Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - ГЛАВА 5. Права подружжя на майно

1. Сторінки історії

"Троянди і виноград, приємне і корисне"(Максим Рильський) існують у нашому житті поруч. Тріада однокореневих слів "життя ", "жито ", "житло " стосуються і шлюбу. Шлюбне життя неможливе без хліба та даху над головою. З цього випливає незаперечна істина про вагомість у шлюбі матеріального компонента.

Матеріальна основа шлюбу забезпечувалася віддавна нормами звичаєвого права.

- Дасть Бог, поженимо дітей, то я для Карпа прироблю хату через сіни, - сказав Кайдаш.

Батьки нареченої зобов'язані були виділити їй частину майна. У разі смерті батьків це мав зробити старший брат.

Віно

Слово "віно" в різний час і в різних регіонах України мало різне значення.

Насамперед віном називали частину майна, яку молодий мав передати батькам молодої. Обов'язок передати віно був відгомоном давньої купівлі дівчини у її родини.

Придане

Приданим вважалося майно, яке виділялося зі спільного майна однієї родини і передавалося за шлюбною угодою іншій родині за нареченою (невісткою) або нареченим (зятем-приймаком) у власність чи в користування. У придане могло входити і майно, самостійно зароблене молодим чи молодою.

Право на отримання приданого, як зазначає М. В. Гримич, було єдиним стабільним майновим правом жінки. До шлюбу майно, хоча і збиралося для неї, але не вичленовувалося із спільного майна. Саме слово "придане" засвідчувало, що майно дається не жінці, а з жінкою для потреб сім'ї. У разі смерті жінки воно зазвичай поверталося її батькам.

У різних регіонах України синонімами слова "придане" були слова "посаг", "віно", "скриня", "виправа".

У скриню входила постільна білизна, одяг, хустки, скатерті, рядна, велика кількість вишитих та тканих рушників, кожен з яких був витвором мистецтва. Збирати скриню дочці помагала спершу мати, а пізніше дівчина сама поповнювала її. По тому, що містилося у скрині, складалася думка про працьовитість дівчини. Скриня була власністю дружини впродовж усього її життя.

Хлопець також стимулювався до того, щоб мати власні гроші для весілля. Ці гроші він заробляв, працюючи у господарстві свого батька і коли їхав "та й у Крим по сіль".

"Виділення дітей"

Синові, який одружувався, батьки виділяли частку свого майна задля створення ним свого господарства. Два одружені сини, а точніше, дві невістки майже ніколи не уживалися на одному подвір'ї, тому старалися якнайшвидше розділитися. Такі часті поділи приводили селянські господарства до розрухи.

Неодружені сини права на виділення частки не мали. Тому, хто зоставався жити з батьками, залишалося усе інше майно, на яке виділені діти уже не могли претендувати.

Ця звичаєва норма не втратила своєї актуальності і мала би застосовуватися судами України при розгляді відповідних спорів.

К. збудував для своєї 18-річної дочки О. двоповерховий будинок разом з іншими господарськими спорудами. З К. залишився проживати Р., його старший син. Після смерті К., який не склав заповіту, постало питання про те, кому має дістатися спадщина, основну частину якої складав одноповерховий житловий будинок.

Формально, відповідно до статті 1261 ЦК, О. як спадкоємець першої черги мала юридичне право на половину спадщини. Проте, оскільки О. уже одержала від батька належне матеріальне забезпечення, вона має вважатися такою, що, відповідно до звичаєвого та морального права, не має права на спадкування. її претензії на частину спадщини суперечили б інтересам брата, який, відповідно до засади справедливості, також має право на одержання матеріального забезпечення із того, що було набуте його батьком.

2. Правовий режим майна подружжя за радянським законодавством