Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Територіальна ендогамія

Серед українців був поширений принцип національної ендогамії (від, грец. - endon - усередині, gamos - шлюб): українці одружувалися з українцями і надзвичайно рідко - з росіянами, поляками, євреями чи представниками інших національностей186. Царський уряд всіляко заохочував шлюби росіян з українцями, що засвідчує таємна інструкція з Петербурга уповноваженому при гетьманському уряді в Україні у першій половині XVIII ст.

Шлюби між особами, які не належать до однієї національності, завжди зустрічали низку перешкод, пов'язаних з різними національними, мовно-культурними та релігійними традиціями.

Сьогодні ситуація істотно змінилася, хоча у свідомості багатьох принцип національної ендогамії залишається непохитним.

Споконвічні риси української жінки: чесність, почуття обов'язку, хазяйновитість, невибагливість, жертовність - роблять її все більш привабливою в очах іноземних женихів. А це, у свою чергу, негативно впливає на демографічні процеси в Україні.

Територіальна ендогамія

Нареченого, наречену українці вибирали зазвичай із свого села чи містечка, у якому проживали.

Цьому було кілька пояснень. Односельці добре знали один одного з діда-прадіда, що давало змогу передбачити, у якому руслі протікатиме життя їхнього сина чи дочки, якщо, скажімо, батько когось із них був ледарем, гульвісою, пияком чи, навпаки, добрим господарем, а мати - неохайною, сварливою чи роботящою, турботливою дружиною.

Дивись на матір, а женись на дочці.

(Укр. нар. приказка)

Коли поруч батьки, інші родичі, можна розраховувати на одержання від них швидкої допомоги та захисту.

У сусіди ані жінки не бери, ані коня не купуй, бо будуть тікать.

(Укр. нар. приказка)

Одруження на "інше село" було підставою для вимагання викупу, який наречений мав, відповідно до звичаєвого права, сплатити хлопцям цього села.

Сучасна територіальна міграція призвела до того, що наречені часто не мають детальної інформації ні щодо родини, ні навіть щодо одне одного.

"Спершу ми жили непогано, але незабаром почали проявлятися негативні риси його характеру"; "Я не знав, що її батьки зловживали алкоголем".

Релігійна ендогамія

З давніх-давен заохочувалися шлюби з єдиновірцями. Належність тих, хто бажав одружитися, до різних церков, створювала цілу низку ускладнень. Так, відповідно до ст. 72 Свода законов гражданских Российской империи, шлюб особи православного віросповідання з особою Римо-католицького віросповідання був дійсним лише тоді, коли вони були обвінчані православним священиком. Єврей, щоб одружитися з православною, мав вихреститися (прийняти християнство). В Західній Україні вінчання православного з полькою було можливим за умови "перенесення" його свідоцтва про народження зі своєї церкви до костьолу.

Перехід сина, брата, дочки, сестри у зв'язку з шлюбом до іншої церкви часто сприймався його родичами як зрада. Релігійна ендогамія дотримувалася переважною більшістю населення, хоча траплялися й винятки.

Соціально-економічна ендогамія

При виборі дружини та чоловіка мало значення і соціальне становище батьків, їхнє матеріальне становище.

Не женися на багатій, бо вижене з хати, Не женися на убогій, будеш бідувати.

(Тарас Шевченко) Знайся віл з волом, а кінь - з конем.

(Укр. нар. приказка) У цих рядках - своєрідний підсумок тривалих спостережень за багаточисленними печальними життєвими історіями. Вони спонукали людей до обачності:

Поженешся за волами, сам скотиною станеш.

(Укр. нар. приказка) Не можна, звичайно, виключати і щасливих винятків із цього загального правила.

У сучасний період приспана десятиліттями соціально-економічна ендогамія почала оживати: нова українська буржуазія, що поспіхом була створена на утаємничених фінансових джерелах, прагне обмежити для своїх дітей та внуків можливість вибору дружини чи чоловіка не зі свого "кола".