Теорія держави та права - Гіда Є.O. - ТЕМА 4.1.4. Сучасні процеси розвитку правоохоронної діяльності

4.1.4.1. Сучасний світовий порядок: моральні принципи та аморальна сутність

У XXI столітті людству все ще не вдається забезпечити рівність народів світу, позбутися небезпеки воєнних конфліктів, демографічних, екологічних та інших світових проблем. В умовах глобалізації зростає ступінь взаємозалежності держав у політичному, економічному, соціальному, культурному та інших аспектах. Розв'язання найважчих проблем потребує об'єднання зусиль усіх країн світу, всього людства. Сучасний світовий устрій динамічно трансформується за різними напрямами, а роль держав, міжурядових та неурядових організацій, транснаціональних корпорацій та інших гравців на міжнародній арені, зазнає суттєвих змін1.

Оцінка сучасного світового порядку з моральної позиції та виявлення перспектив його майбутнього розвитку є доволі актуальною для працівників правоохоронних органів.

На думку авторитетного російського вченого А.Д. Богатурова, доцільно виділити три основних підходи до інтерпретації світового порядку: "реалістичний", "соціально-конструктивний" та "Інстуціональний".

В основу трактування світового порядку при реалістичному підході покладено класичні праці Г. Моргентау, Р. Арона та К. Уолтца, які розуміли світовий порядок як міжнародні відносини, їх об'єктивний стан, що обумовлений співвідношенням потенціалів великих держав. При цьому самі держави мають співвідносити свої дії з можливими наслідками. Такі погляди на трактування світового порядку переважали не тільки в теорії міжнародних відносин, але й у політиці в перші три-чотири десятиліття після закінчення Другої світової війни.

Вектор наукових дискусій останніх двох десятиліть XX ст., визначався критикою реалістичних інтерпретацій, які деякою мірою абсолютизувалися в роки біполярної конфронтації.

Прибічники соціально-конструктивного підходу приділяють основну увагу поведінці головних учасників міжнародних відносин - правилам, які стають зрозумілими в динаміці їх розвитку та впливу на поведінку держав та окремих особистостей. Так, зокрема російський теоретик Г. Шахназаров визначав світовий порядок як сукупність домінуючих у міжнародних відносинах політичних принципів, норм права та умов економічного обміну, що формуються під впливом об'єктивних процесів суспільного розвитку та співвідношенням соціальних сил у кожну історичну епоху, що зумовлюють певний результат взаємодії держав та інших учасників міжнародного життя (міжнародні рухи, міжнародні організації та ін.).

Дж. Айкенберрі вважає ключовою ознакою світового порядку наявність загальновизнаних правил і принципів, якими суб'єкти міжнародних відносин керуються у стосунках між собою. Він навіть вводить поняття "конституційності" або "неконституційності" тих або інших міжнародних порядків, підкреслюючи, що порядок, заснований лише на співвідношенні сил - є "неконституційним"1. Зауважуючи, що феномен конституційності виник у сфері внутрішніх соціальних відносин держав, автор звертає увагу на активізацію його використання в галузі міжнародних відносин на початку XXI ст.

При застосуванні інституціонального підходу до тлумачення феномену світового порядку особлива увага приділяється інструментарію врегулювання, що використовують міжнародні інститути, які в свою чергу, виступають механізмами міждержавного співробітництва та здатні стримувати "поведінку" окремих країн в інтересах усього світового співтовариства. Серед представників даного підходу доволі оригінальну модель світового порядку пропонує Енн-Марі Слотер, декан Школи суспільних і міжнародних відносин Принстонського університету. На думку американської дослідниці, світовий порядок є системою глобального управління, що інституціоналізує співробітництво та стримує конфлікти для того, щоб забезпечити всім країнам та їх народам більш стабільний мир, добробут та мінімальні стандарти людської гідності1.

Такий порядок сприяє виконанню тих самих функцій, що були запропоновані авторами моделі світової держави і світового уряду, а саме, забезпечення загального добробуту, гарантування прав і свобод людини та громадянина тощо. Енн-Марі Слотер так і пише, що це має бути порядок "ефективний" і "справедливий". А це означає, що він, складаючись природним чином, у той же час буде корегуватися суб'єктами забезпечення цього порядку у відповідності з існуючими ціннісними установками, що притаманні даному суспільству.

Усі три підходи в чомусь протистоять, а в чомусь доповнюють один одне залежно від того, яким чином відбувається регулювання міжнародних відносин та роль, яку відіграють в цьому процесі різні міжнародні інститути.

