Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 11.2. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя за життя подружжя та осіб, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі

11.2.1. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя на підставі спільної заяви

У п.п. 1.1-1.5 п. 1 Глави 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України закріплена процедура вчинення нотаріального провадження з видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя на підставі спільної заяви. Питання щодо доцільності даної нотаріальної дії певний час було дискусійним. Тому це провадження було виключене з Інструкції про порядок вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції від 03.03.2004 р., хоча у ст. 70 Закону воно мало та має місце й нині. Сьогодні ця колізія усунена та Порядком передбачена процедура вчинення цього провадження. Проте у Правилах нотаріального діловодства відсутня форма такого свідоцтва.

Автори давно досліджують особливості даного нотаріального провадження і зазначали про його складність і доцільність вчинення, а також надавали проекти зразків форми такого свідоцтва (Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спільна сумісна власність подружжя з позицій нотаріального процесу / В кн. Сімейне право: Нотаріат Адвокатура Суд - К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. - С. 210-217.; Фурса С.Я., Фурса. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. - К.: Видавець Фурса СЯ.:КНТ. 2008. - С. 187-282).

Тому перед тим, як розкривати сутність нотаріального провадження, доцільно проаналізувати матеріальні передумови його вчинення, з урахуванням особливостей нотаріального процесу.

Спільна власність подружжя з позицій нотаріального процесу.

Майно може належати подружжю на праві спільної власності, але нотаріус має відрізняти спільну сумісну та спільну часткову власність, оскільки правові властивості цих видів власності істотно відрізняються. Тому необхідно встановити, коли подружжю майно належить за певним видом спільної власності. Джерела розмежування цих видів власності зумовлені способами набуття власності:

1. коли майно придбавалося під час перебування у шлюбі, то у подружжя, за загальним правилом, виникає право спільної сумісної власності, якщо інше не обумовлено шлюбним договором;

2. винятками із загального правила можуть вважатися випадки виникнення у подружжя спільної часткової власності:

o коли обидва із подружжя стають спадкоємцями за законом після смерті своєї дитини або коли вони зазначені у заповіті як спадкоємці;

o у разі укладення договору дарування між собою щодо частини дошлюбного, подарованого або успадкованого одним із них майна, а також, коли перераховане майно придбавається за рахунок дошлюбних коштів;

o коли за шлюбним договором майно вважається спільною частковою власністю;

3. коли майно належить одному із подружжя і воно дає дохід, то спільна власність на доходи також вважається особистою власністю одного із подружжя (ст. 58 СК), на наш погляд, якщо інше не встановлено аліментним чи шлюбним договором чи рішенням суду, зокрема, щодо стягнення аліментів тощо.

Таким чином, необхідно відмежовувати спільну сумісну власність від спільної часткової та приватної (особистої) власності. На практиці це дуже важко зробити, про що мова піде далі, але певні штучні ускладнення обумовлені й ч. 1 ст. 71 СК, в якій передбачається спільну сумісну власність ділити лише у натурі. Вважаємо, що подружжя вправі вийти з режиму спільної власності шляхом укладення шлюбного договору, в якому обумовити, що з певного часу для врегулювання власних правовідносин подружжя застосовуватиме правила спільної часткової власності, які з якихось причин не розкриваються у СК, а тому регламентуються ЦК.

Своєрідним способом виділення може бути варіант, коли обидва з подружжя погодяться на відокремлення окремої речі із спільної сумісної власності і закріплення права приватної власності на річ за одним із подружжя. Або навпаки, один із подружжя може подарувати іншому із подружжя половину речі, права на яку він отримав до шлюбу або у результаті спадкування чи дарування. Якщо на майнові правовідносини подружжя поширюється режим спільної власності, то ця річ отримає статус спільної часткової власності, коли кожному із подружжя належатимуть рівні права на неї, тобто по частині. Якщо річ буде подарована подружжю, то така річ стане спільною сумісною власністю, якщо інше не буде обумовлене у договорі, наприклад, Симоненкам Ігорю та Світлані.

Отже, можна говорити про можливі варіанти трансформації прав на речі від приватної до спільної часткової або сумісної власності.

Тому завдання нотаріусів стосовно встановлення права власності на річ назвати простим неможливо.

Поняття "спільна сумісна власність" - це юридичний термін і багато пересічних громадян може прожити життя і не зрозуміти різниці між наведеними термінами. Наприклад, подружжя збудувало будинок і живуть до старості, коли вони помруть, їх діти можуть без будь-якого оформлення прав продовжувати жити у цьому будинку. Так може тривати десятиріччями, але у юридичній практиці існують випадки, коли таке спокійне життя зупиняється і постає питання про те, кому ж все таки належить цей будинок. До таких випадків слід віднести:

o у першу чергу, виникнення спору щодо прав на будинок, наприклад, у розглянутому вище випадку, коли спір виникне між дітьми;

o найпоширенішими є ситуації, пов'язані з розірванням шлюбу, коли постає питання про те, що разом збудований подружжям будинок необхідно поділити;

o коли один із співвласників має намір відчужити належну йому частину будинку;

o у разі належного оформлення прав на будинок тощо.

У таких випадках постає питання про те, кому і яка частка від будинку належить на праві власності і хто вправі розпоряджатися ним. У таких випадках спільна власність підлягає розподілу.

Слід зауважити, що питання розподілу спільної сумісної власності подружжя не завжди адекватно сприймаються теоретиками, а тому більшість фахівців пов'язують розподіл спільної власності лише зі свідоцтвом про право власності на частку в спільному сумісному майні подружжя, яке видається за їх заявою. Виходячи з формальних відмінностей свідоцтв та договорів, можна стверджувати, що нотаріуси , в основному працюють за шаблонами раніше складених проектів договорів і, відповідно, свідоцтв, що робить ці документи схожими за змістом. Але Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02-2012р. передбачає певну "самостійну" послідовність дій нотаріуса при посвідченні відповідних свідоцтв, яку ми викладемо з урахуванням власних пропозицій..

Підстави і порядок вчинення нотаріального провадження по видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видавати свідоцтва лише на підставі спільної письмової заяви подружжя. Але у випадку смерті одного із подружжя достатньою є заява одного з подружжя, однак в даному випадку така особа має надати оригінал свідоцтва про смерть другого з подружжя.

Вважаємо, що, насамперед, перед вчиненням нотаріального провадження нотаріус має з'ясовувати дійсну волю подружжя і надавати консультацію. Автори сприймають спільну власність багатоаспектно і тому пропонують багато варіантів оформлення як набуття, так і розподілу спільного майна. Зокрема, при наявності згоди обох сторін розподіл спільної власності може здійснюватись не тільки у формі видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, а у інших формах:

1) шляхом посвідчення шлюбного договору, коли до його умов вноситимуться конкретні умови набуття права спільної часткової або сумісної власності чи приватної (особистої) власності кожного із подружжя, також через внесення доповнень і змін до шлюбного договору, якщо подружжя не розірвали шлюбу;

2) шляхом посвідчення відповідного самостійного договору, що не заборонено як під час шлюбу, так і після його розірвання, зокрема, в договорах про набуття майна можна зазначати не одного власника, а обох із подружжя. При цьому виділення частини майна для власних потреб одного зі подружжя може відбутися на підставі договору міни, коли половина права власності на майно, необхідного одному із подружжя, буде компенсуватися правом власності на інше майно іншому із подружжя тощо;

Особливого значення це питання набуває у випадках, коли подружжя не розлучається, а чоловік або дружина мають намір розпорядитись якоюсь річчю, а не всією часткою, на власний розсуд, зокрема, для відшкодування завданої шкоди одним із подружжя тощо. Тобто в цій ситуації мова може йти навіть про виділення із спільної власності однієї речі і компенсації її вартості іншому із подружжя іншими речами або грошима тощо.

Вважаємо, що в кожній конкретній ситуації нотаріус має порадити подружжю найкращий варіант врегулювання їх відносин щодо спільно набутого майна, зрозуміло, коли це можливо. У разі смерті одного із подружжя крім отримання свідоцтва на частку в спільному майні подружжя альтернативних варіантів розподілу спільного майна не існує, крім врегулювання цього питання за рішенням суду, якщо виникне спір між пережившим з подружжя та спадкоємцями. Тобто така консультація має виявити дійсну волю подружжя.

На стадії підготовки нотаріус також має з'ясувати такі правові питання:

- перед вчиненням нотаріального провадження має бути встановлений факт перебування осіб в шлюбних відносинах, що в наступному відображається на примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах нотаріальної справи. Зокрема, про це робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала. Важливим правовим аспектом в даному документі є строк шлюбних відносин, оскільки він визначатиме спільне набуття прав на майно. Вважаємо, що нотаріус вправі зробити фотокопію такого документа і залишити її в справі;

- яким чином подружжя бажає визначити частки в спільному майні подружжя. Нотаріус може розподіляти майно лише в рівних частках, якщо інше не встановлено у шлюбному договорі, а при наявності дітей і бажанні відійти від рівності часток - суд. Якщо подружжя посвідчило шлюбний договір і в ньому визначені умови щодо розподілу спільної сумісної власності, то майно підлягає поділу відповідно до умов шлюбного договору, а при виникненні спору і неможливості досягнення компромісу такий спір вирішується тільки судом;

- яке майно подружжя вважає спільно набутим, чи є воно в наявності, чи не накладено на нього заборона відчуження або арешт і де воно розташоване, оскільки відповідь на ці питання визначає межі повноважень нотаріуса по вчиненню даного нотаріального провадження. Так, свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно може видаватися нотаріусом за місцезнаходженням цього майна. Накладені заборона відчуження або арешт майна не дозволяють нотаріусу вчиняти дане провадження;

- чи відповідає заявлене подружжям майно правовому становищу спільного. Заява подружжя, навіть у письмовій формі не може звільнити нотаріуса від обов'язку перевірити право власності подружжя на те майно, яке визначатиметься як спільне. Перевірка робиться шляхом співставлення дати придбання майна в оригіналі правовстановлюючого документа з періодом перебування осіб в шлюбних відносинах;

- правовстановлюючі документи на майно, яке підлягає державній реєстрації, можуть бути прийняті нотаріусом лише у випадку наявності ознак такої реєстрації. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності.

- якщо правовстановлюючий документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається заінтересованим особам, нотаріус досиджує документ, про що робить відповідну відмітку на заяві Про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя або на примірнику свідоцтва, який залишається у матеріалах нотаріальної справи. Допускається приєднання до матеріалів нотаріальної справи засвідчених в установленому порядку фотокопій правовстановлюючих документів на майно, які повертаються заінтересованим особам;

- чи бажають обидва з подружжя отримати свідоцтва або свідоцтво має виготовлятися лише для одного з них, що в подальшому впливатиме на кількість примірників документів, які нотаріус має виготовити.

На стадії вчинення нотаріального провадження нотаріус має:

- виготовити оригінали свідоцтв за встановленою формою, для чого на практиці нотаріуси виготовляють спочатку проект за встановленою формою і надають його для ознайомлення подружжю та з'ясування зауважень, після чого виготовляють оригінали на бланках і належним чином їх оформлюють;

- при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно нотаріус робить на відповідному правовстановлюючому документі відмітку про видачу такого свідоцтва.

- здійснити реєстрацію вчиненого нотаріального провадження у реєстрі.

Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює необхідність подати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.

Аналіз форм свідоцтв

Цілком зрозуміло, що у свідоцтві мають бути відображені найбільш істотні умови, які мають правове значення для подружжя щодо їх майна.

Главою 8 Закону "Про нотаріат" передбачена така назва свідоцтва як "Свідоцтво право власності на частку в спільному майні подружжя", яке видається за їх спільною заявою (ст. 70 Закону) випливає, що воно можуть застосовуватися лише до спільної часткової власності, хоча за раніше діючою формою передбачалося називати "Свідоцтва про право власності", що дозволяло говорити про можливість встановлення на підставі свідоцтва права спільної сумісної власності. У главі 8 Закону України "Про нотаріат" мова йде про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, а не у спільній сумісній власності.

Питання полягає в тому, що свідоцтво на частки у спільній сумісній власності може стосуватися:

- визначення часток на конкретне майно;

- визначення майна в натурі, яке відходитиме до кожного з подружжя;

- змішане, коли частина майна буде розділена в натурі, а частина майна залишиться в спільній сумісній або частковій власності.

Отже, головним фактором, який має бути відображений в назві свідоцтва, - це характерна риса трансформованого після розподілу спільного майна права власності. Наприклад, свідоцтво про право власності свідчитиме лише про загальну рису такого права, яке існувало у подружжя й до розподілу. А право власності на частку в спільному майні подружжя конкретизуватиме визначення часток в спільній власності, зокрема, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя підтверджуватиме остаточний результат - розподіл права власності на частки. Якщо до встановленої назви додати уточнююче поняття, то стане очевидним зміст свідоцтва без його досконального вивчення, зокрема, "свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, виділеного в натурі". Тобто назва документа має коротко розкривати його зміст.

