У статті 56 (із змінами) КпШС було закріплено два випадки, коли той, хто записаний батьком дитини, не мав права оспорювати своє батьківство. Не мав такого права той, хто записаний батьком дитини на підставі його ж заяви, якщо в момент її подання він знав, що фактично не є батьком дитини. Наявність у нього такої інформації має бути предметом доказування. Крім того, володіння інформацією про своє "небатьківство" пов'язується з моментом подання відповідної заяви.
Ця норма міститься нині у частині 5 ст. 136 СК.
Г., що був незрячим, одружився з жінкою, яка мала дитину, з батьком якої вона не перебувала у шлюбі. З метою зміцнення сім'ї Г. дав письмову згоду на реєстрацію себе батьком дитини, хоча знав, що не є ним. Через певний час шлюб між ними було розірвано.
Г. не мав права оспорити запис про батьківство. Задоволення його позову могло відбутися лише тоді, коли було б доведено, що його дружина діяла недобросовісно, маючи намір добитися запису його батьком своєї дитини і не маючи наміру проживати з ним однією сім'єю.
Не мав права оспорювати своє батьківство також "чоловік, який дав згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора". Замість такої, словесно недолугої норми, що містилася у ст. 56 Кодексу 1969 р., у ч. 5 ст. 136 СК ця заборона викладена правильніше: цього права не має чоловік, з письмової згоди якого були здійснені репродуктивні технології.
З цього випливає висновок про те, що за певних умов факт відсутності походження не братиметься до уваги, якщо є належні докази добровільного взяття особою на себе радощів та тягарю батьківства.
Підстава позову
Підставою позову є, як правило, більш чи менш вагомі сумніви чоловіка у своєму батьківстві. В окремих випадках - тверде переконання у відсутності біологічного зв'язку між ним та дитиною.
С. А. народила дитину, не перебуваючи у шлюбі. У свідоцтві про народження дитини у графі "батько " було записане її прізвище, як цього вимагає ч. 1 ст. ¡35 СК, а ім'я батька А. записала таким, яке має її брат - С, а по батькові - за іменем свого батька. В результаті вийшло, що прізвище, ім'я та по батькові цього мнимого батька дитини є таким же, як і у брата С. А-С. М. М. Щоби застерегти себе від .можливих у майбутньому конфліктних ситуацій, брат оспорив своє батьківство. С. А позов визнала.
Суд позов задовольнив.
Майже аналогічною була інша справа.
Т. після розірвання шлюбу з П. Р. К. зберегла шлюбне прізвище. Через два роки вона народила дитину, з батьком якої не перебувала в шлюбі. У графі "батько " вона записала своє прізвище - П., а ім'я та по батькові - таким, яке мав її колишній чоловік, - Р. К. У результаті вийшло, що ім'я батька дитини -П. Р. К Дізнавшись, що він записаний батьком дитини, П. Р. К. оспорив батьківство.
Суд позов задовольнив, хоча для цього також не було щонайменшої підстави.
Згідно із частиною 1 ст. 135 СК, при реєстрації дитини, народженої нешлюбними батьками, у графі "батько" записується мнима, вигадана особа, яка мусить мати прізвище матері, а ім'я та по батькові - таким, як назве мати за своїм бажанням. Закон не забороняє визначати це ім'я і по батькові за іменем та по батькові свого батька, брата чи колишнього чоловіка.
Братові чи колишньому чоловікові не слід хвилюватися, адже насправді не вони, а лише їхні мнимі тезки записані батьками дитини. З цього випливає, що ні їхні позови, ні рішення суду не мали належного обґрунтування. Рішення суду - "Виключити з актового запису про народження дитини запис позивача як батька" не може бути виконане, оскільки цей актовий запис вчинено у чіткій відповідності із законом.
Ці справи можуть бути цікавими ще й з іншого боку.
Чи можуть С. М. М. та П. Р. К. звернутися до суду з позовом про захист свого інтересу, порушеного у зв'язку з тим, що до них згодом можуть бути пред'явлені якісь претензії?
Оскільки суд захищає не лише права, а й інтереси, їхнє право на звернення до суду з заявою про захист інтересу не може заперечуватися. Проте позивачам буде складно сформулювати свої вимоги і знайти їм належне обґрунтування.
Відповідач
Позовна давність
Докази
Наслідки задоволення позову
9. Оспорювання материнства
Позовна давність
Неможливість оспорення материнства
ГЛАВА 2. Особисті немайнові права та обов'язки матері, батька та дитини
1. Загальні положення