Світовий порядок, на думку британського теоретика X. Булла, "ширший" та "фундаментальніший" ніж міжнародний. Більш того, світовий порядок має по відношенню до міжнародного моральний пріоритет. Світовий порядок ширше тому, що регулює відносини не тільки на міждержавному, але й на інших рівнях, а фундаментальніший тому, що його суб'єктами виступають не держави або нації, класи чи партії, а індивідуальними, які є постійними і не можуть бути повністю знищені, на відміну від створюваних ними різного роду спільнот. Що стосується морального аспекту, пріоритет світового порядку стосовно порядку міжнародного визначається тією обставиною, що саме світовий порядок, призводить до упорядкування відносин в людському суспільстві взагалі, а не між декількома державами як це відбувається на міжнародному рівні.

Значення концепції X. Булла полягає ще й в тому, що він одним із перших зафіксував тенденцію до глобалізації міжнародного порядку, і не лише в плані просторового розширення, але й у змістовному плані, коли держави змушені відкривати свої кордони для інших, стримувати національний егоїзм і будувати як двосторонні, так і багатосторонні відносини із урахуванням інтересів інших членів світової спільноти.

Упродовж останніх двадцяти-тридцяти років людство зробило значні кроки щодо формування світового порядку, який навіть може отримати назву "всесвітній". По-перше, активну роль у світовій політиці почали відігравати країни, що декілька десятиліть тому ледь залучалися до неї. По-друге, це співробітництво стає все більш багатостороннім, а гуманітарні проблеми, що стосуються не лише етносів, але часто-густо й окремих громадян, стають предметом міжнародного інтересу. По-третє, зростає роль у світовій політиці міждержавних і неурядових організацій, а також окремих особистостей, які отримують за рахунок власних економічних та політичних ресурсів можливість впливати на розвиток світової політики. І якщо говорити про формування всесвітнього громадянського суспільства іще зарано, то тенденція до становлення такого суспільства або подібного до нього, є цілком реальною.

Для того щоб дати визначення терміну "світовий порядок", слід дати визначення категоріям, що об'єднані в наступний ланцюжок: порядок як такий - соціальний порядок - політичний порядок - міжнародний порядок - світовий порядок.

Порядок, як суто абстрактне поняття, це чітка організація будь-якої сфери діяльності, що передбачає наявність усталених та дієвих взаємозв'язків, що надають системі можливість взаємодіяти із зовнішнім середовищем.

Соціальний порядок це структура певних відносин взаємопов'язаності між окремими індивідами та соціальними спільностями, що мають на меті реалізацію першочергових або універсальних цілей суспільного життя. Рівень його ефективності та стійкості залежить від ступеня підтримки цього порядку тими, на кого він розповсюджується.

Різновидом соціального порядку є політичний порядок, під яким пропонується розуміти систему суспільних відносин, що сприяє збереженню цілісності суспільства та забезпечується шляхом прийняття та реалізації за допомогою відповідних політичних механізмів управлінських рішень залежно від конкретних умов, що склалися в певний історичний період.

Міжнародний порядок це сукупність взаємозв'язків, заснованих на системі норм та правил, вироблених світовим співтовариством, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародних відносин на тому чи іншому етапі розвитку, а також на різних ієрархічних рівнях, що відповідають інтересам суб'єктів міжнародних відносин.

Міжнародний порядок, існував завжди з моменту появи міждержавних відносин, а світовий порядок, як феномен загальнопланетарного масштабу, почав формуватися лише після появи глобальної міжнародної системи.

Світовий порядок це організація діяльності абсолютно всіх суб'єктів світової політики за допомогою єдиних для всіх механізмів підтримки цього порядку на основі критеріїв, що відповідатимуть потребам усіх членів світового співтовариства даної історичної епохи.

На думку М. Ялі сучасні міжнародні відносини існують у межах порядку більш низького організаційного рівня, що охоплює усю різноманітність різних країн світу, у тому числі існуючі між ними протиріччя в ідейно-культурній, військовій, геополітичній, економічній та геоекономічній сферах.

Ідеальний світовий порядок має будуватись на моральних засадах. З позиції моралі та права ідеальний світовий порядок - це загальноприйнята організація суспільного життя в межах всього світу на основі домінування загальнолюдських моральних цінностей та норм міжнародного права.

Якщо світовий порядок відповідатиме домінуючим серед населення планети моральним принципам і нормам, то засади його організації та функціонування отримають схвалення з боку більшості держав світу, авторитетних громадських організацій, провідних конфесій тощо. З іншого боку, якщо принципи організації світу суперечать моральним нормам більшої чи значної частини населення світу, то такі засади ніяк не можуть вважатися справедливими. Тобто, світовий порядок має відповідати тим моральним принципам і нормам, які визнає переважна більшість населення світу.

