Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Види експертиз

При вирішенні позовів про визнання батьківства суди призначали цілий ряд експертиз. У 30-ті роки проводилася експертиза за зовнішньою подібністю, зокрема особлива увага зверталася на форму вух, але невдовзі вона була скасована як науково необгрунтована407.

Найбільш поширеною була судово-біологічна експертиза, яка проводилася шляхом зіставлення груп, типів крові, резусу, фактора Р, типів гаптоглобіну і виділення по слині матері, дитини та ймовірного батька. На підставі даних науки про спадковість були розроблені таблиці ізосерологічних систем кров, які бралися експертом до уваги. При співпадінні всіх показників експерт обмежувався висновком про те, що "батьківство відповідача не виключається, як і можливість батьківства інших осіб з такими ж біологічними показниками". Отже, висновок експерта лише припускав батьківство певної особи, але не стверджував його.

І лише тоді, коли біологічні показники дитини не збігалися з комбінацією біологічних особливостей матері та відповідача, експерт мав підстави для категоричного заперечення батьківства. Тому цей вид експертизи називався "експертизою виключення".

Суди призначали й інші види експертизи: графічну (почеркознавчу) - для відповіді на запитання, кому належить підпис, лист чи інший документ; гінекологічну - для відповіді на запитання про момент зачаття, особливості розвитку дитини у лоні матері; урологічну - для визначення здатності відповідача до запліднення жінки. Найчастіше призначалася єдина, комплексна експертиза, коли суд ставив перед експертами запитання з різних галузей знань. Призначалася судами і експертиза ДНК.

Та жоден із висновків призначеної судом експертизи не мав юридичного значення у разі недоведеності хоча б однієї із обставин, визначених у ст. 53 Кодексу 1969 р.

Відповідно до частини 1 ст. 143 ЦПК, судові експертизи призначаються за заявою сторін. Якщо ні позивач, ні відповідач не заявляють такого клопотання, суд не має права призначати експертизу за власною ініціативою, тому вирішує справу на підставі тих доказів, які подані сторонами.

Чи може суд з'ясувати думку сторін про їхнє бажання провести експертизу? Ствердна відповідь на це запитання не може вважатися проявом упередженості суду.

У зв'язку зі зміною підстави для судового визнання батьківства стала достатньо широко застосовуватися експертиза ДНК.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, проведеної Головним бюро судово-медичних експертиз МОЗ України з виконанням аналізу ДНК, ймовірність батьківства Г. щодо дитини становила 99, 986 відсотка, що відповідало формулюванню "батьківство практично доведено ".

Відповідно до статті 60 ЦПК УРСР 1963 р., висновок експерта не вважався обов'язковим для суду. А згідно зі статтею 62 цього ж Кодексу, ніякі докази (в тому числі й висновок експертизи) не мали для суду наперед встановленої сили.

На час написання проекту цього кодексу та його прийняття суди не призначали жодної експертизи, яка здатна була б поламати усю доказову базу у справі, якою б вагомою вона не була. Тому загальне правило про те, що жоден із висновків експертизи не може мати вирішального значення і не є обов'язковим для суду, не викликало тоді ні заперечень, ні застережень.

За частиною 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду також не є обов'язковим. Проте з цією нормою закону, враховуючи те, що експертиза ДНК дістала самостійне юридичне значення, можна не погодитися.

Висновок експерта про те, що походження дитини від відповідача виключається, суд може не взяти до уваги лише в тому сенсі, що, засумнівавшись у його достовірності, може призначити повторне експертне дослідження. Якщо й наступні експертні висновки будуть такого ж змісту, вони є обов'язковими для суду, суд не може не взяти їх до уваги і задовольнити позов про визнання батьківства. Суд змушений буде відмовити у позові навіть тоді, коли мати дитини та відповідач тривалий час спільно проживали, адже ця обставина не є перешкодою для зради.

І навпаки. Висновок експерта (первісний чи повторний) про походження дитини від відповідача також є обов'язковим для суду.

За такої умови твердження про те, що цей висновок, як і всі інші, не є обов'язковим для суду, було б дивним.

Наведені вище аргументи дають, на мою думку, підставу стверджувати, що висновок експерта - генетика може мати самостійне юридичне значення і бути обов'язковим для суду.