Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 1. Позбавлення батьківських прав

Відповідно до поняття права, визначеного Конституційним Судом України, правові наслідки невиконання батьками та дітьми своїх взаємних правових обов'язків можуть бути різними: кара Божа, моральний осуд (людська зневага), застосування санкцій, визначених у законі або в договорі.

Бо хто матір забуває,

того Бог карає...

(Тарас Шевченко) До кінця днів того, хто зрікся дитини чи батьків, буде неодмінно гризти важкий докір сумління.

1. Позбавлення батьківських прав

Підстави позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав вважається найсуворішою санкцією з-поміж тих, які можуть бути застосовані до батьків.

У статті 25 Кодексу 1926 р. містилася така норма: "У випадку невиконання батьками своїх обов'язків до дітей або неналежного здійснення ними батьківських прав, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав за постановою суду, що не звільняє їх на майбутнє від накладів на утримання й виховання дітей".

Заяви приватних осіб про позбавлення батьківських прав мали подаватися до органів опіки, від яких залежало "розв'язання" питання про дальше направлення цих заяв.

У статті 70 Кодексу 1969 р. були чітко визначені підстави для позбавлення батьківських прав: ухилення від виконання обов'язків щодо виховання; зловживання батьківськими правами; жорстоке поводження з дітьми; шкідливий вплив на дітей аморальної, антигромадської поведінки; хронічний алкоголізм або наркоманія.

Законом України від 28 січня 1991 р. до цих п'яти підстав була додана ще одна: відмова без поважної причини взяти дитину з пологового будинку (відділення) або іншого дитячого лікувально-профілактичного чи навчально-виховного закладу.

У частині 1 ст. 164 СК визначено шість підстав для позбавлення батьківських прав.

Перша: якщо мати чи батько не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування.

Ця санкція є наслідком невиконання обов'язку забрати дитину, що визначений у ст. 143 СК. Вона, звичайно, може бути застосована лише тоді, коли ім'я батьків відоме.

Друга: ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини.

Ухилення від виконання обов'язку утримувати дитину не є підставою для позбавлення батьківських прав, хоча здебільшого той із батьків, хто не бере участі у вихованні дитини, не бере участі й у її утриманні.

Як зазначено у пункті 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", про ухилення від обов'язку виховувати дитину мова може йти лише за умови винної поведінки особи, свідомого нехтування нею своїми обов'язками.

В останні роки побільшало число справ про позбавлення батьківських прав з цієї підстави, при цьому відповідачами часто є матері, які виїхали з України, розлучившись з дітьми не з доброї волі.

За домовленістю з чоловіком Л. виїхала на заробітки у США, залишивши двох дітей на вихованні чоловіка та її матері. Три роки вона не приїжджала, не брала участі у вихованні дітей, хоча час від часу телефонувала і передавала кошти на їх утримання.

Суд у позові про позбавлення Л. батьківських прав відмовив.

Ч., бабуся і опікун дитини звернулася до суду з позовом до В. про позбавлення його батьківських прав. Мати дитини померла, В. живе окремо, з дитиною спілкується дуже рідко, участі в утриманні дитини не бере. В судовому засіданні В. проти позову не заперечував, пояснивши суду, що не має роботи, а тому не надає коштів на утримання дитини.

Ч. зізналася суду, що у разі позбавлення В. батьківських прав дитина одержуватиме значну суму державної допомоги.

Суд задовольнив позов.

Як засвідчує практика, мотивом звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав дуже часто є саме ця обставина. Третя: жорстоке поводження з дитиною.

Ш., яка зловживала алкоголем, заподіяла дев'ятимісячній дитині важкі тілесні ушкодження;

Р., щоби помститися дружині, яка заявила про свій намір розірвати шлюб, викинув 4-річну дитину через вікно, але вона була врятована перехожим;

С. за непослух зачиняв дитину у темному підвалі, не давав їсти.

Усі вони були позбавлені батьківських прав.

Жорстоким слід вважати не лише таке поводження, яке заподіює дитині фізичні чи душевні страждання в момент вчинення протиправної поведінки, а й те, що може викликати такі наслідки в майбутньому. Йдеться зокрема про втягування дитини до вживання наркотиків, алкогольних напоїв.

Четверта: хронічний алкоголізм та наркоманія.

Йдеться про особливий вид хвороби, у полон якої мати чи батько дитини втягується своєю власною поведінкою. Поведінка таких батьків є постійною загрозою для фізичного та психічного здоров'я дитини. Хоча хронічний алкоголізм та наркоманія можуть бути й самостійними підставами для позбавлення батьківських прав, в житті вони часто поєднуються з іншими підставами.

К. неодноразово лікувався від алкоголізму, однак зловживати алкоголем не перестав. Його колишня дружина з сином проживала окремо.

