Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Кодекс 1969 р.

Відповідно до частини 3 ст. 53 Кодексу, "при встановленні батьківства суд бере до уваги сумісне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, які з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства".

Слова "суд бере до уваги" мали означати, що задоволення позову про встановлення батьківства не могло ґрунтуватися на будь-яких інших обставинах. Кожна з цих обставин була необхідною і достатньою для задоволення позову. Вважалося, що в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин виникає презумпція батьківства384.

На тлі Указу 8 липня 1944 р. норма ст. 53 КпШС виглядала дуже демократично, у суди відразу надійшла велика кількість позовів про встановлення батьківства. Однак через короткий час з'ясувалося, що стосується вона лише незначного відсотка випадків, тому кількість справ про встановлення батьківства різко зменшилася.

Любов підкралась тихо, як Даліла,

А розум спав, довірливий Самсон.

(Ліна Костенко)

Т. привела у судове засідання двох маленьких хлопчиків-близнюків, разюче схожих з С. Але С. позову не визнав, свої зв'язки з Т. заперечував. Т. не змогла довести жодну із наведених вище обставин. Суд після невдалих спроб схилити відповідача до добровільного визнання батьківства в позові відмовив.

Ф. та К. два роки товаришували, мали інтимні стосунки. Ці обставини суд взяв за основу свого рішення про задоволення позову про встановлення батьківства. Але це рішення було скасоване як таке, що суперечило ст. 53 Кодексу.

М. неодноразово звертався до Д. з просьбою передати йому дитину, оскільки його дружина не могла мати дітей. Цю обставину суд визнав доказом визнання М. свого батьківства і задовольнив позов Д.

Л. вимагала встановити батьківство К. щодо своєї дочки. На підтвердження своїх вимог Л. подала до суду особисту переписку з К, але у жодному листі не було визнання ним свого батьківства, оскільки листування стосувалося періоду його служби в армії. К. в листах писав про свої почуття до Л., про наміри одружитися. Але цієї інформації було недостатньо для задоволення позову.

Т. після народження дитини приніс до пологового будинку комплект дитячих речей і більше з Р., матір'ю дитини не бачився. При розгляді справи в суді Т. заявив, що приносив речі для дитини не як батько, а як однокласник Т. Суд не визнав цього факту доказом того, що Т. брав участь в утриманні дитини.

Д. та П. познайомилися під час навчання, протягом одного місяця спільно проживали в орендованій квартирі, за спільні кошти харчувалися, турбувалися один про одного. Згодом в суді П., заперечуючи проти позову про встановлення батьківства, звертав увагу суду на те, що одружуватися з Д. він не мав наміру. Суд задовольнив позов, оскільки було доведено, що сторони спільно проживали і вели господарство. Аргументи 77. суд не взяв до уваги.

В іншій справі мати відповідача в суді визнала батьківство сина, вважаючи дитину своїм внуком. Однак, оскільки не була доведена жодна із обставин, визначених у законі, а сам відповідач позову не визнав, суду позові відмовив.

Сфотографувавши дитину, Р. на звороті фотографії написав "Світлана Р. ". Цей напис суд визнав доказом визнання Р. свого батьківства і задовольнив позов.

З ініціативи Ж. відбулося сватання, на якому були присутні його батьки. Після цього він залишився проживати з Л. у будинку Ті батьків. Але невдовзі вони посварилися і припинили спільне проживання. Суд визнав Ж. батьком дитини.

У зв'язку з важкою хворобою дитини М. за просьбою матері дитини погодився на проведення прямого переливання крові від нього до дитини. Згодом суд задовольнив позов, визнавши дії М. такими, що засвідчили визнання ним свого батьківства.

"Ми зустрічалися ще у школі, я чекала його з армії, листувалися, коли повернувся, домовилися про весілля, але... ".

"Його дружина загинула, коли була вагітною. Він сказав, що ми одружимося, якщо я завагітнію. Але... ".

"Ми познайомилися, на другий день вступили у статеві стосунки. Через місяць я завагітніла. Після того, як повідомила його про це, він більше не прийшов ".

Прикладів таких реальних життєвих ситуацій можна навести безліч. Навіть якщо б ми мали право судити інших, до кожної з них ми б не могли підійти з однією міркою.

Пленум Верховного Суду СРСР у Постанові від 4 грудня 1969 р. "Про практику застосування Основ законодавства Союзу PCP та союзних республік про шлюб та сім'ю" роз'яснив підстави для судового встановлення батьківства так:

- спільне проживання та ведення спільного господарства позивачки та відповідача мало підтверджуватися обставинами, характерними для сімейних відносин (проживання в одному житловому приміщенні, спільне харчування, взаємне піклування один про одного, набуття майна для спільного користування тощо);

- участь відповідача у вихованні дитини могла засвідчуватися проявлянням про неї батьківської турботи;

- участь відповідача в утриманні дитини мала засвідчуватися систематичним наданням матеріальної допомоги, незалежно від її розміру;

достовірним доказом визнання ймовірним батьком свого батьківства могли бути листи, заповнені ним анкети, усні зізнання.

Після певних вагань судова практика стала на шлях безумовного визнання батьківства у разі народження дитини, зачатої в результаті зґвалтування або статевого зв'язку з малолітньою.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб і сім'ю України" було наголошено на тому, що підставою встановлення батьківства не може бути сам факт біологічного походження дитини, а лише фактичні дані, які підтверджують обставини, визначені у ст. 53 КпШС. Це означало, що навіть тоді, коли, за висновком генетичної експертизи, відповідач є батьком дитини, суд мав відмовити у позові про встановлення батьківства, якщо не було доведено хоча б однієї із зазначених вище обставин385.

Росте в моїй душі до тебе жаль великий,

А слів на язиці докірливих нема.

(Володимир Самійленко)

І над твоїм розстріляним коханням скажено глузували солов'ї.

(Василь Симоненко)

Ставлення науковців до визначених законом підстав для судового встановлення батьківства не було однозначним. Одні схвалювали саме таке вирішення цієї проблеми, вважаючи, що цим держава заставляє жінку утримуватися від нешлюбних статевих стосунків. Інші вважали, що, маючи намір "вдарити" по жінці, закон фактично завдав удару дитині, а тому пропонували розширити коло підстав для встановлення батьківства386 або надати суду право встановлювати батьківство на підставі будь-яких доказів387.

У законах усіх держав Західної Європи віддавна містилися норми, які заставляли чоловіків задуматися, перш ніж вступати в інтимні стосунки із "не своєю" жінкою, адже у разі настання вагітності і народження дитини суд постановляв рішення про визнання батьківства на підставі самого лише факту біологічного походження.

Життя показало переваги такого законодавчого регулювання388.