Тому автори беруть на себе сміливість пропонувати уточнення до раніше чинної форми і надалі будуть надані проекти відповідних свідоцтв з розробленими авторами уточненнями. Такі уточнення потребуються й для встановлення статусу подружжя на момент розподілу спільної власності. Наприклад, додавши лише одне слово "колишнього" до назви документа можна встановити, що подружжя не перебуває у шлюбі, а якщо такого слова не додавати, то це означатиме, що подружжя поділило майно в період шлюбу. У разі, коли застосувати таку назву "свідоцтво про право власності на частку пережившого з подружжя ", то стане очевидним, що свідоцтво видається у разі смерті одного з подружжя.

Вказівка у свідоцтвах на стан подружжя на момент їх посвідчення свідоцтва має правове значення. Так, у разі смерті одного із подружжя посвідчення свідоцтва про право власності на ім'я померлого має формальний зміст, тому отримувати його не має сенсу, а в даному конкретному випадку має відкриватися спадкова справа на ім'я того з подружжя, хто помер. Спадкоємці отримуватимуть свідоцтво про право власності на спадщину, а інший з подружжя - свідоцтво про право власності як переживший із подружжя.

У змісті свідоцтва акцент має робитися не на тій особі, яка його посвідчує, а на змісті вчинюваної нотаріальної дії. Тому має бути перераховане майно, яке було спільною власністю та встановлено його подальше правове становище.

При цьому, всі основні і характерні властивості майна, яке перебувало у спільній власності, на наш погляд, мають бути визначені у свідоцтві, зокрема, яке майно, де воно розташоване, якщо мова йде про об'єкти нерухомості, на чиє ім'я і коли було зареєстроване тощо. Тому у свідоцтві має встановлюватися право власності лише на те майно, що перебувало лише у спільній власності, а не належало одному із подружжя за правом особистої (приватної) власності. Саме правовий статус спільного майна може бути змінений свідоцтвом про право власності на спільне майно.

Наприклад, у разі підтвердження, що автомобіль придбаний у період шлюбу, то ця обставина може бути встановлена: дата придбання автомобіля на підставі правовстановлюючого договору про придбання автомобіля - технічний паспорт, а час реєстрації шлюбу - свідоцтво про реєстрацію шлюбу, паспорти. Тоді можна говорити про певні підстави розподілу такого автомобіля поряд з іншим майном, що належить подружжю. При цьому, нотаріус за заявою подружжя може вносити до свідоцтва відомості про будь-яке майно, але доцільно зазначати лише те майно, яке підлягає реєстрації. Однак, для того ж, щоб врівноважити частки кожного із подружжя необхідно вносити все майно, яке фігурує в договорі подружжя про розподіл спільного майна.

Зрозуміло також, що посилань у свідоцтвах на норми лише Сімейного кодексу недостатньо, а вважається за доцільне зробити посилання й на спеціальні норми, якими регламентується нотаріальна діяльність, тобто на норми Закону України "Про нотаріат".

Наступний проект свідоцтва про право власності подружжя у спільній частковій власності, яке видається за їх спільною заявою, коли подружжя не розірвало шлюбних відносин і ділить майно в натурі, складений з урахуванням бажання обох з подружжя кардинально розподілити майно. Такі випадки на практиці існують і, як показує практика, такий розподіл не завжди призводить до розлучення. Хоча такий проект може застосовуватися й для випадку, коли подружжя розірвало шлюб (див. дод. форма № І).

Проект свідоцтва про право власності подружжя у спільній частковій власності, яке видається кожному з них на частину майна, з вказівкою на ту частину, яка залишається в їх спільній власності також вважається можливим для застосування на практиці, оскільки головним фактором тут є волевиявлення обох з подружжя. Зрозуміло, що такий проект є не зовсім прийнятним для подружжя, яке розлучилося, у зв'язку з тим, що остаточного розподілу майна в даному випадку не відбувається.

Крім того, подружжя може залишити частину майна не в спільній сумісній власності, а в спільній частковій власності з визначенням рівних часток {див. дод. форма № 2 ).

Проект свідоцтва про право власності на частку пережившого з подружжя із спільної сушеної власності, яке видається за його заявою, - це найскладніший проект свідоцтва, оскільки тут, ва наш погляд, має враховуватися позиція іншої сторони, але її тривалий час може не існувати. Тобто до моменту отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину вони не можуть вважатися належною стороною для укладання договору з пережившим з подружжя, а таке свідоцтво не може за чинною практикою бути видане до поділу спільного майна подружжя (див. дод. форма М 3).

Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у випадку наявності заборони відчуження або арешту на майно

Якщо при підготовці до вчинення даного нотаріального провадження нотаріусом буде встановлено заборону відчуження або арешт житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, то нотаріус має повідомити власника таких об'єктів про причини неможливості посвідчення свідоцтва і роз'яснити способи " виходу" з даної ситуації.

Так, у разі наявності заборони відчуження перерахованих об'єктів свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути посвідчене і видане у разі згоди на те кредитора. При цьому, згода кредитора має бути викладена у формі письмової заяви, яка, на наш погляд, може бути надана:

- від фізичної особи лише безпосередньо нотаріусу або у нотаріально посвідченій формі.

У такому разі власник майна визначає з нотаріусом та іншим з подружжя строк відкладання вчинення нотаріального провадження.

Якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя може відкладатися до зняття арешту.

Про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі

За чинним Сімейним кодексом (статті 69, 70, 71, 74) виходить, що подружжя, а також жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, але до останнього часу ні в Законі України "Про нотаріат", ні в законопроектах положення СК не відтворюються. Крім того, за СК подружжя, а також жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, мають право укласти договір про поділ нерухомого майна та про виділ нерухомого майна кожному із подружжя зі складу усього майна подружжя, який повинен бути нотаріально посвідчений.

У статті 71 ЗУ "Про нотаріат" 1993 р. зазначено: "У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні другому з подружжя може бути видано свідоцтво на половину спільного майна". У СК зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (дане положення поширюється і на жінку та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі). Отже, якщо провести аналогію, то і у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні другому з подружжя має також видаватися на половину спільного майна. І це положення має застосовуватися до жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відмінність даного провадження від аналогічного щодо зареєстрованого шлюбу зумовлено, на наш погляд, такими особливостями:

- відсутність реєстрації шлюбу між жінкою та чоловіком перевіряється не тільки на момент посвідчення договору, а й на момент придбання майна;

- за заявою жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, має фіксуватися час їх спільного проживання і відсутність в цей час у кожного з них відносин за зареєстрованим шлюбом.

Авторська позиція поки що не має відтворення у законодавстві і, як правило, нотаріуси будуть відмовляти у видачі таких свідоцтв, але зроблена пропозиція ґрунтується на нормах СК і має запроваджуватися в нотаріальну практику. До внесення змів у законодавство, жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі можуть встановлювати взаємні права та обов'язки на підставі договорів.

11.2.2. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у випадку наявності заборони відчуження або арешту на майно

1. За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається у разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).

2. Згода кредитора має бути викладена у формі письмової заяви.

3. Якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.

11.2.3. Про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі

За чинним Сімейним кодексом (статті 69,70,71,74) виходить, що подружжя, а також жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, але до останнього часу ні в Законі України "Про нотаріат", ні в законопроектах положення СК не відвоюються. Крім того, за СК подружжя, а також жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, мають право укласти договір про поділ нерухомого майна та про виділ нерухомого майна кожному із подружжя зі складу усього майна подружжя, який повинен бути нотаріально посвідчений.

У статті 71ЗУ "Про нотаріат" 1993 р. зазначено: "У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні другому з подружжя може бути видано свідоцтво на половину спільного майна". У СК зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними (дане положення поширюється і на жінку та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі). Отже, якщо провести аналогію, то і у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні другому з подружжя має також видаватися на половину спільного майна. І Це положення має застосовуватися до жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Відмінність даного провадження від аналогічного щодо зареєстрованого шлюбу зумовлено, на наш погляд, такими особливостями:

- відсутність реєстрації шлюбу між жінкою та чоловіком перевіряється не тільки на момент посвідчення договору, а й на момент придбання майна;

- за заявою жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, має фіксуватися час їх спільного проживання і відсутність в цей час в кожного з них відносин за зареєстрованим шлюбом.

Авторська позиція поки що не має відтворення у законодавстві і, як правило, нотаріуси будуть відмовляти у видачі таких свідоцтв, але зроблена пропозиція ґрунтується на нормах СК і має запроваджуватися в нотаріальну практику. До внесення зміну у законодавство, жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі можуть встановлювати взаємні права та обов'язки на підставі договорів.