Хоча К. не спілкувався з дитиною, а отже не впливав своїм виглядом на її психіку, суд задовольнив позов про позбавлення його батьківських прав.

Для позбавлення батьківських прав з названої вище підстави попереднє обмеження цивільної дієздатності особи не є обов'язковим.

П'ята: різні види експлуатації дитини, примушування її до жебракування.

Конвенція про права дитини у статті 36 зобов'язує держави - учасниці захищати дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь - якому аспекту її добробуту.

Шоста: засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ця обставина може бути як самостійною, так і в парі з іншими, зокрема із жорстоким поводженням з дитиною.

Жодна інша обставина не може призвести до позбавлення батьківських прав.

За статтею 70 Кодексу 1969 р., особу можна було позбавити батьківських прав, якщо вона своєю аморальною, антигромадською поведінкою шкідливо вплинула на дитину.

Суди нерідко задовольняли позови про позбавлення батьківських прав на підставі самого факту засудження одного з батьків за вчинення злочину, не вимагаючи доказів такого шкідливого впливу. Тому від цієї підстави для позбавлення батьківських прав вирішено було відмовитися. І це правильно.

Серед підстав для позбавлення батьківських прав немає і зловживання батьківськими правами. Це декого здивувало. Однак справа в тому, що виокремити цю обставину як окрему підставу для позбавлення батьківських прав нікому ще не вдалося.

У Постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 7 грудня 1979 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, пов'язаних з вихованням дітей" прикладами зловживання батьківськими правами було названо схиляння дітей до жебрацтва, непосилання їх до школи.

Таку позицію навряд чи можна було вважати переконливою, адже і в першому, і в другому випадках батьки не виконували своїх обов'язків щодо належного виховання дитини.

Д. був позбавлений батьківських прав щодо чотирьох синів за те, що навчав їх "мистецтву " кишенькового злодійства. У рішенні суду було зазначено, що Д. зловживав своїми батьківськими правами.

Фабула цієї справи, а подібних було дуже багато, може переконати кожного в тому, що батько діяв не в межах свого батьківського права (адже права готувати дітей до злочинної діяльності він не мав). Своєю поведінкою він засвідчив свідоме невиконання обов'язку щодо належного виховання дітей. Тому в подібних випадках підставою для позбавлення батьківських прав слід вважати ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав можливе лише стосовно тієї дитини, щодо якої здійснена протиправна поведінка, і лише щодо неповнолітньої дитини.

Чи допустимим є позбавлення батьківських прав щодо дитини, яка перебуває у шлюбі? На думку Ю. С. Червоного, це уже неможливо478.

Однак така точка зору є спірною. Набуття неповнолітньою особою у зв'язку із шлюбом повної цивільної дієздатності не робить її повнолітньою, а отже не припиняє її сімейно-правового статусу як дитини. Тому, на мій погляд, теоретична можливість позбавлення батьківських прав за такої обставини не може виключатися. Чи буде в цьому потреба, чи дасть воно неповнолітньому якісь позитивні наслідки - це уже питання факту.

У судовій практиці траплялися випадки позбавлення батьківських прав неповнолітніх матерів, що було не завжди справедливо, тому у ч. 2 ст. 164 СК позбавлення неповнолітніх батьківських прав можливе лише як виняток у трьох випадках:

1) залишення новонародженої дитини в закладі охорони здоров'я;

2) жорстокої поведінки щодо неї;

3) засудження за умисний злочин щодо дитини. Позбавлення батьківських прав здійснюється судом лише у порядку цивільного судочинства479.

Позбавлення батьківських прав - це дуже серйозна міра покарання, "крайній захід", як було зазначено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав". Тому її застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.

С. А., військовий льотчик загинув при виконанні службового завдання. Його дружина 3. А. з туги почала зловживати алкоголем. Хлопчика забрали до себе його батьки. 3. А. не брала участі у вихованні сина, морально опустилася. Дід і баба звернулися до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав. Позивачі вважали, що, постійно споглядаючи за дитиною біля воріт школи, вона травмує його.

Суд у позові відмовив, взявши до уваги душевну травму, з якою 3. А. не могла впоратися, а також те, що матір з сином не має безпосереднього контакту. Суд вважав, що за таких умов позбавлення 3. А. батьківських прав було б несправедливим.

Чи міг би суд заборонити 3. А. спостерігати збоку чи хоча б здалеку за дитиною? Такі рішення суди в США іноді постановляють.

Заслуговує уваги практика тих судів, які, відмовляючи у позові про позбавлення батьківських прав, роблять батькам застереження щодо позбавлення батьківських прав у разі повторення протиправної поведінки щодо дитини.