовольства. Кількість таких кораблів не повинна перевищувати трьох одиниць. Повторне постачання продовольством і паливом не може мати місця раніше, ніж через три місяці. При цьому встановлюється інтервал між заходженнями кораблів різних воюючих держав у 24 години.

Повітряний простір над територією нейтральної держави недоторканний для військових літаків воюючих держав.

Ведення морської війни

До комбатантів війни на морі відносять:

- особовий склад військово-морських сил;

- бойові кораблі всіх класів і типів (підводні і надводні), допоміжні судна військово-морського флоту, а також невоєнні судна, офіційно перетворені у воєнні;

- воєнні літаки та інші літальні апарати, що входять до складу морської авіації.

Не є комбатантами в морській війні судна, що хоча і входять до складу військово-морських сил держави, але призначені винятково для надання допомоги пораненим, хворим і особам, які потерпіли аварію корабля (госпітальні судна, санітарні транспорти, санітарні літальні апарати). Ці судна та їх екіпажі не можуть бути об'єктом нападу і не підлягають захопленню.

До морської війни зазвичай застосовуються загальні правила сухопутної війни, у т.ч. і правила щодо заборони на певні засоби і методи ведення воєнних дій. Але тут є ряд суттєвих відмінностей, наприклад, дозволене захоплення майна торгових суден нейтральних держав, у випадках, якщо буде доведено, що вони перевозили вантажі для ворожої держави; режим військового полону поширюється на ворожих торгових моряків, захоплених разом із їхнім судном, які не є комбатантами.

За сучасним міжнародним правом озброєння торгових суден припустимо тільки у воєнний час, при цьому озброєне торгове судно не перетворюється у військовий корабель і не користується правом ведення воєнних дій. Проте воно може використовувати зброю для самооборони при нападі противника.

На підводні човни поширюються загальні правила ведення війни і норми, що стосуються надводних військових кораблів. Воєнна діяльність підводних човнів спеціально регламентується Правилами про дії підводних човнів стосовно торгових суден у воєнний час 1936 р. (Україна є учасником цієї угоди). Правила передбачають, що у своїх діях стосовно торгових суден підводні човни повинні співвідноситися з нормами, що діють для надводних кораблів. Підводні човни вправі зупинити і піддати огляду вороже торгове судно, потопити його у разі відмови зупинитися, попередньо забезпечивши безпеку пасажирів і команди, захопити його в якості призу. Пасажири, команда і суднові папери повинні бути доставлені в безпечне місце. При цьому під безпечним місцем, з урахуванням навколишнього оточення і близькості берега або іншого судна, слід розуміти шлюпки корабля, що атакується.

Допустимою з погляду міжнародного права є морська блокада — це система дій військово-морських силі авіації, що перешкоджають доступу з моря до портів і берегів противника і виходові з цих портів і берегів у море.

Насамперед блокада повинна бути публічно оголошена державою, що блокує, з вказівкою дати початку блокади району, що блокується, терміну для виходу з портів, що блокуються, суден нейтральних держав. Блокада повинна бути дійсною (ефективною). Покаранням за спробу прориву блокади можуть бути захоплення або конфіскація судна і вантажу або знищення судна-блокадо-проривача. Блокада, здійснювана державою-агресором, завжди протиправна.

У сучасних умовах блокада вважається законною, якщо вона здійснюється в порядку самооборони за ст. 51 Статуту ООН або за рішенням Ради Безпеки ООН на підставі ст. 42 Статуту ООН.

У міжнародному праві передбачений інститут морської (воєнної) контрабанди, пов'язаний з порушенням правил перевезення певних вантажів у період морської війни. Воєнною контрабандою визнаються вантажі нейтральних власників або противника на суднах нейтральних держав, котрі воююча сторона забороняє доставляти своєму противникові. Воєнна контрабанда поділяється на:

а) абсолютну (предмети і матеріали, що слугують винятково для воєнних цілей, наприклад зброя, боєприпаси, військове обмундирування);

б) умовну (предмети і матеріали, що можуть слугувати як для воєнних, такі для мирних цілей, наприклад медикаменти і медичне устаткування, продукти харчування).

Абсолютна контрабанда підлягає захопленню і знищенню, якщо судно, що її перевозить, слідує у ворожий порт. Умовна контрабанда підлягає захопленню, якщо вона призначена для збройних сил противника. Якщо воєнна контрабанда складає меншу частину вантажу судна нейтральної держави, саме судно захопленню не підлягає. В іншому випадку захоплюється і судно, що перевозить його.

У війні на морі передбачено інститути призів та трофеїв. Призом є будь-яке торгове судно противника незалежно від характеру того, що перевозиться, і вантажу. Таке судно може бути захоплено; не підлягають захопленню: невеликі рибальські судна, судна, що виконують наукові і філантропічні доручення, а також судна, що вийшли в море до оголошення війни. Це ж стосується і вантажів, перевезених на цих кораблях. Якщо на їх борту знаходиться неконтрабандний вантаж нейтральної держави, власники вправі вимагати компенсації. Право захоплювати приз належить тільки військовим кораблям і літальним апаратам.

Той, хто захопив приз, має доставити його у свій порт. Законність захоплення може бути оскаржена в призовому суді, який засновується воюючими сторонами. Існують два види призових судів: портовий і вищий призовий суд. У разі визнання захоплення неправомірним судно і вантаж підлягають поверненню, а безпідставно знищені - компенсації.

Трофеї - це захоплені під час морської війні військові кораблі противника і цінності, що знаходяться на них. Трофеї переходять у власність держави, що захопила їх.

Бомбардування з моря військових об'єктів є законним методом ведення війни. Але бомбардування з моря незахищених об'єктів, портів, міст, селищ або будівель забороняється за будь-яких обставин.

Ведення морської війни
Тема 10. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів
1. Поняття і міжнародно-правове забезпечення мирних засобів розв'язання міжнародних спорів.
2. Переговори, консультації, добрі послуги та посередництво.
3. Обстеження і примирення.
4. Міжнародна судова процедура.
Тема 11. Співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю
1. Міжнародно-правове забезпечення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.
2. Основні форми міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю.
3. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол).
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru