Трудове право - Жернаков В.В. - Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП України)

У пункті 7 ст. 40 КЗпП України передбачено, що можуть бути звільнені працівники, які у робочий час перебувають на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, незалежно від того, коли це мало місце - на початку, в середині чи наприкінці робочого дня, а також незалежно від того, чи були вони попередньо відсторонені від роботи або продовжували виконувати трудові обов'язки. Працівники з ненормованим робочим днем можуть бути звільнені і в тому разі, якщо вони перебували на роботі у нетверезому стані по закінченні робочого часу, оскільки для них час перебування на роботі понад установлений загальний строк є робочим.

Стан алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння підтверджується як медичним висновком, так і іншими видами доказів (зокрема, показаннями свідків, актом роботодавця та ін.). Розлиття спиртних напоїв на виробництві вже є дисциплінарним проступком. Особа, стосовно якої до органів Міністерства охорони здоров'я України або Міністерства внутрішніх справ України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду. Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Встановлення стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією (ст. 12 Закону України від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"). Звільняти у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння можна незалежно від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Звільнення за цією підставою є дисциплінарним стягненням.

Вчинення за місцем роботи розкрадання майна роботодавця (п. 8 ст. 40 КЗпП України)

Розкрадання, у тому числі дрібне, повинно бути встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (загальні збори (конференція) трудового колективу та ін.). Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення особою дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі ст. 221 КУпАП органами компетентними накладати адміністративне стягнення за дрібне викрадення чужого майна є районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір незалежно від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання. До випадків вчинення розкрадання майна належить розкрадання його як на підприємстві, з яким працівник перебуває у трудових відносинах, так і на підприємстві, на якому він виконує роботу за трудовим договором. Трудовий договір може бути розірвано не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили вироком суду, прийняття постанови про адміністративне стягнення або заходів громадського впливу, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності працівника, а також перебування його у відпустці.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу встановлено у ст. 41 КЗпП України.

Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами (п. 1 ст. 41 КЗпП України).

За цією підставою звільняють лише спеціальних суб'єктів. Ними можуть бути керівник підприємства (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступники, головний бухгалтер підприємства, його заступники, а також службові особи митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службові особи державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Однократне грубе порушення трудових обов'язків є оцінним поняттям. Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" при вирішенні питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, необхідно виходити із: а) характеру проступку; б) обставин, за яких його вчинено; в) яка шкода ним завдана чи могла бути завдана. Звільнення за цією підставою є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил для їх застосування.

Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (п. Iі ст. 41 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Своєчасність та розмір виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП України).

Суб'єктами звільнення за цією підставою є тільки працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, тобто зайняті їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо (касири, комірники, завідувачі баз, інкасатори та ін.). Факт укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність значення не має. Винними діями, що дають підстави для втрати довіри до працівника, вважаються: отримання оплати за послуги без відповідних документів; продаж товарів безпосередньо зі складу, підсобних приміщень; обмірювання, обважування, обрахування; приховування товарів від покупця; наявність надлишків на складі; неправильне ведення звітної документації; порушення правил торгівлі спиртними напоями або видавання наркотичних лікарських засобів. Форма вини при цьому значення немає. Як правило, такі дії мають корисливий характер. Це крадіжки цінностей, використання їх у своїх особистих інтересах, порушення правил торгівлі, відпускання товарів у борг, порушення правил зберігання матеріальних цінностей, допущення нестач або надлишків товарів, халатне ставлення до роботи тощо.

У разі встановлення у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень вони можуть бути звільнені у зв'язку з втратою довіри до них і в тому випадку, коли ці дії не пов'язані з їх роботою. Висновок роботодавця про те, що даний працівник не заслуговує на довіру внаслідок вчинення винних дій, повинен ґрунтуватися на об'єктивних доказах вини працівника у заподіянні матеріального збитку або вчиненні незаконних дій (наприклад, бути підтвердженим інвентаризаційним актом, актами ревізії, списання залишків, обрахування, обважування і под.). Не допускається групове звільнення членів бригади з підстав втрати довіри, у тому числі бригадира, у випадках, коли конкретних винуватців не встановлено.

Звільнення за зазначеною підставою не є дисциплінарним стягненням. Факт добровільного відшкодування заподіяного збитку не перешкоджає звільненню з мотивів втрати довіри.

Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З ст. 41 КЗпП України).

Суб'єктами звільнення за цією підставою є тільки працівники, які виконують виховні функції (вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів та ін.). Підставою звільнення є аморальний проступок, під яким розуміють порушення норм суспільної моралі, що негативно впливає на виконання працівником його виховних функцій. Звільнення допускається за вчинення винних дій як під час виконання трудових обов'язків, так і не пов'язаних із ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або у побуті). Проступок працівника повинен бути доведений конкретними фактами. Звільнення не може визнаватися правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загального оцінювання поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. При звільненні необхідно брати до уваги: а) час, що пройшов із моменту виникнення винних дій (аморального проступку); б) наступну поведінку працівника; в) інші конкретні обставини. Звільнення за цією підставою не є дисциплінарним стягненням.