Мораль можна трактувати як загальнолюдський феномен, сукупність вічних правил, що відображають досвід, накопичений людством упродовж тисячоліть, що передається від покоління до покоління1.

Можна запропонувати певну ієрархію рівнів моралі. Певна особистість попри свій індивідуальний егоїзм спроможна враховувати інтереси інших як такі, що в деяких випадках можуть мати пріоритет перед її власними. Отже, індивід може приборкати свої вузькоегоїстичні бажання. Соціальна спільність (колектив) також може піднятися над своїми інтересами та визнати перевагу інтересів інших соціальних груп. Що стосується держав, то у своїх відносинах на міжнародній арені вони часто нехтують моральними принципами, виходячи майже завжди із власних геополітичних (егоїстичних) інтересів, що є певною мірою навіть закономірним.

Тривалий час найбільш прийнятною і вигідною в міжнародних відносинах вважали саме реалістичну геополітику, що виходила з розрахунку доцільності чи недоцільності використання тих чи інших методів (зокрема силових) досягнення державою своїх геополітичних цілей, без врахування моральних норм. Політика держав на міжнародній арені часто прямо суперечила елементарним моральним нормам, хоча і прикривалася ширмою певних моральних засад. Війна вважалася необхідною і природною формою реалізації зовнішньої політики. А через суб'єктивність оцінок усі спроби розділити війни на справедливі і несправедливі так і не мали успіху. На думку класика політичного реалізму Г. Моргентау, реалізм виходить з того, що всеохоплюючі моральні принципи неприйнятні щодо дій держав у їх абстрактно-універсальному формулюванні.1 Прагматичний реалізм, спрямований на забезпечення геополітичних інтересів держави, часто-густо, особливо у сучасну епоху, маскується офіційно проголошуваними ідеалістичними гаслами, високими моральними принципами справедливості, захисту добра, прав і свобод людини тощо. Проте реальна геополітика держави, як правило, спрямована на досягнення лише своєї вигоди, здобуття певних переваг по забезпеченню власних національних інтересів, часто за рахунок інших держав.

Ідеальний світовий порядок має бути побудований на основі принципів і норм загальнолюдської моралі. Однак, виникає питання, а чи існує єдина загальнолюдська мораль. З одного боку, у різних цивілізацій суттєво різняться моральні засади існування суспільства, взаємодії між людьми, між людиною і суспільством тощо, а з іншого, уявлення про високі моральні цінності добра, справедливості, честі, совісті, любові у народів різних цивілізацій значною мірою схожі.

Найвищі загальнолюдські цінності відображено в Статуті ООН: всезагальний мир та безпека, дружні відносини на основі принципів рівноправ'я та самовизначення, мирна співпраця, справедливість у міжнародних відносинах. Безперечно, кожному народу на Землі і кожній людині має бути забезпечено право на життя, свободу, мир і прагнення до щастя. Людське життя має визнаватись найвищою цінністю. Кожному мають бути гарантовані умови для гармонійного розвитку особистості.

Міжнародна мораль - це сукупність моральних принципів і норм, на яких базується система міжнародних відносин. Вона (міжнародна мораль) має бути загальнолюдською соціальною цінністю або, інакше кажучи, системою цінностей, що виражає найважливіші інтереси всіх держав і народів.

Основним її завданням є забезпечення спільних інтересів держав і народів, а разом з тим і захист інтересів кожного народу і держави, незалежно від її могутності та рівня розвитку. У найбільш складних випадках, за відсутності політичного та правового регулювання, саме норми моралі можуть бути чи не єдиними орієнтирами поведінки держав.1

Нова міжнародна мораль має бути спрямована на забезпечення всезагальної міжнародної безпеки, що може виступати єдиним надійним гарантом національної безпеки усіх держав. Міжнародну мораль пропонується поставити вище, ніж національну: інтереси окремої держави, народу не можуть бути вищими за загальнолюдські, а в разі виникнення конфлікту між ними вибір повинен бути зроблений на користь загальнолюдських2.

