Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Неможливість оспорення материнства

Оспореною може бути і презумпція материнства, хоча відбувається це надзвичайно рідко. Справи, які розглядалися судами, були пов'язані головним чином із підміною дітей у пологовому будинку425.

Можливість оспорення материнства у Кодексі 1969 р. визначалася у ст. 56 "Оспорення батьківства (материнства)", отже, особливо не виділялася. При цьому визначалася лише можливість оспорення свого материнства. Але непоодинокі факти підміни дітей у пологових будинках зумовили потребу вирішення спорів з певним выступлениям від закону.

Однієї ночі у сільській лікарні народилися два хлопчики. У К. - шоста дитина, у С. - перша. До цього у К. усі діти помирали, не доживши одного року. Передчуваючи, що і ця дитина може померти, К., скориставшись відсутністю належного порядку в лікарні, підмінила свою дитину на дитину С.

Через кілька місяців дитина, з якою С. повернулась додому, померла.

По селу покотилися чутки, що насправді могла померти дитина, народжена К.

Потайки від К., задля безпеки дитини, була порушена кримінальна справа. В процесі розслідування під різними приводами була взята кров К., її чоловіка та дитини для дослідження.

Було встановлено, що дитина від К. та її чоловіка не походить.

С. та її чоловік оспорили материнство К. та батьківство її чоловіка.

Під тиском доказів К. зізналася у підміні дітей. Позов С. та її чоловіка суд задовольнив, в актовий запис про народження дитини були внесені зміни.

Медична сестра пологового будинку, З5-річна Д., яка не перебувала у шлюбі, була записана матір'ю дівчинки, яку відмовилася забрати її мати. Такий запис було зроблено на підставі фіктивної довідки пологового будинку про народження нею дитини.

Через два роки за наполяганням свого чоловіка Д. подала заяву до суду з вимогою про виключення її імені як матері з актового запису про народження дитини. Висновком судово - гінекологічної експертизи було підтверджено, що Д. взагалі ще не народжувала дітей.

Чи мала Д. право оспорити своє материнство, адже, записуючи себе матір'ю дитини, вона знала, що не є нею?

У частині 2 ст. 56 Кодексу 1969 р. не було обмеження щодо оспорення материнства (стосовно того, знала чи не знала вона про те, що дитина не походить від неї, як це зроблено щодо того, хто записаний батьком), тому суд позов задовольнив з формальних підстав.

Ця справа може бути підтвердженням висновку про те, що суди до недавніх пір уникали застосування аналогії закону та аналогії права, хоча, відповідно до ст. 11 ЦПК УРСР, таким правом вони були наділені.

Вирішенню спорів про материнство присвячена у Сімейному кодексі окрема стаття 139 СК "Спір про материнство". У ній ідеться про два випадки:

1) коли своє материнство оспорює та жінка, яка записана матір'ю;

2) коли материнство жінки, яка записана матір'ю дитини, оспорює інша жінка, яка вважає себе матір'ю цієї дитини.

В., задля приховання позашлюбного материнства своєї молодшої сестри П., була записана матір'ю її дитини і фактично стала для неї матір'ю.

Чи має В. право оспорити своє материнство, адже вона, реєструючи народження дитини, знала, що не є її матір'ю?

Відповіді на цю ситуацію у ст. 139 СК, на жаль, також немає. Тому знову виникає потреба у застосуванні аналогії закону - норми ч. 5 ст. 136 СК. Це не лише дасть можливість справедливо вирішити спір, а й забезпечить однакові підходи до вирішення конфліктних ситуацій щодо батьківства та материнства: мати, як і батько дитини, не має права оспорювати своє материнство, якщо в момент реєстрації дитини вона знала, що дитина не походить від неї.

Отже, є підстави для висновку про те, що В. не має права оспорювати своє материнство. Інакше, це робило б дитину іграшкою, якою можна було б маніпулювати залежно від своїх швидкоплинних інтересів.

Оскільки умисна чи випадкова підміна новонароджених дітей і у наш час не виключається, саме цих ситуацій має стосуватися норма ч. 1 ст. 139 СК: "Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство".

Ця жінка, як правило, буде одночасно домагатися визнання свого материнства щодо дитини (якщо вона жива), матір'ю якої записана інша жінка, а це означає, що буде застосована судом і норма ч. 2 цієї статті, згідно з якою жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства.

За повідомленням преси, в одному із містечок США випадково зустрілися дві дуже схожі 33-річні жінки. Генетичні дослідження підтвердили, що вони близнята. Як з'ясувалося, у день їх народження інша жінка також народила двох дівчаток. Через недбалість медперсоналу їх переплутали.

У таких випадках право оспорювати материнство щодо них мали б самі діти.

Позовна давність

До вимоги про визнання материнства встановлена позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що не є матір'ю дитини (ч. З ст. 139 СК).

У статті 139 СК вжиті словосполучення "оспорення материнства", "визнання материнства", а застосування позовної давності стосується до "визнання материнства". Прикро, що так трапилося. Але принцип розумності дозволить зробити висновок про те, що позовна давність має застосовуватися до усіх спорів про материнство.

Чи не вбачається тендерна нерівність у тому, що до оспорення батьківства позовна давність не застосовується, а до спорів про материнство застосовується?

Тендерна рівність - це рівність прав, обов'язків та реальних можливостей їх здійснення жінкою та чоловіком. Тендерна рівність не виключає існування об'єктивних, закладених природою відмінностей між жінкою та чоловіком. Чоловік може не знати про вагітність та народження дитини. Чоловік, крім того, не має документарних засвідчень свого батьківства, а тому може сумніватися у цьому. Жінка ж може сумніватися лише у тому, чи свою дитину вона принесла додому із пологового будинку.

За допомогою позовної давності жінка, яка вважає своєю дитину, матір'ю якої записана інша жінка, стимулюється до швидкого вирішення конфлікту. Адже мова йде не про позбавлення статусу матері щодо певної дитини взагалі, а про специфічну заміну як матері однієї жінки на іншу.

Неможливість оспорення материнства

Як уже зазначалося, не має права домагатися визнання материнства жінка, яка народила біологічно не свою дитину. Жінка, яка народила дитину фактично на продаж, має право на оспорення материнства іншої жінки, але в межах позовної давності.

Відповідно до вищевикладеного, не має права на оспорення материнства та жінка, яка за її бажанням була записана матір'ю дитини, народженою іншою жінкою. Але та жінка, яка народила дитину, може оспорити її материнство.