Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Мінімальний розмір аліментів

У статті 182 СК мінімальний розмір аліментів становив один неоподатковуваний мінімум доходів матері, батька дитини, який на той час складав 17 гривень. Визначення мінімального розміру аліментів у такий спосіб було зумовлено реальною перспективою істотного збільшення цього неоподатковуваного мінімуму. Однак він, попри сподівання, залишився таким самим. На тлі неухильного зростання вартості життя - 17 гривень виглядало не лише дивно, а навіть й образливо.

Законом України від 22 вересня 2005 р. "Про внесення змін та доповнень до Сімейного кодексу України" цей мінімум було встановлено у 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" прожитковий мінімум для дитини у віці до 6 років становив 400 - 418 грн, а у віці від 6-ти до 18-ти років - 514-536 гр. У статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" прожитковий мінімум встановлений для дитини у віці до 6-ти років щоквартально - у 526 (1-й кв.), 538 (2-й кв.), 540 (3-й кв.), 557 (4-й кв.) грн, а для дитини у віці від 6-ти до 18-ти років - відповідно у 663,678,680,701 грн.

Один із народних депутатів вніс законопроект про чергове збільшення мінімального розміру аліментів - до повного розміру прожиткового мінімуму для дитини. Його не можна назвати інакше як популістським, адже заробітна плата великої кількості батьків, платників аліментів залишилася незмінною. Якщо, наприклад, учитель не має додаткових доходів, то після вирахування з нього аліментів у такому розмірі, він буде приречений на голодування. З іншого боку, якщо суди присуджуватимуть меншу суму, то решта мала б доплачуватися із державного бюджету. Чи витримає він таке навантаження?

Збільшення мінімального розміру аліментів на дитину має відбуватися паралельно із збільшенням заробітної плати та пенсії платників аліментів.

Час присудження аліментів

За загальним правилом, аліменти в усіх випадках присуджуються судом з дня пред'явлення позову.

Відповідно до статті 191 СК (так було зазначено і у ст. 88 КпШС), аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо:

1) позивач вживав заходів до одержання аліментів з відповідача;

2) відповідач ухилявся від сплати аліментів.

У разі доведення цих двох обставин суд міг присудити аліменти лише за останні три роки. В юридичній літературі цей строк був помилкового названий позовною давністю.

Неможливість присудження аліментів за весь час неучасті батька в утриманні дитини видається таким, що не сприяє утвердженню батьківського обов'язку. Досить часто доводилося чути від батьків: "вона не зверталася ні до мене, ні до суду, тому я не платив". Така логіка дивує, але вона була зумовлена в минулому статтею 88 КпШС, а сьогодні живиться статтею 191 СК.

Бажано було б встановити правило про беззастережну можливість стягнення аліментів за весь минулий час невиконання одним із батьків обов'язку з утримання дитини. Це стало б потужним стимулом до належного, добровільного, без примусу виконання батьками своїх обов'язків.

Аліменти у зміненому розмірі стягуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Додаткові витрати

В окремих випадках, крім щоденних витрат на утримання дитини може виникнути потреба і навіть необхідність у додаткових витратах. У статті 185 СК батьків зобов'язано брати у них участь.

M. І. звернулася до суду з позовом до М. В. про стягнення з нього одноразово 786 грн, які вона затратила на ліки для дитини, що було підтверджено касовими чеками, а також щомісячно по І/б з усіх видів його доходів. Батько погодився відшкодувати половину, враховуючи, що він сплачує аліменти на дитину і на саму позивачку, оскільки дитині ще не виповнилося З роки.

Суд позов задовольнив. Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України рішення районного суду змінила, позовну вимогу задовольнила частково, стягнувши з М. В. 396 грн, а в решті позову відмовила, оскільки відповідна вимога не була підтверджена жодними доказами.

За статтею 86 КпШС, обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину обумовлювався "винятковими" обставинами - тяжкою хворобою дитини, каліцтвом, тобто негативними, небажаними факторами. У статті 185 СК змінено погляд на проблему. У ній йдеться про "особливі" обставини, які можуть бути зумовлені не лише хворобою, а й потребою, наприклад, розвивати здібності дитини: придбання музичного інструмента, оплата навчання, поїздки на конкурс тощо.

При цьому необов'язково, щоби додаткові витрати на дитину батьки несли порівну.

Кошти на додаткові витрати можуть бути присуджені наперед або після їх фактичного понесення.