Проте в реальному світі загальнолюдські інтереси та моральні принципи часто є ширмою для прикриття аморальних, егоїстичних інтересів правлячих верхівок деяких держав. У сучасному глобалізованому світі роль одного-єдиного полюсу геополітичної могутності та вищого морального авторитета намагаються відігравати США. Вони присвоїли собі право на встановлення "безмежної справедливості", на "гуманітарні інтервенції" до різних країн земної кулі, виходячи із свого трактування норм міжнародної моралі. Насаджування в країнах різних цивілізацій норм американської демократії, прав і свобод людини, ринкової економіки американського зразка має своє підґрунтя - прагнення забезпечити світове лідерство і контроль над світовою економікою. Саме ця супердержава присвоїла собі глобальне право на остаточну істину, право вирішувати долю інших держав і народів, оцінювати зі своїх моральних позицій їх поведінку на міжнародній арені (як в політичному, так і в економічному та культурному аспектах), а також і на внутрішньодержавному рівні. Дж. Буш (старший) проголосив на початку 90-х років XX ст. моральну вищість і моральну відповідальність США за новий світовий порядок3.

З позиції рівноправного справедливого устрою світ не може бути однополярним. Для світової гегемонії недостатньо військової чи економічної надмогутності, необхідна моральна легітимність, що визнається більшою частиною людства. Задля легітимності своєї діяльності США потрібен союзник, яким і стала - Європа4. Для практичної реалізації світової імперії відбулася трансформація "великої вісімки" (б-8) у "світовий уряд" (С-20) зі створенням відповідних інститутів. У структуру, спроможну певною мірою виконувати функції "світового уряду", може також трансформуватися ООН, за умов значного посилення її інститутів, особливо. Ради Безпеки.

Однак, мир і безпека гарантовані не для всіх, оскільки сучасний світовий порядок спрямований насамперед на максимальне задоволення потреб у безпеці та мирному житті "обраних" найбільш розвинених держав. Система міжнародної безпеки, запобігання воєнним конфліктам, працює в інтересах саме провідних держав. США та їх союзникам фактично дозволено порушувати норми міжнародного права, що, зокрема, наочно проявилося під час несанкціонованих ООН воєнних дій проти Сербії в 1999 р. та Іраку в 2003 р. Рівноправ'я держав має супроводжуватись їх рівною відповідальністю за порушення норм міжнародного права, чого насправді немає.

Гуманізм, проголошуваний для всіх країн світу, також працює насамперед в інтересах провідних держав світу. Високі моральні ідеали захисту прав та свобод людини використовуються як прикриття для розширення сфер геополітичного впливу США та їх союзників по НАТО. А для такої країни як США порушення прав та свобод людини (в'язниця "Абу-Грейб", база в Гуантанамо та ін.) не тягне за собою ні накладання якихось міжнародних санкцій, ні осуду боку інших країн тощо.

Несправедливо, коли володарі ядерної зброї диктують свою волю іншим державам світу, присвоюють собі право вирішувати, які держави достойні права розвивати ядерну енергетику, а які - ні. Аморально, коли під прапором протидії тероризму США та їх натівські союзники самі під благовидним прикриттям фактично здійснюють терористичні акції проти держав і народів.

Нинішній міжнародний порядок з домінуванням західних держав на чолі зі США щоразу менше спроможний відповідати сучасним тенденціям розвитку політичних, економічних, соціальних та культурних процесів у світі. Тому актуальним завданням є розробка моделі нового морального світового порядку, який відповідає сучасним викликам і характеру нинішніх глобальних і регіональних процесів1.

Світ без пригноблення і нерівності - це світ рівноправних держав, незалежно від їх військово-політичного й економічного потенціалу. Сучасним потребам розвитку людства відповідатиме світовий порядок, заснований на органічному поєднанні інтересів різних держав і загальнолюдських інтересів - забезпечити мир, соціальний прогрес, взаємовигідне співробітництво, розв'язання глобальних проблем, що за великим рахунком відповідає істинним національним інтересам кожної держави світу.

Світовий порядок повинен бути заснований на гармонійному співвідношенні, з одного боку, прав та свобод держав і народів, а з іншого - обов'язків перед людством. Разом з тим необхідно зберегти національний суверенітет держав як гаранта захисту прав, свобод та законних інтересів населення.

За рахунок подальшого удосконалення міжурядової співпраці на світовому та регіональному рівнях можливе створення системи істинно рівноправних відносин на основі загальнолюдських моральних принципів. Справедливий світовий порядок, що ґрунтується на дійсному рівноправ'ї держав і народів, неможливий без вироблення чіткого кодексу поведінки держав на міжнародній арені. Світовий порядок, безперечно, має забезпечуватися переважно мирними засобами. Він повинен бути побудований так, щоб провідні держави світу були такими ж відповідальними за порушення норм міжнародного права, як і всі інші.