Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Родина

Слово "родина" Борис Грінченко трактує як "рідня". В іншому словнику воно ототожнюється із словом "сім'я". У побутовому мовленні слово "родина" використовується у цих двох значеннях. Тобто, родиною можна назвати дружину, чоловіка та дітей, які спільно проживають, а також батьків, інших кровних родичів, які навіть спільно не проживають. Але слово "сім'я" до родичів, які живуть окремо, не вживається.

Мета створення сім'ї

Академік Д. Сахаров у написаній ним "Конституції для радянських держав Європи і Азії" серед прав людини помістив право на щастя.

Той, хто започатковує сім'ю, мріє про здійснення свого природного права на щастя, без якого життя блідне, тьмяніє, а для декого навіть втрачає сенс. Стати щасливим (а кожен щастя розуміє по-своєму) або хоч трішечки змінити своє життя на краще - це і є метою створення сім'ї. То, можливо, про щастя13 як мету створення сім'ї і варто було записати у Сімейному кодексі? А чому б ні!

Але мета може виявитися недосяжною, якщо особи, які створили сім'ю, не будуть докладати до цього належних зусиль.

Підстави створення сім'ї

У частині 4 ст. З СК підставами створення сім'ї названо:

- шлюб;

- кровне споріднення;

- усиновлення;

- інші підстави, якщо вони не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.

Включення цієї четвертої позиції до числа підстав створення сім'ї викликало хвилю протестів і навіть обурень.

Товариство геїв і лесбіянок не влаштовувало застереження щодо відповідності моральним засадам суспільства. Якщо б його не було, то, на їхню думку, спільність двох осіб із нетрадиційною сексуальною орієнтацією могла б називатися сім'єю.

Та найбільше невдоволених викликало те, що за словами "інші підстави" стояло спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Чимало науковців - юристів уперто не хотіли визнати сім'єю жінку та чоловіка, які спільно проживали і при тому не один рік, а п'ять чи навіть тридцять. Дещо поміркованішою була позиція тих, котрі допускали створення ними сім'ї, але лише у разі народження дитини.

Між тим, у п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 15 червня 1973 р. "Про деякі питання, що виникли у судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім'ю", тобто задовго до прийняття Сімейного кодексу України, містилися настанови щодо вирішення судами спорів про поділ майна між особами, "які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі". Шкода, що опоненти про цю давню позицію високої судової інстанції не знали або забули.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи К и чана зауважив, що відносини de-facto, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям.

У справі "Джонсон проти Ірландії "було встановлено, що заявники прожили спільно понад п'ятнадцять років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок про те, що вони складають сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи нате, що їхній зв'язок існує поза шлюбом14.

У рішенні Конституційного суду України від 3 червня 1999 р. за №5-рп/99 було зазначено, що "положення про встановлення батьківства, викладені у ч. З ст. 53 КПРС, дають підставу для визнання ознаками сім'ї фактичних шлюбних відносин". Це рішення є цінним тим, що остаточно відкрило шлях до нового погляду на підстави створення сім'ї.

До числа "інших" підстав для створення сім'ї належить також прийняття одинокою особою чужої дитини на виховання.

Чи можна назвати сім'єю "прийомну сім'ю", яка на підставі договору взяла до себе чужу дитину? Інститут прийомної сім'ї - досить складне соціально-правове явище. Прийняті на виховання чужі діти, відповідно до закону, не стають для прийомних батьків рідними; строк їхнього спільного проживання наперед визначений договором; прийнята дитина не матиме в майбутньому юридичних обов'язків щодо своїх вихователів. Отже, йдеться про договірну форму виховання дітей, яка ззовні має деякі ознаки сім'ї, але все ж таки сім'єю, у її традиційному розумінні, не є.

Не можна назвати сім'єю і дитячий будинок сімейного типу.